Імена твої, Україно
Шрифт:
до свободи».
«Історія його життя – це історія великого призначення та чудового досягнення,
історія зі сміхом, любов’ю та трагедією. Це свідчення морального героїзму без думки
288288
чи надії на овації або ж винагороду; хроніка гідно прожитого життя та неминучої
смерті перед лицем стоїцизму та покори».
«Дух протистоїть, та плоть є слабкою».
Передруковано в кафедральному соборі Святої Трійці LIFE, том 6, No. 8,
квітень 1999 р.
Myron B. Kuropas «Ukrainians in America», Lerner Publications Company,
Minneapolis, 1996.
Куропас Мирон. Українці в Америці. – Мінеаполіс: Лернер Паблікейшнс
Кампані, 1996.
[107] ІВАН ВОЛАНСЬКИЙ
С. 25–27
«Шенандоа (штат Пенсильванія) була першою українсько-американською
громадою у Сполучених Штатах. 1884 року перший в Америці український
католицький священик отець Іван Воланський емігрував до США. Він походив
із Галичини – землі, де сильним був дух українського відродження. Воланський
приїхав до Філадельфії, щоб показати власний мандат римо-католицькому
архієпископові Патріку Раяну. Але Раян відмовився зустрітися з Воланським і
запропонував йому, оскільки той був одружений, негайно повернутися в Україну.
Хоча Римо-католицька церква повністю визнавала Українську католицьку
церкву та її одружене духовенство, архієпископ Раян не дозволив одруженому
священикові бути в його єпархії. Воланський проігнорував пропозицію
архієпископа Раяна, обумовивши це тим, що лише його настоятель у Львові може
вимагати від нього повернення назад. Воланський поїхав до Шенандоа й почав
там працювати.
До 1885 року Воланський побудував першу в Сполучених Штатах українську
церкву – церкву Св. Михайла та Архангела в Шенандоа. 1887 року він подорожує
з Нью-Йорка до Мінеаполіса. Дорогою він хрестить дітей, вінчає молодят та
переконує людей у всіх великих українських поселеннях будувати церкви, бо це
стало б першим кроком до створення їхніх громад.
Воланський допомагав в організації Братства Св. Миколи – першого
українського товариства взаємодопомоги, або «поховального товариства».
Товариство надавало гроші для похоронних витрат та позики своїм членам та їхнім
сім’ям. 1886 року Воланський заснував першу в Сполучених Штатах україномовну
газету «Америка». Він організував українську читальну залу, заняття з читання
та письма, хор та кооперативний універмаг, підприємство самодопомоги, яке
п’яти містах Пенсильванії.
Воланський був також організатором спілок. Коли 1888 року страйк шахтарів
перейшов у насилля, Воланський був, напевне, єдиним католицьким священиком,
який у той час брав активну участь в трудовому русі, допомагав об’єднати
страйкарів у боротьбі проти нечесних умов праці. Його робота для українських
американців закінчилась, коли 1889 року Католицька церква в Україні відкликала
отця Воланського до Львова.
289
До цього часу емігранти-русини не називали себе українцями. Лише з приїздом
отця Воланського деякі русини в Америці почали називати себе українцями. До
1914 року лише приблизно 40 % українських емігрантів, здебільшого з Карпатської
України, називали себе русами. Приблизно 20 % приєдналися до Російської
православної церкви в Америці та називали себе росіянами. Завдяки зусиллям отця
Воланського та його наступників, решта 40 % прийняли назву «українець» як власне
етнічне походження. Вони були найбільш солідарні з Україною та її боротьбою за
незалежність».
С. 52
«Існування української преси у Сполучених Штатах розпочалося 1868 року з
газети отця Агапія Гончаренка «Аляска Геральд». Першою україномовною газетою
у США була «Америка», яку 1886 року вперше опублікував отець Воланський.
Найстарішою в світі україномовною газетою, яка видавалася безперервно, є
«Свобода» (її почали видавати 1894 року). У багатьох аспектах це була газета спілки,
яка підтримувала намагання українських шахтарів покращити власне життя. Тепер,
друкуючись п’ять разів на тиждень, з 1894 року «Свобода» стала офіційною газетою
Української Національної Асоціації».
[108] ЛАВРЕНТІЙ БОГУН та АГАПІЙ ГОНЧАРЕНКО
С. 16–17
«Однак історики вважають, що окремі українці приїжджали до Північної
Америки ще задовго до масових міграцій. В американських історичних записах
XVII та XVIII століть трапляються українські імена. Приміром, англійський колоніст
Джон Сміт подорожував по Україні і в спогадах про цю подорож згадав українця
Лаврентія Богуна. Цей чоловік супроводжував Сміта до Джеймстауна у Вірджинію
1607 року.
Записи часів Американської революційної війни та Громадянської війни подають
перелік українських імен. Також 1809 року Росія створила фортецю та колонію біля