Перше Правило Чарівника
Шрифт:
Незнайомка повернула голову.
— Я навіть не знаю, як тебе звати. Давно хотіла запитати, але не можна було розмовляти. — Вона махнула рукою, показуючи кудись вниз, в прірву. — Я так боялася… Я не хотіла, щоб нас виявили.
Річарду здалося, що вона ось-ось розридається, але, подивившись на неї уважніше, він зрозумів, що помилився. А в нього ридання і справді підступали до горла. Він мовчки кивнув і сказав:
— Мене звати Річард Сайфер.
Незнайомка вдивлялася в його обличчя. Легкий вітерець грав каштановими пасмами її волосся. Вона посміхнулася.
— Мало хто
Голос дівчини діяв заворожуюче, в її очах знову заблищали смарагдові іскорки. У Річарда перехопило подих.
— Ти виняткова особистість, Річард Сайфер.
Він відчув, що червоніє. Вона відвела погляд, відкинула волосся, що впало на обличчя, і зробила вигляд, ніби нічого не помітила.
— Я… — Вона хотіла сказати щось, але в останній момент передумала. Потім знову глянула на нього. — А мене звуть Келен, Келен Амнелл.
Річард довго дивився їй в очі.
— Ти теж дивовижна людина, Келен Амнелл. Мало хто зміг би триматися, як ти.
Келен нітрохи не зніяковіла, а подарувала Річарду ще одну, особливу посмішку — Так, не розтискаючи губ, посміхаються люди, посвячені в таємницю, відому їм одним.
Річард потер болісний набряк на потилиці, перевіряючи заодно, чи немає там крові. Як не дивно, крові не було. Знову намагаючись зрозуміти, що сталося під час сутички, він глянув на дівчину. Що вона зробила і як? Спочатку пролунав страшний беззвучний грім, і Річарду вдалося зіштовхнути першого противника у прірву. В цей час інший нападник, який перебував за спиною Річарда, ні з того ні з сього вразив кинджалом свого ж спільника, потім убив ватажка і загинув сам.
— Келен, друже мій, поясни, якщо можеш, як сталося, що ми залишилися в живих, а ті четверо загинули?
Вона подивилася на Річарда з погано прихованим подивом.
— Ти це серйозно?
— Що серйозно? — Вона зам'ялася.
— Назвав мене другом.
Річард знизав плечима.
— Звичайно. Ти ж сама сказала, що я не кинув тебе в біді. Так поступають справжні друзі, хіба ні? — І він усміхнувся.
Келен опустила очі.
— Не знаю. — Вона мовчки потеребила рукав сукні. — У мене ніколи не було друзів. Хіба що сестра… — Її голос якось дивно зірвався.
— Значить, тепер вони з'явилися, — бадьоро заявив Річард. — В кінці кінців, ми ледь викрутилися з цієї халепи. Ми захищали один одного як друзі і врятувалися.
Келен мовчки кивнула. Річард задумався, дивлячись на розкинутий внизу Мисливський ліс. Він завжди відчував себе там, як вдома. Крони дерев, освітлені теплим осіннім сонцем, слабо тремтіли на вітрі. Його погляд ковзнув вліво і знову наткнувся на зловісні бурі плями. Гинучі дерева самотньо стояли в оточенні зелених побратимів. До тих пір, поки він сьогодні вранці не побачив своїми очима лозу, йому і в голову не приходило, що це зло поширюється по лісах, спускаючись з прикордонних відрогів. У своїх прогулянках Річард рідко забрідав так близько до кордону, і то або під час полювання, або коли шлях його лежав по Соколині стежці. Кордон — смерть. Кажуть, той, хто посміє його перейти, поплатиться не тільки життям, а й душу свою втратить. Правоохоронці кордону пильно стежили за тим, щоб хто-небудь ненароком не забрідав в небезпечну зону.
Річард, не повертаючи голови, зиркнув на Келен.
— Ну, а як бути з другою частиною питання? Як нам вдалося залишитися в живих?
— Я думаю, нам допомогли добрі духи, — не дивлячись на нього, відповіла Келен.
Річард не повірив, але не став допитуватися правди, хоча йому дуже хотілося її знати. Не в його правилах було випитувати чужі секрети. Батько навчив його поважати право інших людей зберігати таємниці. Свого часу дівчина, якщо вважатиме за потрібне, сама довіриться йому. А наполягати він не буде.
У кожного є таємниці, вже в нього самого — то точно. І зараз, після загибелі батька, після всіх подій сьогоднішнього дня, ці таємниці неприємно закопошилися в глибині свідомості.
— Келен, — вимовив він, намагаючись надати голосу підбадьорливу інтонацію, — Бути друзями — не значить обов'язково говорити абсолютно все. Якщо ти не хочеш мені про щось розповідати, то й не треба. Я все одно залишуся твоїм другом.
Вона кивнула, але очей так і не підняла.
Річард встав з каменю. Голова гула, біль в руці не вгамовувалася, а після удару розболілися і груди. На довершення всього він відчув, що страшно голодний. Майкл! Річард зовсім забув, що у брата сьогодні свято. Сонце стояло вже високо. Він зрозумів, що ризикує запізнитися. Встигнути б до початку урочистої промови Майкла. Треба покликати з собою Келен і розповісти братові про чотирьох бандитів. Майкл допоможе захистити дівчину.
Річард простягнув Келен руку, щоб допомогти їй встати. Вона з подивом втупилася на нього. Юнак мовчки чекав. Келен подивилася йому в очі і несміливо простягнула руку.
Річард посміхнувся.
— Невже тобі ніколи не подавали руки?
— Ніколи. — Вона уникала його погляду.
Щоб зам'яти незручність, Річард поспішно заговорив про інше.
— Коли ти в останній раз їла?
— Два дні тому, — відповіла вона безбарвним, позбавленим інтонацій голосом.
Його брови здивовано зметнулися вгору.
— Виходить, ти ще голодніша, ніж я! Ходімо зі мною до мого брата, там нас нагодують. — Він глянув вниз, на розпростерті тіла бандитів. — Доведеться розповісти йому про напад. Він вирішить, що робити. — Річард повернувся до дівчини. — Келен, а хто були ці люди?
Її погляд став жорстким і суворим.
— Таку четвірку називають Квод. Щось на зразок загону найманих вбивць. Їх посилають… — Вона осіклася. — Загалом вбивати людей. — Лице Келен знову стало суворо-спокійне, такий вираз Річард бачив біля розвилки. — Я думаю, чим менше людей про мене знатиме, тим у більшій я буду безпеці.
Річард злякався. Він в житті не чув нічого подібного. Скуйовдивши волосся, юнак спробував зібратися з думками. В голові замигтіли невиразні, уривчасті спогади. Річард зрозумів, що повинен задати одне питання, і водночас боявся відповіді.
Він твердо подивився дівчині в очі і, сподіваючись на сей раз почути правду, запитав:
— Келен, звідки прийшов цей Квод?
Вона витримала його погляд.
— Напевно, вони вистежили мене ще в Серединних Землях і йшли по п'ятах через кордон.