Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Він дивився на понуро бредучу Келен, яка крокувала попереду, і думав, що робити, коли вони досягнуть Тамаранга. Подобається йому це чи ні, але Келен брала верх в їх вимотуючому єдиноборстві. Вона могла програти раз або два, але виграти їй достатньо одного разу. Він же повинен перемагати кожен раз. Одна помилка — і вона помре. І, в кінці кінців йому не вдасться впоратися з цим, і він, здається, безсилий що-небудь змінити.
Речел сиділа на лавочці для ніг перед високим кріслом, обробленим білим оксамитом і золоченою різьбою, і чекала, відчуваючи,
— Швидше, Джіллер! — Промовила вона гучним шепотом.
Він увійшов, потім виглянув у коридор, зачинив за собою двері і подивився на дівчинку.
— Ти принесла хліб?
— Він тут. — Речел витягла з-під крісла вузол і поклала його на лавочку. — Я завернула його в рушник, так що ніхто не помітив.
— Молодець! — Сказав Джіллер і подивився в інший бік.
Вона посміхнулася, потім насупилася.
— Мені довелося вкрасти його. Я ніколи ще нічого не крала.
— Запевняю тебе, Речел, це заради доброї справи. — Він дивився на шкатулку.
— Джіллер, сюди має прийти принцеса Віолетта.
Він обернувся до неї в подиві.
— Коли?
— Вона говорила, одразу після зустрічі з кравчинею. Їй шиють нову сукню. Вона дуже метушиться, може, вона там довго провозиться, а може, і ні. Вона любить приміряти прикраси і оглядати себе в дзеркалі.
— Прокляття, ще проблема! — Тихо сказав Джіллер. Він знову озирнувся і схопив скриньку, що лежала на постаменті.
— Джіллер! Її не можна чіпати, вона належить королеві!
Він сердито подивився на Речел:
— Ні, не їй! Пізніше я все тобі поясню.
Він поставив скриньку на підставку поруч з хлібом, потім витяг зі складок одягу ще одну скриньку і показав їй.
— Ну як? — Запитав він, трохи посміхнувшись.
— Ой, зовсім така ж!
— Добре. — Він поставив другу шкатулку на постамент, де колись стояла справжня, потім сів на підлогу поруч з її лавочкою. — А тепер, Речел, вислухай мене уважно. У нас мало часу, а мені важливо, щоб ти зрозуміла.
Вона бачила по його обличчю, що це дійсно дуже важливо.
— Добре, Джіллер, — кивнула вона.
Він поклав руку на скриньку.
— Ця скринька чарівна, і вона не належить королеві.
— Правда? Тоді чия ж вона? — Насупилася дівчинка.
— У мене немає часу все це пояснювати зараз. Краще давай потім, коли нас тут уже не буде. Найголовніше те, що королева погана. — Речел кивнула. Він говорив правду. — Вона відрубує людям голови тому, що їй це подобається. Вона ні про кого не дбає, крім самої себе. У неї є влада робити все, що їй заманеться. А чарівна сила шкатулки допомагає їй підтримувати цю владу. Ось чому вона взяла скриньку собі.
— Розумію. Це ніби як у принцеси є влада, тому вона може бити мене, обрізати моє волосся, сміятися з мене.
Він кивнув.
— Правильно! Молодець, Речел. Але є на світі людина, яка навіть страшніша, ніж королева. Це Даркен Рал.
— Батько Рал? — Здивувалася вона. — Але всі кажуть, що він дуже славний. Принцеса сказала, що він сама мила людина на світі.
— Принцеса ще каже, що вона ніколи не бруднить свої сукні соусом.
— Але це брехня.
Джіллер поклав руки їй на плечі.
— Так от, Речел, слухай, Даркен Рал, Отець Рал — сама погана людина на світі. Він приносить зло і страждання стільком людям, що королеві таке й не снилося. Він настільки підлий, що вбиває навіть дітей. Ти розумієш, що значить вбити?
Вона сказала сумно і злякано:
— Це означає відрубати голову або зробити щось ще таке ж, і тоді людина помре.
— Вірно. І як принцеса сміється, коли б'є тебе, так і Даркен Рал сміється, коли вбиває людей. Ти ж знаєш, коли принцеса вечеряє з важливими дамами і панами, вона буває ввічлива і веде себе дуже добре. Але наодинці вона дає тобі ляпаса, вірно?
Речел кивнула, їй захотілося плакати.
— Вона не хоче, щоб всі знали, яка вона бридка.
Джіллер підняв палець.
— Вірно! Ти дуже розумна дівчинка. Такий же і цей Батько Рал. Він не хоче, щоб люди знали, який він насправді бридкий, тому може бути дуже люб'язним і навіть може здатися самою приємною людиною на світі. Тому, Речел, ти всіма силами прагни триматися від нього подалі.
— Так, звичайно.
— Але якщо він заговорить з тобою, ти відповідай йому теж чемно, не подавай вигляду, що знаєш, хто він насправді. Це позбавить тебе від неприємностей.
Вона посміхнулася.
— Це як з Сарою. Я нікому про неї не говорю, і тому її у мене не віднімають. Це її рятує.
Він швидко обійняв її.
— Благословенні духи, що за розумна дитина. — Їй стало дуже добре від цих слів. Ніхто не говорив їй нічого подібного. — Так от, слухай, тепер я скажу найголовніше.
— Добре, Джіллер, — знову кивнула вона.
— Ця скринька чарівна. Коли королева віддасть її Даркену Ралу, він зможе за допомогою чарівної сили принести зло набагато більшому числу людей, ніж зараз. Дуже багатьом людям він відрубає голови. Королева — сама бридка жінка, тому вона хоче допомогти Ралу. І вона збирається віддати йому шкатулку.
Речел подивилася на нього широко відкритими очима.
— Джіллер! Ми не повинні дозволити йому забрати шкатулку, інакше всім людям відрубають голови!
Він широко посміхнувся і підняв її підборіддя.
— Ну, Речел, ти найрозумніша дівчинка, яка мені зустрічалася в життя.
— Ми повинні заховати її, цю шкатулку, як я ховаю свою Сару!
— Ось цим ми і займемося. — Джіллер показав на скриньку, що стояла на постаменті. — Це підробка. Тобто вона не справжня, а лише схожа на справжню. Значить, з її допомогою нам вдасться обдурити їх на деякий час, і ми втечемо, перш ніж вони розберуться, в чому справа.