Літопис Руський. Повість минулих літ
Шрифт:
А після цього зібралися брати всі, і сказав Володимир: «Се день, що сотворив його господь. Возрадуймося і возвеселімся в день сей» [622] , тому що бог ізбавив нас од ворогів наших, і покорив ворогів наших, і «сокрушив голови зміїні, і дав господь пожиток їх нам» [623] . Взяли бо тоді вони скоту, і овець, і коней, і верблюдів, і вежі з набутком і з челяддю, і захопили печенігів і торків з вежами, і прийшли в Русь із полоном великим, і зі славою, і з побідою великою.
622
Псалом CXVII, 24.
623
Псалом LXXIII, 13, 14.
Того ж року прийшла сарана, [місяця] серпня в перший день.
Утім же році, того ж місяця у вісімнадцятий день, пішов Святополк і поставив [город] Юр'єв, що його спалили були половці.
Того
У РІК 1104
У РІК 6612 [1104].Повели [Ірину], дочку Володареву, за цесаревича [Ісаака], за Олексинича [624] , доЦесарограда місяця липня у двадцятий [день].
624
Тобто дочку Володаря Ростиславича, за грецькими джерелами — Ірину, було видано за Ісаака, сина візантійського імператора Олексія І Комнина; повели її в день пророка Іллі.
У тім же році повели Передславу, дочку Святополкову, в Угри за королевича [Альмоша] [625] , місяця серпня у двадцять і перший [день].
Того ж року прийшов митрополит Никифор в Русь, місяця грудня в шостий день.
У тім же році преставився Вячеслав Ярополчич, того ж місяця [626] у тринадцятий день.
Того ж місяця у вісімнадцятий[день] Никифора, митрополита, посаджено [в Києві] на столі.
625
Альмош був сином тоді вже покійного угорського короля Гейзи І і братом тодішнього короля Коломана (див. про нього прим. 2 до 1112 р.), який незабаром осліпив Альмоша і його сина від Передслави, майбутнього короля Белу II.
626
Додано з Лавр.
Сього ж року наприкінці послав Святополк [воєводу] Путяту [Вишатича] на Мінськ, а Володимир послав сина свого Ярополка, а Олег [Святославич] сам пішов на Гліба [Всеславича], узявши Давида Всеславича. Та не досягли вони нічого і вернулися назад.
І родився у Святополка син, і нарекли його ім'ям Брячислав.
У сей же рік було знамення: стояло сонце в крузі, а посередині круга — хрест, а посередині хреста — сонце, а поза кругом обабіч — два сонця, над сонцем же, поза кругом, дуга, обома рогами на північ. Таке ж знамення [було] ів місяці, такого самого вигляду, місяця лютого в четвертий, і п'ятий, і шостий день. Удень [на сонці воно було] протягом трьох днів, а вночі в місяці протягом трьох ночей [627] .
627
Ідеться про гало (див. прим. 2 до 1099 p.).
У РІК 1105
У РІК 6613 [1105].Увалився верх [церкви] святого Андрія [Первозваного].
У сей же рік митрополит [Никифор] поставив Амфілохія єпископом уВолодимир, місяця [628] серпня у двадцять і сьомий день.
У тім же році поставив він Лазаря [єпископом], уПереяславль, місяця листопада удванадцятий [629] [день].
628
Додано з Лавр.
629
У Хл. «вь 22», але це хибно, бо тоді була середа.
[У] тім же році поставив він Мину [єпископом] уПолоцьк, місяця грудня в третій день [630] .
Утім же році з'явилася звізда з хвостом [631] на заході і стояла місяць.
Того ж року, прийшовши зимою, на [броді] Зарубі [хан] Боняк переміг торків і берендіїв.
У РІК 1106
У РІК 6614 [1106].Спустошили половці навколо [города] Зарічська. І послав Святополк услід за ними [воєвод] Яня Вишатича, і брата його Путяту, іІванка Захаровича, хозарина. І, догнавши половців коло Дунаю [632] , вони здобич одібрали, а половців посікли.
