Крізь час. Темна Вежа II
Шрифт:
Жирдяй Джонні мовчки відвернувся, та О'Мейра встиг помітити сльози в його очах і мокру пляму на штанях. Жалю він не відчув.
— Де він? — хрипким, натужним голосом спитав Карл Дилівен.
— Пішов, — глухо сказав Джонні. — Це все, що я знаю. Пішов. Я думав, він мене вб'є.
Дилівен поволі зводився на ноги. Торкнувшись щоки, відчув щось липке й мокре. На пальцях була кров. Чорт. Він простягнув руку до пістолета і все мацав та мацав, навіть після того, як пальці запевнили його, що пістолета й кобури нема. В О'Мейри просто боліла голова. Дилівен почувався, наче всередині його голови хтось влаштував ядерний
— Той чувак забрав мого пістолета, — сказав він О'Мейрі. Його голос звучав так глухо, що деякі слова годі було розібрати.
— Ласкаво просимо до клубу.
— Він досі тут? — Дилівен ступив крок до О'Мейри, і його занесло вліво, наче він ішов палубою корабля в сильний шторм. Але він спромігся вирівнятися.
— Ні.
— Давно? — Дилівен подивився на Жирдяя Джонні, але той не відповів. Можливо, тому, що Жирдяй стояв до них спиною і подумав, що Дилівен звертається до напарника. І Дилівен, котрий і за сприятливіших обставин не вирізнявся врівноваженістю, гаркнув на товстуна, хоча від крику голова, здавалося, готова була розлетітися на тисячу шматочків: — Я, здається, до тебе звертаюсь, ти, жирна свиня! Давно той недоносок пішов?
— Мабуть, хвилин п'ять тому, — тупо сказав Жирдяй Джонні. — Забрав його патрони і ваші пістолети. — Він помовчав. — Заплатив за набої. Я був у шоці.
«П'ять хвилин», — подумав Дилівен. Приїхав той чувак на таксі. Сидячи в патрульній машині й сьорбаючи каву, вони бачили, як він виходив. Наближалася година пік. О цій порі піймати таксі досить важко. А може…
— Ходімо, — сказав він Джорджеві О'Мейрі. — У нас ще є шанс взяти його за одне місце. А зброю візьмемо у цієї шльондри…
О'Мейра продемонстрував магнум. Спочатку Дилівен побачив два револьвери, а потім вони повільно злилися в одне ціле.
— Добре. — Дилівен приходив до тями, не одразу, а помалу, як боксер-профі, що зазнав сильного удару в щелепу. — Хай буде у тебе. Я візьму рушницю в машині. — Він рушив у напрямку дверей, та цього разу не просто похилився вбік: його хитнуло так, що довелося вхопитися розчепіреними пальцями за стінку, аби втримати рівновагу.
— З тобою все буде добре? — із сумнівом спитав О'Мейра.
— Тільки якщо ми його впіймаємо, — відповів Дилівен.
І вони вийшли. Жирдяй Джонні зрадів, що вони нарешті зникли. Не так сильно, як тішився через відхід монстра у синьому костюмі, але майже. Майже так само сильно.
2
Дилівену й О'Мейрі навіть не спало на думку обговорювати, у якому напрямку рушив злочинець, коли вийшов зі збройової крамниці. Достатньо було просто послухати повідомлення диспетчера.
— Дев'ятнадцять, — невтомно повторював жіночий голос. Пограбування, застосовано вогнепальну зброю. Дев'ятнадцять, дев'ятнадцять. Координати: Вест-Сайд, Сорок дев'ята вулиця, 395, аптека Каца, прикмети злочинця: високий, волосся світле, синій костюм…
«Стрілянина, — подумав Дилівен, і голова в нього розболілася ще сильніше. — Цікаво, він стріляв із Джорджевого чи з мого? А може, й з обох. Якщо цей мішок із лайном когось убив, нам кінець. Хіба що ми його впіймаємо».
— Погнали, — коротко кинув він О'Мейрі, котрому не потрібно було повторювати двічі. Він так само добре розумів ситуацію, як і Дилівен. Патрульна машина із ввімкненими блималками й сиреною з вереском шин увірвалася в потік транспорту. Починалася година пік, і на дорогах утворюватися затори, тому машина в О'Мейри їхала двома колесами у водостічній канаві, а іншими двома — на тротуарі. Пішоходи розліталися в різні боки, як налякані куріпки. Він підрізав заднє крило вантажівки з продуктами, що намагалася вклинитися в Сорок дев'яту. Попереду на тротуарі виднілися блискучі осколки скла. До вух обох поліцейських долинало різке рипуче завивання сигналізації. Пішоходи ховалися в дверних проходах і за купами сміття, проте мешканці квартир на горішніх поверхах безстрашно висовувалися з вікон, так, наче це було якесь особливо захопливе телешоу. Чи кіносеанс безкоштовного перегляду.
В усьому кварталі не було жодного автомобіля. Таксі й мешканці передмість кинулися врозтіч.
— Сподіваюся, він досі там, — сказав Дилівен, за допомогою ключа відімкнув короткі сталеві тримачі довкола приклада й ствола помпової рушниці, що кріпилася під приладовою панеллю, і зняв її з затискачів. — Сподіваюся, що той смердючий вилупок досі там.
І жоден із них не тямив, що коли маєш справу зі стрільцем, то краще облишити лихо, поки тихо.
3
Виходячи з аптеки Каца, Роланд відправив великий флакон «Кефлексу» туди ж, де вже лежали коробки з патронами, — до кишень піджака Джека Морта. Службовий пістолет тридцять восьмого калібру, що належав Кардові Дилівену, стрілець тримав у руці. Тримати зброю цілою і неушкодженою рукою було в біса приємно.
Почулося виття сирен, і Роланд побачив, що вулицею мчить машина. «Це вони», — подумав він і вже почав було піднімати пістолет, аж раптом згадав: це стрільці. Стрільці, що виконують свій обов'язок. Тож він розвернувся і пішов назад до крамниці алхіміка.
— Стояти, сучаро! — пронизливо закричав Дилівен. Погляд Роланда метнувся до опуклого дзеркала, і саме вчасно: він побачив, що один зі стрільців — той, у якого з вуха текла кров, — висунувся з вікна машини з дробовиком. Коли його напарник зупинив їхній екіпаж, та так, що від тертя об тротуар гумові колеса задиміли, цей стрілець різким рухом вставив у гніздо патрон.
Роланд кинувся на підлогу.
4
Кацові не потрібне було дзеркало, аби зрозуміти, що зараз буде. Спочатку божевільний чоловік, тепер шалені копи. Ой-вей.
— Лягай! — крикнув він помічникові й охоронцю Ральфу та, не чекаючи, послухаються вони чи ні, впав на коліна за прилавком.
А тоді, за мить до того, як Дилівен натиснув на гачок рушниці, на аптекаря, наче надто заповзятий футболіст, що страхує нападаючого, звалився помічник. У результаті Кац ударився головою об підлогу і зламав щелепу в двох місцях.
Крізь муку нестерпного болю, що пронизав голову наскрізь, Кац усе-таки почув постріл із дробовика, почув, як розсипалися залишки скла у вітрині, а разом з ними — лосьйони після гоління, одеколони, парфуми, ополіскувачі для рота, сиропи від кашлю та інша хрінотінь. Тисячі несумісних ароматів змішатися в один і стали пекельним смородом. 1 перш ніж знепритомніти, Кац у черговий раз попросив сто чортів у печінку своєму покійному батькові за те, що той прикував його за щиколотку до цієї триклятої аптеки.