Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Натовп, яка дивився гри Джа-Ла, жадав кривавого видовища. Жінок, які приходили подивитися гру, кров не відштовхувала ні в найменшій мірі.
Вона лише збільшувала їх бажання привернути увагу улюблених гравців. Для жителів Старого Світу кров і секс були нерозривно пов'язані — будь це матч Джа-Ла чи розграбування міста.
Якщо в грі не проливалося достатньо крові, натовп міг розлютитися, вважаючи, що команди насправді не прагнули до перемоги по-справжньому.
Келен одного разу бачила, як Джеган наказав стратити команду, яка, на його думку, не билася
Чим більш жорстокими були гравці, тим кращими — з точки зору натовпу — вони були. Ноги і руки часто ламали, так само, як і черепи. Ті, кому вдалося вбити супротивника під час гри Джа-Ла, були широко відомі і оточені пошаною.
Цим людям поклонялися, і вони виходили на поле під дикий рев глядачів. Жінки, охочі бути з гравцями після матчу, найбільш воліли цих сильних чоловіків. Для Імперського Ордена Гра Життя була кривавим спортом.
Келен підійшла ближче до Джегана, що стояв біля краю поля в центральній його частині. Поки вони були на будівельному майданчику, гра вже почалася.
Королівська вартаа стояла по боках у Джегана і охороняла його спину. Особливі охоронці Келен оточували її досить щільно, щоб бути впевненими, що вона не спробує втекти.
Вона підозрювала, що розпалені фанати, особливо враховуючи їх пристрасть до спиртного, можуть стати причиною не просто дрібних неприємностей.
Але все ж, Джеган, незважаючи на демонстрацію сили його охороною, був не тією людиною, яка боїться неприємностей. Він захопив владу з допомогою грубої сили; він утримував її, будучи абсолютно безжалісним.
Навіть серед найбільших його охоронців, тільки деякі могли зрівнятися з ним хоча б в грубій силі, не кажучи вже про військове мистецтво і досвід. Келен підозрювала, що він міг однією голою рукою легко проломити людині череп.
І, крім усього, ця людина була соноходцем. Він, швидше за все, міг би без страху бродити на самоті серед самої злісної п'яної солдатні.
На полі команди зійшлися одна з одною в гарячій сутичці кісток і мускулів. Келен побачила, як капітан втратив свій броц, коли в нього врізалися відразу з обох боків. Стоячи на одному коліні, він задихався і притискав руку до ребер, намагаючись відновити подих. Він не був тою людиною, яку вона шукала.
Прогудів ріг, сповіщаючи кінець цього раунду. Уболівальники іншої команди дико кричали, радіючи з того, що команда їх супротивників жодного разу не змогла закинути броц. Суддя пройшов з броцем на інший кінець поля і кинув його капітану іншої команди.
Келен випустила беззвучне зітхання. Це теж був не він. Коли пісочний годинник перекинули, ріг прогудів знову. Капітан і його команда кинулися на іншу половину поля. Інша команда приготувалася захищати свої ворота.
Зіткнення плоті було жахливим. Один з гравців закричав від болю. Джилліан, що стояла за лінією стражників, не могла бачити того, що відбувалося на поле, але все одно зіщулилася від звучання диких криків.
Вона ще сильніше притулилася до Келен. Гра тривала, навіть коли помічники судді тягли з поля упалих гравців.
Джеган побачив достатньо, а тому він повернувся і пішов до наступного поля. Люди в натовпі пхалися і штовхалися — вони хотіли побачити гру, а прихід імператора заважав їм. Натовп був величезним, хоча в такому таборі він становив лише невелику частку людей.
Будівництво вала тривало, незважаючи на ігри. Більшість людей, які на ньому працювали, мали достатньо часу після закінчення своїх змін, щоб подивитися на інші ігри, які йшли всі дні і всі вечори.
З обривків розмов Келен зрозуміла, як багато команд змагалося за право зіграти проти імператорської команди. Турнір був прекрасною розвагою для людей, у яких не було інших занять, окрім нескінченних днів роботи і нескінченної облоги Народного Палацу.
Шлях крізь юрбу, яка улюлюкала, кричала, свистіла, яка дивилася далі гру, покинуту імператором, був довгий. Пробираючись через брудний, засмічений, смердючий табір, вони зрештою прийшли на інше поле.
Для імператора і його охорони мотузками вже був обгороджений спеціальний майданчик. Джеган і кілька офіцерів, що приєдналися до нього, довго говорили про команди, які повинні були грати.
Судячи з усього, гра, яку вони покинули, була між командами більш низького класу. Однак від гравців, які будуть грати в цій грі, з якоїсь причини очікували кращого видовища.
Два капітани якраз підходили до центру поля, щоб тягти соломинки, які повинні були визначити, яка команда отримає шанс вести перший раунд. В очікуванні натовп затих.
Обидва капітана витягли по соломинці, які суддя тримав у протягненому кулаці і подивилися на них. Людина, у якої була коротка, вилаялася. Удачливий капітан високо підняв свою і закричав від радості. Його гравці і вболівальники його команди відповіли громоподібним ревом.
Довга соломинка означала, що у нього є право вибору — взяти броц, щоб вести перший раунд або віддати його людині, яка витягнула коротку. Звичайно, жодна команда ніколи не поступалася шансом першою забити гол. Перший гол був майже вірною ознакою перемоги.
Судячи з того, що Келен підслухала в розмовах солдат і стражників навколо неї, багато хто вважав, що перемога у Грі Життя визначалася цим самим витягуванням соломинки. Вважалося, що соломинка відкриває те, що було уготовано долею.
Жоден з капітанів не був тим, кого шукала Келен.
Коли почалася гра, стало ясно, що ці люди були кращі тих, які грали в попередній грі. Зіткнення були жахливими. Люди кидали себе в повітря у відчайдушних спробах дістати один одного — або щоб звалити капітана, або щоб захистити його.
Капітан не тільки біг з броцем, але й використовував свою масу, щоб збивати людей зі свого шляху. Коли до нього підбіг інший чоловік, він з усієї сили кинув у нього броц з близької відстані.
Збитий важким ударом, захисник захрипів і впав. Натовп кричав і волав. Один з півзахисників підхопив броц і кинув його капітану, і вони побігли на через поле.