Кримінальне право. Особлива частина
Шрифт:
Суб'єктивна сторона злочину — умисел. Мотив і мета можуть бути різними.
Суб'єкт злочину — будь-яка особа, яка не є власником приватизаційних паперів.
Частина 2 ст. 234 передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені повторно або особою, раніше судимою за один із злочинів, передбачених статтями 233, 235, або організованою групою, або з використанням службового становища.
У частині 3 ст. 234 встановлена відповідальність за викрадення приватизаційних паперів.
Викрадення означає протиправне таємне або відкрите вилучення чужих приватизаційних
1 Відомості Верховної Ради України. — 1992. — № 24. — Ст. 352.
Протиправне заволодіння приватизаційними паперами шляхом обману, зловживання довірою або зловживання службовою особою своїм службовим становищем, а також їх привласнення чи розтрата кваліфікується як злочин проти власності (статті 190 і 191).
Злочин вважається закінченим, якщо приватизаційні папери вилучені, а винний отримав можливість користуватися чи розпоряджатися ними.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел, що поєднаний з корисливим мотивом.
Суб'єкт злочину — будь-яка особа.
Покарання за злочин: за ч. 1 ст. 234 — штраф від ста до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк; за ч. 2 ст. 234 — позбавлення волі на строк від двох до п'яти років, за ч. З ст. 234 — позбавлення волі на строк від трьох до семи років.
Недотримання особою обов'язкових умов щодо приватизації державного, комунального майна або підприємств та їх подальшого використання (ст. 235). Предмет цього злочину — документи, необхідні для приватизації державного і комунального майна.
Об'єктивна сторона цього злочину характеризується поданням неправдивих відомостей у декларації щодо походження коштів, за які приватизується державне, комунальне майно або підприємство, та інших документах, необхідних для їх приватизації, недотриманням вимог щодо подальшого використання приватизованого об'єкта та інших обов'язкових умов щодо приватизації, встановлених законами та іншими нормативно-правовими актами.
Диспозиція ст. 235 є бланкетною і вимагає звернення до законів' та інших нормативно-правових актів про приватизацію для визначення у кожному конкретному випадку переліку необхідних документів, що подаються покупцями майна, а також обов'язкових умов приватизації. Це, наприклад, зобов'язання, передбачені бізнес-планом, планом приватизації або умовами аукціону, конкурсу, викупу, які обов'язково включаються до договору купівлі-продажу майна, яке приватизується.
Злочин вважається закінченим з моменту вчинення будь-якої з указаних дій.
Суб'єктивна сторона цього злочину — прямий умисел. Мотив і мета можуть бути різними.
Суб'єкт злочину — будь-яка особа. За недотримання обов'язкових умов щодо приватизації несе відповідальність особа,
Покарання за злочин: за ст. 235 — штраф від ста до чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до двох років.
Розділ IX. Злочини проти довкілля
§ 1. Поняття і види злочинів проти довкілля
Природа утворює зовнішнє середовище, що оточує людину. Це сукупність умов, які складають природну основу, сферу існування людства, будучи водночас джерелом життя людини, її благополуччя та процвітання.
Всі природні багатства нашої країни — «земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони — згідно з Конституцією України (ст. 13), є об'єктами права власності Українського народу»1. Стаття 66 Конституції України зобов'язує кожного громадянина не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки2.
Охорона довкілля є важливою функцією нашої держави. Кримінальний кодекс України встановлює відповідальність за найнебезпечніші правопорушення в галузі довкілля.
Злочини проти довкілля мають своїм родовим об'єктом суспільні відносини, що забезпечують охорону довкілля, його наукове обгрунтоване раціональне використання і відтворення природних ресурсів, охорону нормального екологічного стану біосфери.
За своїм безпосереднім об'єктом всі злочини проти довкілля можуть бути поділені на: 1) злочини проти екологічної безпеки (статті 236, 237, 238 і 253), 2) злочини у сфері землевикористання, охорони надр, атмосферного повітря (статті 239, 240, 241 і 254), 3) злочини у сфері охорони водних ресурсів (статті 242, 243 і 244), 4) злочини у сфері лісовикористання, захисту рослинного і тваринного світу (статті 245, 246, 247, 248, 249, 250, 251 і 252).
1 Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № ЗО. — Ст. 141.
Там само.
§ 2. Злочини проти екологічної безпеки
Порушення правил екологічної безпеки (ст. 236). Об'єктивна сторона цього злочину проявляється в порушенні (дії або бездіяльності) порядку проведення екологічної експертизи, правил екологічної безпеки під час проектування, розміщення, будівництва, реконструкції, введення в експлуатацію, експлуатації та ліквідації підприємств, споруд, пересувних засобів та інших об'єктів. Правила проведення такої експертизи встановлені в постанові Кабінету Міністрів України від 27 липня 1995 р.
Ознакою об'єктивної сторони злочину є наявність наслідків — загибелі людей, екологічного забруднення значних територій або інших тяжких наслідків.
Загибель людей — це смерть хоча б однієї людини.
Екологічне забруднення значних територій може бути пов'язане із забрудненням землі, водних ресурсів, атмосферного повітря або продуктів харчування в цьому регіоні, радіоактивними, хімічними та іншими речовинами, що створюють реальну загрозу життю і здоров'ю людей.
Інші тяжкі наслідки — це заподіяння шкоди здоров'ю людей або інший збиток, наприклад, зруйнування або пошкодження заповідних територій.