Маруся Богуславка

Старицкий Михаил Петрович

Ти не вважай... А що ж, готова?

Маруся (не зовсім розуміючи)

Я б то?

Ганна

Еге ж, чи все взяла? Або й то,- кинь

Здобутеє тут ґвалтом сороміцьким...

А байдаки й галери де?

Маруся

Ген-ген

За ланцюгом, в затоці... Всі ключі там...

Ганна

Так до тюрми!

Маруся (збентежено)

Тривайте, ще ж паша

Не

виїхав з своїм надвірним військом.

Як вирушать...

Ганна

Коли ж то, ой, коли?

Там нудяться...

Муедзин (на мінареті)

Алейкум ель, Рамзане!

Маруся

Вже муедзин завів...

Другий муедзин

Ля ілляга

Іля аллах у Магомет рассул!

Ганна

О,

І тут, і там...

Маруся

За мить одну усі

Вже вирушать на той бік.

Ганна

Треба зараз

Поглянути, де замкнуто ланцюг?

(Заходить.)

Маруся

Я вся тремчу, думок зібрать не можу...

Щось давить тут і стукотить в виски:

Прощатися... Стрічатися... Ой скрута!

Муедзин

Ля іль аллах у Магомет рассул!!

ВИХІД III

Маруся і Гірей.

Мінарети осяюються: один, другий, третій; муедзини перекликаються. Спаги в глибині сцени шикуються. Виводять пишного коня Гірею.

Сам він виходить з палацу.

Гірей (до війська)

До лав!

Офіцер

До лав!

Військо шикується.

Гірей

Батавою!

Офіцер

Батава!

Гірей

В Алі в мечеть ходою! Гей, рушай!

Військо вирушає, Гірей підходить до Марусі.

Не хочеш ти в мечеть? Сьогодні ж свято...

Маруся

Не можу я покинуть... щось дітки

Мовби слабі... чи пристріт то, чи зуби...

Гірей

Так зоставайсь, ховай вас всіх аллах!

Без тебе так мені нудливо їхать,

Що й свято це не в свято... Цілу ніч

Далеко буть... без квітки, без перлини,

Без радості, без втіхи всіх утіх.

Маруся

Що ж станеться?

Гірей

За спокій я безпечен,-

І ящірка не прошмигне сюди...

А все ж добу ти будеш в самотині.

Маруся

Доба не вік...

Гірей

Для мене - довгий вік...

Маруся

То негаразд... Людина - на хвилину;

Життя у нас, як павутина,- вмить

Його порвать здолає подих вітру...

Гірей (збентежено бере її за руку)

Яку сумну розмову завела....

У мене й так журба чогось на серці,-

Чи пречуття, чи за тобою нуд?

А ти іще про смерть. Хвилини навіть

Не проживу без тебе... Не здригне

Оця рука порвать життя нікчемне,

Коли б мене хотів скарать аллах...

Маруся (зрушено)

О любий мій, час гоїть наші рани.

Гірей

Марусю?! Ти так думаєш?..

Маруся

Усі

Говорять так...

Гірей

Та не усі так чують...

З тобою я душею зливсь навік:

Порвеш одну - порветься й друга разом.

Маруся

А там... на тім (показує на небо)

чи будуть вкупі знов?

Гірей

Аллах злуча коханців на тім світі...

Маруся

Там нас ніхто не може розлучить...

Гірей (цілує)

Ніхто й ніщо!

Маруся (гірко)

От тільки прикро й смутно,

Коли в житті ламаються слова

І запада їдке зневір'я в душу,-

Так боляче!..

Гірей (збентежено набік)

Невже вона все зна?

(До неї чуло.)

Не вільні ми, моя голубко тиха,

В окружнім злі; не переробиш всіх...

Не зміниш враз звичаїв, обичаїв...

Без відома дозорець гне своє...

Маруся

Я певна... Так! Тобі я хочу вірить,

Ти щирий...

Гірей

Вір! Язик мій лжі не зна,

І серце се тільки тобою б'ється.

Маруся

О любий мій, коханий, золотий!

Як я тебе люблю!

Гірей

Моя богине!..

Маруся

Візьми, молю, від мене клятьбу злу,

Пекельную, страшенну, невблаганну,-

Що нізащо, ні для яких потреб,

Ні для яких волань чи обов'язків...

Що ні для сліз, ні для прокльонів... Ні...

Ні для всього святого... а тебе я

Не кину тут, не зраджу...

Гірей

Що ти, що?

Нетямишся... стурбована... в тривозі...

Ти щось таїш?..