Крила надії
Шрифт:
– Люба, ходімо до нашої маленької Катрусі, – сказав Олег і трішки приобійняв Ольгу. Бабця з тіткою аж роти повідкривали і вже в голові стали складати скандальні дрібниці до цієї сенсації.
– Олег, – промовила Оля, коли вони відійшли від плітарок, – дякую, що заступився за мене, але з весіллям ти даремно сказав, – сумно добавила вона.
– Не хвилюйся, – відповів він і ніжно торкнувся її щоки, – поговоримо про це пізніше, наша Катруся вже зачекалась.
Та це була неправда, маленька принцеса гралась в ляльки з іншою дівчинкою і навіть не згадувала за дорослих. Оля весь час пильно стежила за Катрусею, хоч малеча і була в двадцяти кроках від мами.
День, проведений на ярмарку, був наповнений враженнями: весела музика, танці, гарні люди в яскравих вбраннях, атмосфера добра витала у повітрі. Оля познайомила Олега зі своїми подругами, це були дуже приємні і щирі жінки. Катруся з таким задоволенням проводила час, що навіть забула про обов'язковий обідішній сон. Вже ввечері вони втомлені повертались додому, донечка заснула на руках Олега. Тож, коли дівчинка солодко спала у своєму ліжечку, Оля заварила трав'янистого чаю. Вони сіли прямо на дерев'яному порозі будинка і в повній весняній тиші пили смачний напій.
– Олю, виходь за мене? – сказав зовсім раптово він, – у мене таке відчуття, що я чекав на тебе все життя.
– Олеже, – почала Ольга.
– Не говори нічого, – перебив він, – я буду ще тут тиждень, в тебе є час подумати.
– Дякую, – відповіла вона. Чи хотіла Оля сказати так? Хотіла всім серцем. Чи боялася? Боялась дуже. Чи закохалась? Дуже, дуже закохалась.
– Залишся сьогодні зі мною, – прошепотіла впевнено Ольга, – я хочу. Можливо, хтось зміг засудити її, але жінка вже три роки жила сама, не рахуючи вагітність. І від нестачі ніжності боліло не тільки сердце, боліло молоде і спрагле тіло. Можливо, завтра вона пожалкує про свої слова, але сьогодні Оля мріяла про Олега. Лишень на хвильку їй хотілось відчути себе коханою і потрібною. Чоловік у відповідь ніжно поцілував свою принцеску. Він взяв її на руки і відніс в гостьову кімнату, щоб не збудити Катрусю у сусідній спальні. А далі був чоловічий дотик до жіночого тіла, Оля віддавала себе без остачі, забувши про все на світі. Ця ніч простягнула невидиму стежку від чоловічого серця до жіночою душі.
Частина 6
Прийшов ранок. Весняний, ніжний, незабутній. Ольга відкрила очі і солодко потягнула руки вверх. Олега поруч не було, лише витав запах його парфумів і це окрема тема. Адже в житті жінки ще не було такого чоловіка, часом хотілось стояти біля нього і вдихати аромат хвої з терпким миндалем, навіть с батьком Катрусі кохання сприймалось інакше. У Ольги не було слів, щоб описати ніч, проведену з ним. Ці прекрасні відчуття їй не забути ніколи.
– Привіт, принцесо! – Олег приніс каву у кімнату і ніжно поцілував у вісок. – Що хочеш на сніданок?
– Я зараз швиденько встану і приготую сама. Оля поринулась злізти з ліжка.
– Люба, дай мені побути сьогодні справжнім принцем і приготувати нам сніданок.
– Ми з Катрусею полюбляємо млинці, – з усмішкою промовила блакитноока красуня. Ну, а нащо відмовлятися від такої заманливої пропозиції. Ольга по натурі своїй була простою жінкою, без усіляких заморочок.