630
В Іп., Хл. І Лавр. «въ 13 день», але це невірно, бо тоді була середа, а неділя припдала на 3 і 10 грудня; приймаємо першу дату, якою можна палеографічне пояснити помилку переписувачів (хоча в Никанорівському літопису стоїть 10 грудня).
631
Комета.
632
У
У сей же рік преставився Янь [Вишатич], старець добрий, проживши дев'яносто літ, у старості поважній. Живши по закону божому, він був [633] не гірший од перших праведників. Од нього ж я, [Нестор], чув багато розповідей, що їх вписав у літопис. Був бо він муж благий, і кроткий, і сумирний, що уникав усякого [злого] діла. Його ж і гроб єсть у Печорському монастирі, у притворі, де й ізлежить і тіло його, покладене місяця червня у двадцять і четвертий [день].
633
Додано з Лавр.
У той же рік постриглася Євпраксія, Всеволодова дочка, місяця грудня в шостий день.
Того ж року затьмарення було в сонці, серпня [місяця в перший день] [634] .
Тоді[ж] постригся князь Святоша, син Давидів, онук Святославів,[під ім'ям] Миколай, місяця лютого в сімнадцятий[день] [635] .
У тім же році перемогла зимигола[Рогволода-Бориса] Всеславича, і всіх братів[його], і дружину їхню убили, дев'ять тисяч.
634
Замість цього речення про повне затемнення сонця, що сталося 1 серпня 1106 p., у Лавр. таке: «В то же лито прибже Избыгнвъ к Святополку», — ідеться про втечу до Києва польського князя Збігнєва, сина Владислава I Германа, від рідного брата Болеслава Кривоустого, між якими точилася боротьба за владу. Після мови про затемнення сонця в Іп. на арк. 97 прогалина у тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.
635
За дослідженнями, хрестильне ім'я Святоші було, очевидно, Панкратій. Жона його мала (за Любецьким синодиком) ім'я Анна і, згідно з висновками учених, була дочкою Святополка Ізяславича.
У РІК 1107
У РІК 6615 [1107],круга місяца 3 [рік], а сонячного круга 7 рік [636] .
У сей же час преставилася Володимирова княгиня [Гіда] [637] , місяця травня в сьомий день.
636
У Хл. І Лавр. місячні і сонячні круги вирахувано хибно — 4 і 8. Круг (коло) місяця — дев'ятнадцятирічний період, після якого місяць-молодик і місяць уповні знову припадають на те саме число певного місяця; круг сонця — двадцятивосьмирічний період, після якого дні тижня (неділя, понеділок і т. д.) припадають на ті самі числа того ж місяця, що й 28 років тому. Їх визначають, ділячи дату від «сотворіння світу» відповідно на 19 чи 28; остача (або числа 19 чи 28) і буде числом круга (кола) місяця чи сонця.
637
Ім'я Гіди (Гіти) відоме з датських джерел; вона була дочкою останнього англосакського короля Гарольда II Годвінсона.
Того ж місяця воював [хан] Боняк і зайняв коней коло Переяславля.
У тім же році прийшов Боняк, і Шарукань Старий, і інших князів багато, і стали вони навколо [города] Лубна. Святополк же [Ізяславич] і Володимир [Всеволодович], і Олег [Святославич, і син його] Святослав, Мстислав [Всеволодович], Вячеслав [і] Ярополк [Володимировичі] пішли на половців до Лубна, о шостій годині дня перебрели через Сулу і зняли клик на них. Половці ж перелякалися од страху не змогли навіть стяга поставити, а побігли, хватаючи коней [638] , і другі, піші, побігли. Наші ж стали сікти їх, а других руками хапати, і гнали їх до[ріки] Хорола. Убили ж вони Тааза, Бонякового брата, а[хана] Сугра схопили і братів його, а Шарукань ледве втік. Покинули вони і обоз свій, і взяли[його] руські вої місяця серпня у дванадцятий день, і вернулися до себе з побідою великою.
638
Далі в Іп. на арк. 97 друга прогалина, теж на тринадцять рядків. Текст зберігся в Хл.