Гаррі Поттер і напівкровний принц

Ролiнг Дж. К.

–  А яка від тебе була користь?
– зневажливо спитала Белатриса.
– Яку це корисну інформацію ми від тебе отримали?

–  Моя інформація надходила безпосередньо Темному Лордові, - відповів Снейп.
– Якщо він не захотів з тобою ділитися…

–  Він зі мною ділиться всім!
– вибухла Белатриса.
– Він каже, що я його найвірніша, найвідданіша…

–  Он як?
– Снейпів голос видавав, що він їй не вірить.
– Він і досі так каже-після провалу в міністерстві?

–  Це не моя провина!
– почервоніла Белатриса.
– Темний Лорд у минулому довіряв мені свої найцінніші -…

якби не Луціус…

–  Не смій…, не смій звинувачувати мого чоловіка!
– нещадно відрізала Нарциса, дивлячись на сестру знизу вгору.

Немає сенсу ділитися провиною, - спокійно промовив Снейп.
– Що зроблено, те зроблено.

–  Але не з тобою!-розлючено вигукнула Белатриса.
– Бо тебе, Снейпе, знову не було, коли ми всі наражалися на небезпеку!

–  Мені було наказано залишатися в тіні, - мовив Снейп.-Можливо, ти не погоджуєшся з Темним Лордом. можливо, ти гадаєш, що Дамблдор нічого б не помітив, якби я ув'язався в бій з Орденом фенікса на боці смертежерів? І… вибач… ти говорила про небезпеку, але ж ви билися з шістьма підлітками.

–  До них приєдналась, як тобі відомо, добра половина Ордену!
– злісно пробурчала Белатриса.
– А якщо вже казати про Орден, то ти й досі не можеш розкрити розташування їхнього штабу!

–  Я не тайнохоронець і не можу назвати це місце. Ти ж, мабуть, розумієш, як діє закляття? Темний Лорд задоволений тією інформацією про Орден, яку я йому надавав. Вона нещодавно допомогла, як ти вже, мабуть, здогадалася, захопити й убити Емеліну Венс, а також допомогла позбутися Сіріуса Блека, хоч я цілком визнаю в цьому твою заслугу.

Він схилив голову й підняв келих. Вираз Я обличчя не пом'якшав.

–  Снейпе, ти не відповів на моє останнє запитання. Про Гаррі Поттера. За п'ять років ти безліч разів міг його вбити. І не вбив. Чому?

–  Чи ти розмовляла на цю тему з Темним Лордом?
– спитав Снейп.

–  Він… останнім часом, ми… я тебе питаю, Снейпе.

–  Якби я вбив Гаррі Поттера, то Темний Лорд не зміг би скористатися його кров'ю, щоб відродитися, щоб стати непереможним…

–  Ти хочеш сказати, що передбачив, як він використає хлопця!-глузливо мовила вона.

–  Я так не кажу; я й гадки не мав про його задуми; я вже зізнався в тому, що вважав Темного Лорда мертвим. Я просто намагаюся пояснити, чому Темний Лорд не шкодує, що Поттер вижив. Принаймні, що дожив до торішніх подій…

–  Але чому ти залишив його живим?

–  Невже ти мене не зрозуміла? Тільки завдяки заступництву Дамблдора я не опинився в Азкабані! Ти, може, заперечуєш, що вбивство його улюбленого учня налаштувало б його проти мене? Та це ще не все. Хочу тобі нагадати, що коли Поттер уперше прибув у Ґоґвортс. про нього переповідали багато різних легенд, ходили чутки, що він і сам видатний Темний чаклун, і що саме тому вижив після нападу Темного Лорда. До речі, дехто з давніх послідовників Темного Лорда вважав, що Поттер може стати прапором, навколо якого ми всі згуртуємося знову. Визнаю, що мене це зацікавило, і я не хотів убивати його відразу, щойно він опинився в замку.