– Завдання отримав, – засміявся Олег, – із задоволенням виконаю. Чоловік відправився на кухню, загриміли каструлі, робота закипіла. Було ще зовсім рано, десь сьома година, Катруся спала, а Ольга насолоджувалась смачною кавою в ліжку. В такі моменти жінка завжди подумками дякувала Богові, за доньку, за дім, за це життя і ароматну каву. Оля потихеньку встала, запліла коси, одягнула звичайні спортивні штани і кофту. Вона була такою в повсякденному житті без макіяжу і в простому одязі. І саме ця буденна звичайність покорила Олега, він не міг зрозуміти, як в цій тендітній принцесі одночасно живе сильна жінка і маленька дівчинка. Але кохання не вибирає місце і час, просто одного разу воно приходить і поселяється в серці часом назавжди, часом ні.
– Які апетитні запахи витають, – Ольга зайшла на кухню і з задоволенням вдихнула аромат свіжої випічки. – Не знала, що ти вмієш готувати.
– Ти багато чого про мене не знаєш, – загадково відповів Олег і поставив на стіл тарілку з апетитними млинцями, – знаєш, вперше за довгий час мені комфортно і тепло з жінкою. В місті я живу лишень роботою, не до приготування їжі, з ранку і до пізнього вечора в офісі, їм рідко і швидко в якихось ресторанах.
– Так залишайся, – сказала Ольга, впевнено дивлячись в очі Олегові.
– Принцеско, що ж ми будемо робити тут? – запитав він сдвинувши брови, – на що жити?
– Не знаю, – честно відповіла вона, – але ми щось вигадаємо.
– Олю, поїхали зі мною! – рішуче сказав Олег, – я не обіцяю тобі золотих гір, але зроблю все, щоб ви з Катрусею були щасливими.
– Ким я буду тобі в місті? – Запитала Оля і з'їла третій млинець, розмови розмовами, а від гарного сніданку відмовлятися не варто. – Черговою коханкою гарного чоловіка? – добавили трохи насмішливо Ольга, в те що вони з Олегом з різних світів, це й так було зрозуміло. Після одинокої вагітності і життя вдвох з донечкою, жінка дивилися на світ без рожевих окуляр, і навіть ця ніч не могла вирішити деякі суперечки. Тим паче, як би це не звучало, Ольга подарувала цю ніч в першу чергу собі і своєму тілу. Адже самотня жінка має право на стосунки з вільним чоловіком, незважаючи на всі сільські плітки.
– В мене лише одна відповідь, – відповів спокійно Олег, – ти будеш моєю дружиною, а Катруся донькою.
– Коли відіграємо весілля? – іронічно запитала Ольга, честно кажучи вона взагалі не приймала слова Олега на віру. Вечір, романтика, гарна жінка поруч, чом би не затягнути в постіль через приємну фразу: "Ти вийдеш за мене?".
– Та хоч завтра відіграємо, поїдемо в район подамо заяву, придбаємо тобі плаття, – почав перераховувати чоловік, – він пропустив іронію Ольги повз вухів і дуже по-серйозному почав планувати. Відповідь Ольги повисла в повітрі, прокинулася маленька Катруся і прибігла на кухню.
– Млинці, – із задоволенням сказала малеча, – я їх обожнюю.
– Доброго ранку, сонечко! – Ольга ніжно поцілувала донечку.
– Привіт, принцесо, гайда за стіл, – сказав весело чоловік і придвинув тарілку до дівчинки.
– Катрусь, млинці готував Олег, – сказала Ольга, – він знає, що ти їх полюбляєш.
– Ням-ням, – сказала Катруся, – навіть, краще ніж у мами! Залишайся з нами жити, будеш моїм татом! В кухні на хвильку поселилась тиша, тільки Катруся продовжувала із задоволенням жувати. Першим промовив Олег:
– Сонечко, я дуже хотів би стати твоїм татом.
– Але, Олегові треба скоро їхати в місто, – додала Ольга, – він обов'язково приїде на наступний рік.
– Це довго, – сказала Катруся і насупила свої світлі брівки, – тоді ми поїдемо з тобою, – рішуче додала дівчинка.
– Я буду дуже радий!
– Але ти повинен пообіцяти готувати мені млинці, – весело сказала Катруся.
– Обіцяю, – відповів Олег і засміявся разом з дівчинкою.
– А мене ви запитати не хочете? – запитала Оля і зробила образливий вигляд.