Несподівана вакансія
Шрифт:
— Так-так, розумію, — сказав Колін. — Так, я з вами згоден.
Він був приємно здивований і втішений, що ця симпатична жінка розшукала його й запропонувала свою допомогу.
— Може, вип’єте чаю або кави? — запропонувала Тесса.
— Ой, дуже вам дякую, — відповіла Кей. — Якщо можна, чаю, Тессо. Без цукру.
Жирко був на кухні, частуючись прямо з холодильника. Він їв багато й часто, але так і залишався кістлявим, не набираючи ваги. Цього разу на нього не справила враження біла коробка зі шприцами, яку Тесса примостила біля сиру, хоч досі він відверто демонстрував свою відразу до них.
Тесса підійшла до чайника і знову повернулася думками до слів Суквіндер про те, що Жирко й Кристал «зустрічаються». Вона не розпитувала про це Жирка і Колінові теж нічого не казала.
Що частіше Тесса про це думала, то більше переконувалася, що цього не може бути. Вона була впевнена, що Жирко настільки високо себе цінував, що жодну дівчину не міг би вважати достойною парою, а надто таку, як Кристал. Він би себе настільки не…
« Принизив? Так? Ти подумала про це?»
— Хто там прийшов? — спитав Жирко з повним ротом холодної курки, коли Тесса увімкнула чайник.
— Жінка, яка хоче допомогти татові на виборах до ради, — відповіла Тесса, шукаючи в шафці печиво.
— Чого? Вона що, втюрилася в нього?
— Коли ти вже нарешті виростеш, Стю? — сердито мовила Тесса.
Він витяг з відкритої пачки кілька шматків нарізаної шинки і заштовхав їх шматок за шматком у вже й без того набитий рот, неначе фокусник, що запихає в кулак хустинки. Жирко інколи простоював перед відчиненим холодильником хвилин по десять, зриваючи плівки з пакетів з їжею і напихаючись ласими шматками. Колін яро боровся з цією звичкою Жирка, так само як і майже з усіма іншими вадами Жиркової поведінки.
— Серйозно, навіщо воно їй здалося, допомагати йому? — спитав він, нарешті проковтнувши все, що було в роті.
— Вона не хоче, щоб закрили наркологічну клініку «Белчепел».
— А вона що — наркоманка?
— Ні, не наркоманка, — огризнулася Тесса, роздратовано зауваживши, що Жирко доїв останні три шоколадні печива, залишивши на полиці тільки порожні обгортки. — Вона соцпрацівниця, а тому вважає, що лікарня робить добру справу. Тато не хоче, щоб її закрили, але Майлз Моллісон вважає, що з неї мало користі.
— З неї дійсно небагато толку. На Полях кого не зустрінеш — той нюхає клей, той ширяється героїном.
Тесса була впевнена, що якби вона сказала Жиркові, ніби Колін хоче закрити лікарню, Жирко одразу б знайшов пару аргументів проти цього.
— З тебе вийшов би добрий адвокат, Стю, — сказала вона, і на цих словах затарахкотіла покришка чайника.
Коли Тесса повернулася до вітальні з підносом, Кей і далі розмовляла з Коліном, видобувши зі своєї величезної сумки цілий стос роздруківок.
— …два наркологи, яких частково фінансує рада, а частково — благодійна організація «Бій з наркоманією». Далі ми маємо ще соцпрацівницю, закріплену за лікарнею, Ніну, це вона мені дала це все… о, дуже дякую, — сказала Кей, усміхнувшись Тессі, коли та поставила біля неї на стіл горнятко з чаєм.
За ці кілька хвилин Кей пройнялася такою симпатією до Волів, якої не відчувала ще ні до кого іншого в Пеґфорді. Коли вона увійшла, Тесса навіть не подумала оглядати її з голови до п’ят, свердлячи очима й оцінюючи її фізичні вади й одяг. Її чоловік трохи нервувався, але видавався порядним і рішуче налаштованим не залишити Поля напризволяще.
— Це у вас лондонський акцент, Кей? — поцікавилася Тесса, замочивши печиво в чай.
Кей кивнула.
— А що привело вас у Пеґфорд?
— Особисті стосунки, — відповіла Кей. Їй було неприємно про це говорити, попри те, що вони з Ґевіном формально помирилися. Вона знову звернулася до Коліна:
— Я не зовсім розумію, яким чином пов’язані місцева рада і наркоклініка.
— Ну, просто раді належить будівля клініки, — пояснив Колін. — Це колишня церква. Зараз закінчується термін оренди.
— І їх буде легко звідти викинути.
— Власне. А коли ви розмовляли з Майлзом Моллісоном? — запитав Колін, і сподіваючись, і жахаючись почути, що Майлз згадував про нього у тій розмові.
— Ми вечеряли тиждень тому, у п’ятницю, — розповіла Кей. — Ми з Ґевіном…
— А, то ви дівчина Ґевіна! — втрутилася Тесса.
— Так. Ну, й зайшла розмова про Поля…
— Не дивно, — додала Тесса.
— …і Майлз згадав про «Белчепел», а мене… мене не на жарт стривожилоте, в якому світлі він усе це подавав. Я йому сказала, що якраз займаюся однією сім’єю, — Кей не забула, як необачно вона тоді назвала імена Відонів, тож тепер говорила обережніше, — і якщо тій матері перестати давати метадон, є величезний ризик, що вона знову візьметься за старе.
— Це щось, як у Відонів, — похмуро припустила Тесса.
— Я… так, саме про Відонів я й кажу, — зізналася Кей.
Тесса потяглася за ще одним печивом.
— Я консультую Кристал у школі. Її мама, здається, вже вдруге проходить реабілітацію в «Белчепелі»?
— Втретє, — уточнила Кей.
— Ми знали Кристал ще з п’яти років. Вона була однокласницею нашого сина в початковій школі, — розповіла Тесса. — Її життя було кошмарне, справді.
— Абсолютно, — погодилася Кей. — Дивно, що вона взагалі залишилася такою милою дівчиною.
— О, з цим я згоден, — щиро підтримав її Колін.
Тесса насупила брови, згадавши рішучу відмову Коліна скасувати покарання Кристал після того прикрого випадку з недоречним сміхом на шкільних зборах. А тоді їй аж закрутило в животі, коли вона уявила, що заспіває Колін, якщо виявиться, що Суквіндер їй не збрехала. Але ж ні, Суквіндер явно помилилася. Вона сором’язлива й наївна дівчинка. Може, вона щось не так зрозуміла… щось переплутала…
— Річ у тім, що Террі тримається тільки завдяки страху втратити своїх дітей, — сказала Кей. — Зараз вона поступово входить у норму, в наркоклініці мені сказали, що бачать позитивні зміни в її поведінці. Якщо «Белчепел» закриють, у неї знову все піде шкереберть, і бозна-що тоді станеться з її сім’єю.