Гербарій коханців
Шрифт:
Згодом вона ще кілька разів поверталася подумки до цього епізоду і намагалася проаналізувати власні відчуття і те, як вона відреагувала би на залицяння незнайомця, якби не була вагітною.
Їй доводилося зізнатися самій собі, що обурення і образа, яку вона старанно намагалася в собі викликати, були більше машинальною, ніж природною реакцією, такою, якою ця реакція мала би бути відповідно до загальноприйнятих норм поведінки, а не спонтанною, відповідною до бажань самої Олени.
Бо Олені зовсім не було неприємно, що у ній побачили спокусливу жінку, а не гідну поваги, але позбавлену сексуальної привабливості вагітну. Вона навіть не була певна, чи не погодилася би на цю випадкову пригоду, якби незнайомець не зупинився, помітивши її стан. І що більше вона над цим розмірковувала, то більше ображало не те, що її намагалися
Іноді, в особливо сміливих мріях, вона домальовувала цю сцену і уявляла себе верхи на сміливому незнайомцеві, бачила його трохи злякані, але водночас зацікавлені очі, руки, які з острахом торкаються туго напнутої шкіри її живота, те, що йому подобаються її округлі, налиті груди, з яких іноді скрапує молозиво, подобається те, як бурхливо вона реагує на його доторки, як швидко збуджується, як легко кінчає у будь-якій позі.
Розмірковуючи про все це, Олена доходила до висновку, що чоловіки дуже даремно уникають вагітних коханок, з її досвіду випливало, що найбільше зацікавлення і задоволення від сексу для жінки припадає саме на період вагітності. Ні до того, ні після їй так сильно не хотілося любощів, вона готова була кохатися кілька разів на день, дивуючи цим Ореста, звиклого до її помірного темпераменту.
Під час вагітності Олена поводилася у ліжку зовсім не так, як зазвичай. Її скутість і стриманість, наслідки старанно виховуваного уявлення про скромність як найбільшу чесноту жінки, були забуті. Вона намагалася використати кожну нагоду, аби несподівано продемонструвати Орестові шматочок свого оголеного тіла, вирізала на одязі дірки зовсім близько від пиптика грудей, і тоді, під час ходи, коли груди коливалися, пиптик тільки іноді визирав у дірку, і це заворожувало Ореста, примушувало шаленіти.
Або ж робила дірку для піхви у щільно допасованому до тіла комбінезоні, який вкрай важко знімався. І коли збуджений Орест запихав свого прутня до дірки, Олена вимагала, щоб, не виймаючи прутня, він знімав із неї комбінезон до пояса, і лише тоді, звільнивши груди, кохався із нею, зайшовши у неї ззаду.
Вона приносила додому порнофільми, і вони разом дивилися їх, зупиняючись на кожній сцені і повторюючи рухи акторів, Олена сама визначала, на котрій сцені вони з Орестом кінчать.
Через рік після народження їхньої другої дитини Олена знову завагітніла, і Орест зрадів цьому навіть більше, ніж попереднього разу. Він із подивом зловив себе на повній відсутності думок про те, що з двома їм буде значно важче, ніж із одним, про те, що тепер доведеться більше заробляти, про якісь інші побутові труднощі, від яких не міг абстрагуватися раніше. Тепер же він взагалі не міг думати ні про що більше, окрім бажання, щоб Олена пошвидше знову стала такою ж розпусною і сповненою сексуальних фантазій, як тоді, коли вона носила Степана.
Потім, коли вже народився Петро, Орест із Оленою довго намагалися відновити сексуальну ідилію, яка панувала між ними під час вагітностей, але досягнути такої ж інтенсивності бажання їм вдавалося вкрай рідко. Все рідше і рідше. Олена сама не розуміла, чому їй вдається бути розкутою і спраглою сексу лише з коханцями, а з Орестом вона перетворюється на стриману і майже фригідну матрону. І чим більше вона намагалася це змінити, тим гірше це у неї виходило.
Тепер, коли Орест був із Іриною, її сексуальна розкутість і юнацька зголоднілість трохи нагадували Олену в їхні найкращі моменти. Але з Іриною в Ореста було ще одне відчуття, яке дуже заважало йому. Попри те, що йому страшенно подобалася її розкутість, він постійно ловив себе на думці, що боїться цієї сміливості і що йому все частіше не вистачає Олениної сором’язливості. Він усе більше заплутувався, не в змозі визначити, що ж саме у жінках заводить його більше – холодність чи розпусність, і коли бував із Оленою, просив її поводити себе розкутіше, а потім ледь стримувався від того, щоб не попросити Ірину виявляти більше скромності.
