П'яте Правило Чарівника, або Дух Вогню
Шрифт:
Енн терпляче зітхнула.
— Поки шими в цьому світі, магія зникає. Це означає, що магія Джегана, його здатності соноходця, теж зникають, як і ваш чарівний дар. Ваш розум зараз вільний від присутності соноходця.
Сестра Георгія деякий час недовірливо поглядала на неї.
— А що буде, якщо шими повернуться в Підземний світ? Адже це може статися абсолютно несподівано в будь-який момент! І Джеган знову повернеться в наші голови. Неможливо визначити, там він чи ні, аббатиса. Неможливо. Дуже може бути, що шими вже повернулися у світ мертвих. Може, їм не вдалося опанувати потрібною
Енн схопила її за руку.
— Ні, не повернувся! Слухай мене! Моя магія зникла. І твоя теж. Всі ми позбулися чарівного дару. Я можу визначати, коли дар повернеться. Будь-яка з нас зможе. А зараз він зник, і соноходець разом з ним.
— Але нам заборонено користуватися нашим даром без дозволу, — сказала стояла праворуч сестра. — Ми не зможемо дізнатися, що наш дар до нас повернувся, коли шими покинуть цей світ.
— Я впізнаю миттєво, — відповіла Енн, — Джеган не зможе перешкодити мені торкнутися мого Хань, коли я зможу це зробити.
Сестра Керена вийшла вперед.
— Але якщо шими підуть, то Його Високоповажність повернеться…
— Ні! Послухайте. Є спосіб перешкодити сноходцю знову проникнути в ваш розум.
— Це неможливо. — Сестра Черна швидко озирнулась, ніби Джеган міг ховатися десь у тіні і спостерігати за ними. — Аббатиса, ви повинні піти звідси. Вас спіймають. Вас напевно хтось бачив. І поки ми розмовляємо, він повідомить про це Джегану.
— Будь ласка, втікайте! — Заблагала сестра Фіонола. — З нами все скінчено. Забудьте про нас і йдіть. Ваша присутність тут може погано скінчитися.
— Та послухайте ж! — Знову гаркнула Енн. — Є спосіб перешкодити соноходцю впроваджуватися в ваш розум! Ми всі можемо вирватися з його мерзенних лап!
Сестра Георгія недовірливо хмикнула.
— Але я не розумію, як…
— А що, по-твоєму, не дає йому захопити мій розум? Думаєш, йому цього не хочеться? Заволодіти самою аббатисою? Хіба він не захопив би мене, коли б міг?
Всі замовкли, замислившись.
— Ну, думаю, що захопив би, — насупилася сестра Обрі. — Так чому він не захопив і вас теж?
— Тому що я захищена. Саме це я і намагаюся вам втовкмачити. Річард — бойовий чарівник. Ви всі знаєте, що це означає. Він володіє обома сторонами магії.
Сестри здивовано закліпали очима, потім взялися жваво перешіптуватися.
— Більше того, — продовжила Енн, змушуючи сестер замовкнути, — він до того ж ще й Рал.
— Ну і що? — Запитала сестра Фіонола.
— Соноходців створили під час великої війни. Один чарівник тих часів, теж бойовий чарівник на прізвище Рал, предок Річарда, створив чарівні узи, щоб захистити свій народ від соноходців. Наділені даром нащадки Будинку Ралів від народження зв'язані цими захищаючими від соноходців узами зі своїм народом. Народ країни Річарда пов'язаний з ним узами як з їх Магістром. Завдяки цьому і завдяки успадкованій ним магії всі його піддані захищені від соноходця. Узи не дозволяють Джегану проникнути в їх розум. Соноходець не може проникнути в розум людей, пов'язаних узами з Магістром Ралом.
— Але ми не його піддані! — Загомоніли сестри.
— Це не має значення, — жестом зупинила їх Енн. — Ви повинні лише заприсягтися у вірності Річарду, присягнути йому всім серцем — і опинитеся в безпеці від соноходця.
Вона повела пальцем у них перед носом.
— Я вже давним-давно присягнула Річарду. Він веде нас у боротьбі проти цього чудовиська, Джегана, бажаючого знищити магію в нашому світі. Моя віра в Річарда, мої узи з ним, дана мною від усього серця клятва захищає мене і не дає Джегану оволодіти моїм розумом.
— Але якщо те, що ви сказали про шимів, — правда, — сумно промовила сестра, що стояла позаду всіх, — то чарівні пута теж зникли і ніякого захисту у нас не буде!
Енн, зітхнувши, постаралася зберегти терпіння, розуміючи, що ці жінки залякані і зломлені. Вона нагадала собі, що вони вже давно в жорстоких лабетах ворога.
— Але одне виключає інше, як ви не розумієте! — Вона зобразила руками шальки терезів, у яких одна чаша внизу, інша вгорі. — Поки шими тут, магія Джегана не діє і він не може проникнути в ваш розум. — Вона поміняла руки місцями. — Коли шими зникнуть, а ви встигнете до цього принести клятву Річарду, чарівні пута не дозволять Джегану знову оволодіти вашим розумом. Або те, або інше захистить вас від нього. Зрозуміло вам? Вам потрібно лише принести клятву. Річарду, який б'ється з Джеганом, бореться за нашу справу — справу Світла, — і вам більше ніколи не доведеться боятися, що соноходець добереться до вас. Сестри, ми можемо втекти. Сьогодні. Прямо зараз. Зрозуміли нарешті? Ви можете отримати свободу!
Сестри мовчали, не рухаючись з місця. Нарешті заговорила сестра Рошель:
— Але ми не всі тут.
— А де решта? — Енн оглянула-палатку. — Заберемо їх і підемо. Де вони?
Сестри знову злякано замовкли. Енн клацнула пальцями, наказуючи сестрі Рошелі відповідати. Та насилу промовила:
— У наметах.
Всі опустили очі. У просмикнутих в губи золотих кільцях відбивалося світло.
— Що значить в наметах?
Сестра Рошель відкашлялася, намагаючись стримати сльози.
— Джеган, коли хтось із нас чимось йому не догодить, коли він на нас сердиться або просто хоче нас покарати або дати урок, або просто з жорстокості, відправляє нас у намети. Солдати гуляють нас. Пускають по колу.
Сестра Черна, ридаючи, опустилася на підлогу.
— Ми — повії для його солдатів!
Енн зібрала в кулак вію свою рішучість.
— Слухайте всі. Цьому прийшов кінець. Прямо зараз ви вже вільні. Ви знову сестри Світла. Чуєте? Ви більше не його рабині!
— А як бути з іншими? — Запитала сестра Рошель.
— Ви можете їх привести? — Сестра Георгія випросталась.
— Почекайте тут, аббатиса. Сестра Рошель, Обрі і Керена підуть зі мною. Подивимося, що можна зробити. — Вона багатозначно подивилас навсіх трьох. — Чи не так? Ми знаємо, що треба робити. Всі троє закивали. Сестра Керена взяла Енн під руку.
— Чекайте тут, добре? Дочекайтеся нашого повернення.
— Добре, — кивнула Енн. — Але покваптеся. Ми повинні зникнути до настання ночі, інакше викличемо підозру, пробираючись по сплячому табору. Ми не можемо чекати, поки…