Маруся Богуславка
Шрифт:
– «Так хоч хатину пощади святую, Де вмерла мати, по тобі журившись»!
– «Ні, я по-свойому її вшаную: Мов дух, перед Аллахом засвітившись, Нехай перелетить в обитель неземную!
ПІСНЯ ДРУГА
21
– У автографі - трупу. Це очевидна описка: у попередній редакції маємо лупу.
– Ред.
22
– Можливо, Куліш має на увазі відомий мотив боротьби Кирила Кожум'яки (а також і Георгія-зброєносця) із змієм, в якій Кожум'яка переміг і визволив доньку князя. Легенду про Кирила Кожум'яку Куліш опублікував у «Записках о Южной Руси», зазначивши при цьому, що ця легенда походить із далекої старовини.
23
– Тобто Кучманський шлях. Одне із відгалужень Чорного шляху (починався в Перекопі, перетинав пониззя Дніпра, проходив між верхів'ями Інгульця, Тясмнну і Росі в напрямі Умані, Тернополя), яким татари ходили у свої походи в XVI-XVIII ст. на Поділля і Західну Україну. Поблизу Тернополя з'єднувався із Чорним шляхом.
24
– Очевидно, йдеться про братів Щасного і Юрика Струсів, героїв «Пісні про смерть братів Струсів» (1506). Як зазначає І. Франко, ця пісня не дійшла до нас, і тому він наводить, зокрема, таке свідчення про братів: «Того самого часу (1506) два Струсі, молоді брати і хоробрі войовники, погибли в битві з волохами. Про них іще й досі співають жалібні пісні, що в русинів звуться думами…» Далі І. Франко пише, що у битві «Щасний відразу був убитий, але Юрик бився з волохами доти, доки його кінь постріляний не впав під ним».
25
– Волощина - Волоська земля: назва Молдавського князівства в староукраїнських пам'ятках, народнопоетичній творчості та мовній практиці українців у минулому.
26
– Серп'яга (Іван Підкова; ?-1578) - один із керівників спільної боротьби українців і молдаван проти турків. У 1577-1578 pp. був молдавським господарем. За наказом Стефана Баторія страчений у Львові.
27
– Вишневецькі - український дворянський рід. Найвідоміші з них:1) Дмитро Іванович (?-1563), який у 1554-1555 pp. на острові Мала Хортиця збудував замок, перебував на службі в Росії. У боротьбі за молдавський престол зазнав невдачі і був страчений у Стамбулі. П. Куліш та інші історики саме його вважали Байдою; 2) Ярема (Єремія; 1612-1651) - відзначився у війні 1648-1654 pp. на боці Польщі.
28
– Люцифер - назва вранішньої зірки (Венери). В християнській традиції одно із позначень сатани. Воно йде від ветхозавітного пророцтва про загибель Вавілона.
29
– Буркулаб - сановник волоський, губернатор і комендант.
30
– Лиса гора - історична місцевість на Печерську в Києві, на південний захід від Видубичів. Назва пов'язана із старовинними легендами про шабаші відьом і перевертнів на цій горі.
31
– У праці «Отпадение Малороссии от Польши» Куліш пише про нього як ватажка буджацьких татар. Уже після означених автором у поемі історичних подій Кантемир в 1624 р. був розбитий козацькими загонами С. Хмелецького.
32
– …Юрові святому… - Георгію Побідоносцю. В християнських і мусульманських переказах це воїн-мученик, з іменем якого пов'язаний мотив драконоборства. Зображується, як правило, на коні. Вступив у битву із змієм-людоїдом і, перемігши його, визволив дівчину.