Орест і ревнощі
Орест пишався тим, що не ревнує Ірину. Одного разу він прийшов зустріти її після пар і приніс ще теплих сирників на тарілці, загорнутій у старі газети. Коли Орест невимушено і заклопотано підійшов і почав діловито діставати з торби свої сирники, Ірина саме розмовляла зі своїм колишнім хлопцем. Вона раптом зловила
– Це твій колишній хлопець? – позбавленим емоцій голосом запитав Орест, так ніби мова йшла про цуценя, яке Ірина спершу віддала у надійні руки, а потім несподівано зустріла на прогулянці.
– Так, – відповіла Ірина.
– То бери, їж, поки теплі, – завершив розмову Орест і дав їй у руки тарілку з сирниками.
Увечері Ірина спробувала повернутися до цього епізоду.
– Ти не ревнуєш мене? – запитала вона.
– Ні, а навіщо? – здивувався Орест. – Мені дуже подобається, що ти мене не ревнуєш, це важливіше. Ти ж знаєш, у мене були з цим проблеми.
Орест уже розповідав Ірині історію зі своєю попередньою коханкою, дівчиною, на десять років старшою за Ірину, яка дуже прагнула вийти заміж за Ореста і страшенно його ревнувала. Одного разу навіть намагалася перетяти собі вени, коли запідозрила, що він подався увечері до кнайпи з іншою. Коли він розповідав про це, відчувалося, як він пишається собою, тим, що жінки прагнуть за нього заміж, що довкола набагато більше самотніх жінок, ніж самотніх чоловіків, що жінки набагато більше страждають від самотності (принаймні згідно його про це уявлень), тим, що статус неодруженості у традиційному суспільстві додає приваб чоловікові і є вкрай небажаним для жінки, тож такий розклад дозволяє йому маніпулювати відчуттями тих жінок, які ладні вхопитися за кого завгодно, аби лише позбутися самотності, мріють мати чоловіка забезпеченого і відомого. Ірина розуміла все це і раніше, але тепер їй уперше стало огидно від того, наскільки цинічно Орест ставиться до цього всього. Він навіть не намагається приховати від неї, що вважає власне одруження лише комерційно доцільною процедурою, обирає товар, у якому найбільш оптимальне, на його думку, співвідношення ціни та якості, навіть не соромлячись цього.
Тоді вона ще не усвідомила, що ця напускна самовпевненість була лише обраною Орестом манерою захисту, способом уберегти себе від неминучої поразки, бо він не міг не бачити того, що лише зріло в Ірині й про що вона сама на той момент ще не здогадувалася, хіба неясно передчувала, не міг не розуміти, що всі його завоювання лише тимчасові, що він не в змозі перемогти неминучу логіку розвитку подій, що, отримавши вперше за довший час стосунки з жінкою, які заповідалися несподіваними для нього, в яких він не міг запрограмувати кожного її кроку й того, як вона відреагує на його вчинок чи фразу, разом із неочікуваною насолодою таких стосунків він отримав і міну сповільненої дії. Кожен, хто звик маніпулювати іншими, добре відчуває такі речі, як невиліковно хворий відчуває діагноз, приховуваний лікарями і родиною, як відчуває наближення неминучого кінця. Орест добре знав, що попри всі зусилля йому не вдасться втримати Ірину біля себе. Але попри це розуміння він не міг змусити себе змиритися з цим фактом і насолоджуватися її присутністю доти, доки це можливо. Він випробовував усе нові і нові тактики і стратегії, усвідомлюючи, що це лише наближує сумну розв’язку.
Іноді під час їхніх відвертих розмов Орест говорив якісь слова, і йому здавалося, що вони опускаються на дно його склянки і перетворюються на бульбашки, і такі самі бульбашки утворюються в нього у животі й тиснуть зсередини, створюють йому відчуття дискомфорту, але йому незручно про це сказати, він не знає, в чому справа, тому затинається, повторює постійно одне і те ж, зазирає в очі Ірини, можливо, навіть відчуває, що вона реагує не так, як зав жди, що вона змінилася, щось між ними змінилося, або він лише боїться того, що воно може змінитися, боїться настільки сильно, що сам стає каталізатором цих змін. І він не знає, що заважає йому більше – тривога через її неуважність, через її підкреслену зосередженість на вмісті склянки, на розгляданні плями на скатертині, власних нігтів, пари за сусіднім столиком, і невідомість, чому це хвилює її більше, ніж серйозна розмова про їхні стосунки. Чи, можливо, йому просто заважають ці бульбашки, які утворюються у нього в животі і тиснуть ізсередини, і йому страшно, що зараз він не стримається і голосно випустить гази, всі почують це, й буде незручно.