Одинадцяте Правило Чарівника, або Сповідниця
Шрифт:
Дженсен підвела голову в спробі побачити що-небудь поблизу, але в темряві було важко щось розгледіти. Вона знала, що там може бути дюжина солдатів, але якщо вони залишаться нерухомими буде важко, якщо не неможливо, побачити їх.
Лаура раптом піднялася на коліна, і видала тривалий крик, наповнений таким жахом, від якого Дженсен покрилася мурашками. Дикий крик розірвав нічну тишу. Пересмішники стихли.
У тихій ночі такий крик міг рознестися на велику відстань. Більше ні про що не турбуючись, Дженсен схопилася на ноги і помчала до жінки. Охоплена
Перед нею лежало тіло її чоловіка. Навіть незважаючи на темряву Дженсен розгледіла обличчя, і стало зрозуміло, хто це був. Дженсен витягла ніж із срібною ручкою з піхов на талії.
Як тільки вона це зробила, з темряви з'явився великий чоловік з мечем, загрозливого розміру. Ймовірно, він і був одним з тих, хто вбив чоловіка Лаури. Потім він припав до землі десь поблизу, щоб побачити всіх, хто міг наблизитися до підземного сховища книг.
Перш ніж Дженсен добігла на допомогу Лаурі, чоловік заніс меч. Темний обрис леза перерізав Лаурі горло, майже обезголовивши її. Краплі теплої крові потрапили на обличчя Дженсен.
Жах, що охопив її, поступився місцем спалаху гніву. Вона чекала жахливого страху або навіть паніки, але це був приплив гарячої люті, що вивергався крізь неї. Це був гнів, раніше запалений тими, хто так давно з'явився з нізвідки і так нелюдяно вбив її матір.
До того, як клинок встиг закінчити смертельний розріз, Дженсен вже накинулася на солдата.
Вона встромила ніж прямо в його грудну клітку. І перш, ніж він встиг здригнутися від здивування, Дженсен висмикнула ніж, сильно стиснула в кулаці, і завдала швидких ударів в шию три рази поспіль. Тільки коли його подих з бульканням припинилося, вона змогла зупинитися.
У тиші Дженсен намагалася впоратися зі своїм диханням. Вона боролася, не дозволяючи собі стати паралізованою від випробуваного потрясіння. Найвірогідніше там були й інші охоронці. Вона точно знала, що в підземеллі хтось був. Дженсен відійшла від місця, де була вбита Лаура.
Дженсен примусила себе пересуватися. Зміна місця для неї зараз була єдиним порятунком. Рух був життям.
Низько пригнувшись, вона почала тихо відходи ти геть звідси, весь час тримаючи погляд на промені світла, витікаючого з-під могили, спостерігаючи за тим, хто може вийти на шум і виявити тіла.
Другий солдат, здавалося, матеріалізувався прямо з пітьми, раптово з'явившись з трави праворуч від неї.
Вона проігнорувала наказ зупинитися і швидко, обманюючи його, рвонула вліво як тільки він рвонувся в тому напрямку, намагаючись схопити її, Дженсен різко рвонула вправо.
Ще один солдат з'явився з темряви, закричавши першому чоловікові блокувати будь шлях до втечі з того боку. Світло, що лилося від могили, м'яко сяяло на кольчузі, облягаючи широкі груди солдата і поблискувало на сокирі, затиснутій в м'ясистому кулаці. Довгий засалений пучок волосся спадав на його плечі.
Вона наказала собі не забути про його кольчугу, якщо доведеться битися з ним. Її ніж буде абсолютно неефективний проти таких обладунків. Їй необхідно відшукати вразливе місце. Вона подумала, що їй пощастило, у тому, що чоловік, з яким вона боролася, чоловік, який убив Лауру, не носив кольчугу.
Дженсен несамовито крутнулася і побігла осліплена панікою, але вона знала, що спроба втекти була помилкою. Втеча пробудила інстинкт переслідування.
Два солдати чекали втечі в напрямку, який здавалося відкритим, лівіше від неї. Замість цього, вона кинулася в іншу строну, маючи намір прослизнути правіше між ними, і обминути пастку, перш ніж вони зможуть зачинити її.
Наблизившись, чоловік в кольчузі приготував сокиру. І перш ніж він встиг занести її і завдати удару, Дженсен розрізала незахищену внутрішню частину його руки.
Бритвенно гостре лезо перерізало плоть його руки від внутрішньої частини передпліччя до зап'ястя. Вона могла чути, як розриваються сухожилля на напруженої руці.
Чоловік видав крик. Не в силах більше тримати сокиру, він випустив її на землю. Коли Дженсен нахилилася, щоб підняти зброю, другий чоловік кинувся на неї. Вона крутнулася і з силою встромила сокиру йому в спину.
Дженсен помітила, що один з чоловіків затиснув свою марну тепер праву руку, а інший повернувся до неї з сокирою в спині. Він крокував, трохи похитуючись, безмовно наближаючись до неї, перш ніж, задихаючись, впав на коліно.
Булькаючі шум його дихання, дав знати їй, що вона пробила йому легеню. Стало ясно, що він не в змозі битися і Дженсен зосередилася на чомусь іншому.
У неї з'явилася можливість втекти, і вона без вагань вирішила скористатися нею. І майже відразу стіна солдатів утворилася попереду неї. Дженсен зупинилася. Солдати оточили її. Куточками очей вона бачила звивисті тіні крізь промінь світла, якісь фігури піднімалися з внутрішньої частини могили.
— Якщо побажаєш — чоловік перед нею виголосив грубим голосом — ми будемо раді порубати тебе в шматки. Або ж я раджу тобі віддати ніж.
Дженсен застигла, обдумуючи можливі рішення. Її розум, здавалося, не хотів працювати. У віддаленості вона могла бачити силуети фігур прямуюччих до неї з підземелля. Чоловік простягнув руку.
— Ніж. — Вимовив він з погрозою.
Дженсен занесла руку і проткнула йому долоню. Коли він сіпнувся назад, в той же самий час Дженсен рвонула клинок, розрізаючи на дві частини його кисть між двома середніми пальцями.
Нічне повітря наповнилося злісною лайкою. Дженсен, скориставшись шансом, кинулася крізь пролом у стіні солдатів далі в тьму.
Перш ніж вона встигла зробити кілька кроків, чиясь рука обхопила її талію. Хтось смикнув її так сильно, що повітря навколо неї засвистіло. Солдат притиснув її спиною прямо до шкіряних лат. Дженсен стало важко дихати.
Перед тим, як він встиг зв'язати їй руки, вона встромила ніж йому в стегно. Гостре лезо зачепило кістку. Лаючись, він, в кінцевому рахунку, заволодів її руками, пришпиливши їх до її боків.