Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Старий Чарівник, як зачарований, стояв поруч з Річардом. Його погляд був прикутий до Даркена Рала, що рвався з лещат магії Одена. Холодне фіолетове полум'я міцно тримало переможеного над чорною безоднею.
— Річард! — Несамовито закричав Рал. — Річард, синку, що ти наробив?
Шукач ступив до піщаного кола.
— Нічого, Магістр Рал, — відповів він з самим невинним виглядом, — всього лише сказав тобі те, що ти сам хотів почути.
— Але це була правда? Ти не збрехав в ні єдиному слові?
Річард кивнув.
— Ні. Все, що я сказав, записано в Книзі
— Але ти повинен був сказати мені все! Тебе ж торкнулася сповідниця!
Річард посміхнувся.
— Справді? Перше Правило Чарівника! Перше і найголовніше. Тобі варто було б трохи краще захиститися від нього. Така ціна самовпевненості. Я визнав свою вразливість, ти — ні. Мені не сподобався запропонований тобою вибір. А оскільки, слідуючи твоїм правилам, я перемогти не міг, довелося подумати і винайти парочку нових. У Книзі сказано, що переконатися в справжності переданого знання ти можеш лише за допомогою сповідниці. Тобі тільки здавалося, що ти виконав цю умову. Перше Правило Чарівника! Ти повірив тому, що хотів повірити. Я побив тебе.
— Цього не може бути! Та це просто неможливо! Яким чином тобі вдалося знайти засіб?
— Ти сам учив: все на світі, в тому числі і магія, має зворотню сторону. «У світі немає нічого, — сказав ти, — що не мало б зворотньої сторони… Постарайся знайти повноту сприйняття». — Річард повільно похитав головою. — Не слід було тобі вчити мене чогось, якщо ти не хотів, щоб я це знав. Ну а коли ти передав мені знання, я вільний використати його, як побажаю. Спасибі, Батьку Рал, що навчив мене найголовнішого — як стати коханим Келен.
Лице Даркена Рала спотворилося від болю. Він сміявся і плакав.
Річард озирнувся.
— Де Келен?
— Я бачив, як вона попрямувала он у ту сторону, — відповів Зедд, вказуючи довгим кістлявим пальцем.
Річард вклав меч у піхви і кинув погляд на Даркена Рала, який продовжував відчайдушну боротьбу з фіолетовим полум'ям.
— Прощай, Отець Рал. Мені немає потреби дивитися на твою агонію. Упевнений, ти помреш і так.
— Річард! — Заволав Рал вслід Шукачеві. — Річард!
Старий Чарівник один залишився з Ралом Даркеном. Він дивився, як прозорі пальці диму обвивають білий одяг, міцно пов'язуючи невдалого володаря світу. Зедд ступив вперед. Блакитні очі переметнулися на старого.
— Ти переміг мене, Зеддікус Зул Зорандер. Але перемога твоя не остаточна.
— Самовпевнений до останнього подиху?
Рал посміхнувся.
— Скажи мені, хто він?
— Шукач, — відповів Зедд, здивовано знизав плечима.
Даркен Рал, пересилюючи біль, хрипко засміявся.
— Адже він твій син? Ну що ж, принаймні мене переміг народжений з даром. Я знаю, ти його батько.
Зедд негативно похитав головою, його рот скривився в сумній посмішці.
— Він мій онук.
— Ти брешеш! Для чого ж тобі треба було накидати на нього мережу, яка приховувала ім'я батька?
— Я огорнув Річарда мережею лише тому, що хотів приховати від нього ім'я блакитноокого покидька, який згвалтував його матір і подарував йому життя.
Брови Даркена Рала зметнулися вгору.
— Твою дочку вбив Квод! Батько казав мені!
— Всього лише маленький трюк. Я повинен був захистити її від небезпеки. — Зедд спохмурнів. — Ти навіть не знав, хто вона така, але все одно поглумився над нею. І, сам того не бажаючи, подарував їй щастя. Ти залишив їй Річарда.
— Я його батько? — В жаху прошепотів Рал.
— Так. Коли ти згвалтував мою дочку, я зрозумів, що не зможу покарати тебе. Я хотів тільки одного: захистити і втішити її. Ми перебралися в Вестланд. Там моя дочка зустріла молодого вдівця, на руках якого після смерті дружини залишився синочок. Джордж Сайфер був хорошою, доброю людиною. Я пишався тим, що у мене такий зять. Джордж знав правду, але це не заважало йому любити Річарда, як рідного сина. Але про те, хто я такий, він навіть не здогадувався. Це було надійно приховане за допомогою чар. Я міг би зненавидіти Річарда за те, що він твій син. Але хіба цей малюк був винен у злочинах свого батька? Я полюбив його таким, який він є. Ти не знаходиш, що він справжній чоловік? Тебе переміг той самий спадкоємець, про якого ти так мріяв. Спадкоємець, народжений з даром. Це рідкість. Річард Сайфер — істинний Шукач. Кров Ралів змішалася в його жилах з кров'ю Зорандерів. Запальність і схильність до насильства врівноважені в ньому здатність до любові, розуміння і прощення.
Навколо Даркена Рала замиготіли чорні тіні магії Одена. Корчачись від болю, він ставав все прозоріше і прозоріше. Як дим.
— Подумати тільки, Будинок Ралів поріднився з Будинком Зорандерів! Все-таки він мій спадкоємець. Значить, в якомусь сенсі, я переміг, — прохрипів Даркен Рал.
Зедд негативно похитав головою.
— Ти програв. Програв по всіх статтях.
Світло і темрява змішалися і закружляли в ревучому вихорі. Земля здригнулася. Чорний, як дьоготь, магічний пісок, втягнуло у вир, який обертався над безоднею. Звуки світу живих і царства мертвих злилися в єдине страхітливе виття.
До Зедда долинув гучний, порожній голос Дарка Рала.
— Читай пророцтва, старий. З них ти дізнаєшся, що для мене ще не все втрачено. Я — ПОСЕРЕДНИК.
Сліпучий яскравий спалах на мить засліпив Зедда. Чарівник прикрив очі рукою. Сніп розпечених до білого променів пронизав скляний дах і вистрілив в небо. Другий пучок полетівв в чорні глибини. Пролунав пронизливий вереск. Від нестерпного жару затремтіло повітря. Сад Життя осяявся мертвенно білим сяйвом.
Настала тиша.
Зедд обережно розплющив очі. Магічний пісок зник. Там, де тільки що була бездонна воронка, залишилося рівне коло голої землі. Пролом між двома світами закрився. Принаймні Зедд хотів сподіватися, що це дійсно так.