Авжеж, дуже скоро я збагнув, що він не володіє жодними надзвичайними здібностями. Йому вдавалося уникати різних халеп лише завдяки сприятливому збігові обставин, несподіваній удачі та здібнішим за нього друзям. Він звичайнісінька посередність, хоч і самовдоволена й нестерпна, як і його батько. Я все зробив, щоб його вигнали з Гоґвортсу, з яким, на мою думку; його мало що єднало, - але щоб убивати його або дозволити, щоб його вбили на моїх очах? Я був би останнім дурнем, якби пішов на такий ризик, коли поблизу був Дамблдор.

–  І ти хочеш, щоб ми повірили, ніби за увесь цей час Дамблдор тебе ні разу не запідозрив?
– засумнівалася Белатриса.
– Що він так і не знає, кому ти насправді відданий, що й далі тобі беззастережно довіряє?

–  Я добре зіграв свою роль, - відповів Снейп.
– І ще ти забуваєш про найбільшу Дамблдорову ваду: він вірить, що люди кращі, ніж вони є насправді. Коли я перейшов до нього одразу після перебування в лавах смертежерів, то вигадав казочку, ніби глибоко каюся, і він прийняв мене з розкритими обіймами… хоч і не підпускав до темних мистецтв, Дамблдор-видатний чаклун… це щира правда (тут Белатриса саркастично пирхнула), це визнає сам Темний Лорд, Проте я можу з радістю сказати, що Дамблдор старіє. Дуель минулого місяця з Темним Лордом виснажила його. Він тоді серйозно постраждав, бо реагує на все повільніше, ніж колись. Але всі ці роки він ніколи не сумнівався у своїй довірі до Северуса Снейпа, і в цьому полягає найбільша моя цінність для Темного Лорда.

Белатриса й далі мала невдоволений вигляд, хоч і не знала тепер, з якого боку ще напасти на Снейпа. Скориставшись її мовчанкою, Снейп звернувся до її сестри.

–  Отже, Нарцисо… ти прийшла до мене по допомогу?

Нарциса підняла очі. Її обличчя красномовно свідчило про відчай.

–  Так, Северусе. Я… я думаю, що тільки ти можеш мені допомогти. Більше мені нема до кого звернутися. Луціус у в'язниці, а…

Вона заплющила очі, і на її віях забриніли дві великі сльозини.

–  Темний Лорд заборонив мені про це говорити, - повела далі Нарциса, не розплющуючи очей.
– Він хоче, щоб ніхто не довідався про цей план. План… надзвичайно таємний. Але…

–  Якщо він заборонив, то ти не повинна говорити, - відразу попередив Снейп.
– Слово Темного Лорда-закон.

Нарциси перехопило дух, ніби він хлюпнув на неї холодною водою. Белатриса вперше, відколи увійшла до будинку, мала задоволений вигляд.

–  От!
– з тріумфом сказала вона сестрі.
– Навіть Снейп це каже: тобі заборонено говорити, тому тримай язик за зубами!

Але Снейп устав, підійшов до віконечка, визирнув поміж шторами на безлюдну вулицю, а тоді знову їх рвучко заслонив. Спохмурнівши, він обернувся до Нарциси.

–  Так сталося, що мені цей план відомий, сказав неголосно, - Я один з не багатьох, кому Темний Лорд про нього розповів. Проте якби я не був утаємничений, тебе, Нарцисо, могли б звинуватити в серйозній зраді Темного Лорда.

–  Я так і думала, що ти знаєш!
– полегшено зітхнула Нарциса.-Северусе, він так тобі довіряє…

–  Ти знаєш про план?
– здивувалася Белатриса, і вираз задоволення на її обличчі змінився відразою.
– Ти знаєш?

–  Авжеж, - відповів Снейп.
– Але яка тобі, Нарцисо, потрібна допомога? Якщо ти собі уявила, ніби я зможу переконати Темного Лорда змінити свою думку, то, боюся, що це безнадійно.