Імена твої, Україно

Корсак Иван Феодосеевич

тужитимуться цілковито відібрати українську духовну спадщину.

[98] http://wwwdim.uqac.uquebec.ca/~pjoyal/cours/8Mat102/notes/notes.html

NOTES HISTORIQUES

Theoreme de divergence

«Des cas speciaux de ce theoreme apparaissent dans des articles de Gauss en 1813,1833 et 1839. C’est un mathematicien russe, Michel Ostrogradsky, qui enonca et demontra

le theoreme general, lorsqu’il presenta en 1826 un article a l’Academie des Sciences deParis intitule

«Demonstration d’un theoreme du calcul integral».

[98] Історичні нотатки

Теорема розходження

«Особливість цієї теореми з’являється у статтях де Го 1813-го, 1833-го та 1839 року.

Саме російський математик Михайло Остроградський сформулював та довів

теорему загальності, яку було викладено 1826 року в статті «Доведення теореми

інтегрального вирахування» Паризької Академії наук».

[99] http://members.aol.com/DominiqueCabala/chap3_histo.htm

Ondes et Relativite

Serge Cabala

Aspects historiques des ondes et de la relativite

«Michel Ostrogradsky (1801–1861) publia en 1834 a St-Petersbourg une formule

voisine de celle de Green. Cette formule remplace aussi une integrale de surface par une

integrale de volume.

La formule d’ Ostrogradsky est un peu plus generale que le cas particulier de Green.

C’est elle qui est souvent utilisee en electromagnetisme.

Dans de nombreux ouvrages scientifiques, la formule d’ Ostrogradsky est attribuee

a Green, et le nom d’ Ostrogradsky est assez rarement cite dans les dictionnaires, memes

mathematiques, au contraire de celui de Green. On dit souvent formule de Green a la placed’ Ostrogradsky, et l’on fait parfois volontairement cette confusion pour se conformer a

certains usages».

[99] Серж Кабала «Хвилі та відносність»

Історичні аспекти хвиль та відносності

«Михайло Остроградський (1801–1861 рр.) у Санкт-Петербурзі в 1834 р. опублікував

формулу, подібну до формули Гріна. Ця формула також заміщає інтеграл

поверхні на інтеграл об’єму.

Формула Остроградського дещо більш загальна, ніж окремий випадок Гріна.

Саме її часто застосовують в електромагнетизмі.

Серед численних наукових відкриттів формулу Остроградського присвоюють

Гріну, а ім’я Остроградського, на відміну від імені Гріна, дуже рідко можна відшукати

у словниках, в тому числі й математичних.

282282

Часто формулу Гріна

вживають замість формули Остроградського, і така

плутанина робиться навмисне для певних потреб».

[100] http://www.unizar.es/ichm/reports/bshm.html

Report on the I.C.H.M Special Session in Honour of the Retirement of Ivor Grattan-

Guinness: The History of Nineteenth-Century Mathematics.

Session at the joint meeting of the British Society for the History of Mathematicsand the Canadian Society for History and Philosophy of Mathematics, Clare College,

Cambridge University, July 10, 2004.

Craig Fraser, «Mikhail Ostrogradksy’s 1850 Paper on the Calculus of Variations».

«Mikhailo Ostrogradsky (1801–1862) published a paper in 1850 in the memoirs ofthe St. Petersburg Academy of Science which presented in a general mathematical setting

some results from contemporary dynamical theory. From a modern viewpoint, his work

may be seen as the mathematical development of certain ideas of William Hamilton and

Carl Jacobi. The paper showed that Ostrogradksy’s particular technical innovation was

to derive the canonical equations for the case in which the variational integrand containshigher-order derivatives of the dependent variables. This derivation represented a nontrivial

extension of the existing theory.

Of some foundational interest was the very general viewpoint Ostrogradsky broughtto his investigation».

[100] Доповідь на особливих зборах МКІМ на честь виходу на пенсію Івора

Гратана-Гіннесса: Історія математики ХІХ століття.

Збори на об’єднаній зустрічі Британської Організації історії математики

та Канадської Організації історії та філософії математики, Коледж Клер,

Кембриджський університет, 10 липня 2004 р.

Крег Фрейзер «Наукова стаття Михайла Остроградського про вирахування

варіацій» (1850 р.).

«1850 р. Михайло Остроградський (1801–1862) опублікував статтю у

наукових записках Санкт-Петербурзької Академії наук, які презентували загальним

математичним чином деякі результати із тогочасної динамічної теорії. З погляду

сучасності, його роботу можна розглядати як математичний розвиток деяких ідей

Вільяма Гамільтона та Карла Якобі. Стаття показала, що специфічна технічна

інновація Остроградського повинна була виводити канонічні рівняння для випадку,

коли варіаційна підінтегральна функція містить похідну вищого порядку залежних

змін. Це взяття похідної показало нетривіальне поширення відомої теорії.