Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Вони наводили кошмари.
Люди Джилліан були з Каска. Вона була навчена бути оповідачем — однією з тих, кого глибоко поважали за їх знання давніх часів і спадщини її людей. Її дідусь по життю був оповідачем, тим, хто вчив її старому знанню, знанню їх минулого. Коли-небудь той спадок перейшов би до Джилліан.
Її предки, добрі люди, наділені магією, сподіваючись уникнути конфліктів, влаштувалися в пустині, в місцях, на які б ніхто не зазіхнув, загарбникам вони навіювали сни, щоб запобігти потенційним неприємностям. В час, коли настали тодішні події, вони
Річард і Ніккі уважно прислухалися до цієї розповіді, до всього, що Джилліан знала про ті стародавні часи. Зв'язавши ці відомості, книгу і його власні знання стародавньої історії, Річард, склав усі частини воєдино і отримав картину подій.
Більшість предків Джилліан були вбиті, але деяка частина була захоплена і навернена до нової мети чарівниками з Старого Світу, які жадали отримати їх унікальні здібності. Чарівники скористалися тими захопленими людьми, як сировиною, щоб створити нову зброю. Використовуючи чаклунство, чарівники отримали з тих полонених сонотворців людей, що використовувалися зовсім не для того, щоб насилати сни. Їх призначення було вторгатися в сни.
Зараз Джеган був єдиним живим соноходцем, живим зв'язком з Великою війною трьохтисячолітньої давності, війни, яку знову розпалили. З того, що Річард дізнався, соноходець був знову народжений в цьому світі, оскільки ворожий шпигун увійшов до Храму Вітрів і втрутився в ту магію, що була вигнана. Чарівник Барах знайшов спосіб підстрахуватися — він зробив так, що Річард народиться з обома сторонами Дару, щоб протистояти цій загрозі. Люди Джилліан походили від тих же самих коренів, що і Джеган. Його предки колись були сонотворцями, як і Джилліан.
І ось тепер Джилліан в черговий раз належало, як жриці кісток, виконати своє призначення сонотворца, щоб відбити загарбників… Лише з одним винятком.
Повертаючись до подій тієї Великої Війни — предки Джилліан зазнали поразки. У всьому, що Джилліан знала з тих згадок, говорилося про навівання мрій.
Річард вирішив, що саме тому вони, швидше за все, і зазнали поразки. Замість цього він задумав наслати на них кошмари.
— Ти зможеш відобразити їх у себе в голові? — Запитав він тихим голосом.
Мідно-червоні очі Джилліан відчинилися, проступивши посеред чорної проведеної смуги.
— Так, батько Рал. Ніколи раніше я не стикалася з кошмарами, поки не повернулися ці жорстокі люди із Старого Світу. У мене були тільки мрії. Навіть не уявляла, що таке кошмар насправді, — вона сковтнула. — Тепер — я пізнала кошмари.
— Коли-небудь, Джилліан, — вимовив Річард, зігнувшись і малюючи символ зіркоподібного розриву перед нею. — Я сподіваюся, ти зможеш забути, що таке кошмари, але поки що мені дуже треба, щоб ти зосередила свою увагу на них.
— Обіцяю, лорд Рал. Але я всього лише дівчинка. Ви дійсно вірите, що я зможу навіяти кошмари на всіх тих людей?
Річард пильно вдивився в її очі.
— Ті люди прийшли вбити все, що ти любиш. Ти визвеш кошмари в розумі, а Локі доставить їх людям в таборі, що внизу — я простежу за цим.
Ніккі присіла навпочіпки поруч з Річардом.
— Джилліан, не намагайся уявляти, скільки людей зібралося там внизу. Це не має зовсім ніякого значення. Правда-правда. Куди послідує Локі, туди і доставить твої сни. Поки він буде летіти над табором, кошмари будуть литися з його чорних, як найглибша ніч, крил подібно крижаному дощу. Може комусь і вдасться уникнути його, але це не принципово. Він обрушиться на безліч сонних люден — ось тільки це і потрібно брати в розрахунок.
Ніккі жестом вказала на форми заклинання перед дівчинкою.
— Ось, що є осередком сили, не ти. Ці заклинання пророблять всю роботу по вселенню в їх уми кошмарів, не ти. Все, що тобі потрібно — думати про кошмари. Подивися ось сюди — на це заклинання, бачиш? — запитала Ніккі, жестом показуючи на безперервну петлю, що згорталася в себе. — Ця частина нескінченно примножить твій кошмар ще й ще.
— Але це походить на те, що мені потрібно стільки зусиль, на які я не здатна.
З тонкою довірливою посмішкою Річард потягнувся і обхопив руку Джилліан.
— Саме я допомагаю тобі вселити їм сни, пам'ятаєш? Тобі потрібно всього лише подбати, щоб вони з'явилися в твоїй голові, а я вже подбаю, щоб вони дійшли, куди потрібно. Саме твої думки разом з моєю силою довершать задумане.
— Я цілком упевнена, що уявити кошмар для мене не складе труднощів, — тут вона злегка посміхнулася, — А ваша впевненість, лорд Рал, достатньо сильна. Я вважаю, це спрацює, коли ви обидва рознесете це, як задумано. Тепер я розумію, чому мені потрібні були ви, щоб я змогла вселити сни. Саме тому жриця кісток повинна була чекати вас, очікуючи вашого повернення.
Річард поплескав її по руці.
— Ти повинна запам'ятати ще одну річ, — коли Локі облетить увесь табір, ти повинна будеш направити його і посадити на намет Джегана. Ми хочемо вселити кошмари якомога більшому числу людей, але Джеган — повинен опинитися в самому епіцентрі тих кошмарів і опинитися у владі особливого сну, яким я хочу його закатувати, і тому, коли я шепну тобі, що настав час Локі спуститися, — ти уявиш Джегана в його наметі. Ось це заклинання, — він вказав, — яке здійснить це над тим, над ким буде знаходитися Локі. Коли я дам знати тобі знати — все, що тобі потрібно буде зробити, так це згадати Джегана і Локі полетить до його намету.
Джилліан кивнула.
— Я пам'ятаю той моторошний намет, — її мідно-червоні очі, наповнившись сльозами, звернулися на Ніккі. — І я більш ніж впевнена, що достатньо добре пізнала ті жахи і кошмари, що кояться там.
Над їх головами, нагорі, каркнув Локі і замахав крилами, виказавши нетерплячість вилетіти зі своїм вантажем кошмарів.
Дженсен скорчилась від болю, коли м'язистий охоронець вивернув їй руку, проштовхуючи вглиб шатра. Вона спіткнулася, але примудрилася утриматися на ногах.