Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

Омар Хайям

Рубаї

Переклад Василя Мисика

* * *

1 Цей гордий небосхил, байдужий лиходій, Ще жодному із нас не підживляв надій: Де знайде зігнуту під тягарем людину, Іще один тягар він накидає їй.

* * *

2 Ні, не гнітять мене перестрахи й жалі, Що вмерти мушу я, що строки в нас малі: Того,

що суджено, боятися не треба. Боюсь неправедно прожити на землі.

* * *

3 Як жалко, що мені, прихильнику вина, Дістався цей калам* і келія тісна! Ти висох молячись, а я в шинку промок. Зате для мокрого й геєна не страшна! * Очеретяне перо.

* * *

4 Коли єство моє ліпив Творець із глини, Зарані відав він про всі мої провини. Якщо від нього й гріх, чому мене він хоче В день суду ввергнути в палаючі глибини?

* * *

5 Настало свято. Злих думок воно Немало зборе. Підчаший ллє у піалу вино, Ясне й прозоре. Намордник посту, молитов оброть Це свято зніме Із тих ослів, що ждуть його давно... О горе, горе!

* * *

6 Єсть бик у небесах, Волосожаром зветься; Є й під землею бик, що бачить не дається. Хто ж оком розуму погляне, той помітить, Що посередині табун ослів пасеться. * * * 7 Недоброзичливість ніколи не могла Узяти верх: до злих вертались їх діла. Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш: Ти благ не діждешся, я не побачу зла!

* * *

8 Шукай людину скрізь: на бідному постої, У закутку нужди і в пишному покої. Одна душа жива за сто Кааб дорожча! Чому ж ідеш до них? Шукай душі живої!

< image l:href="#"/>

* * *

9 Коли у небуття і ймення наше кане, Не згасне сонечко у небі полум'яне. Нас не було, та світ не був від того гірший; Він не погіршає й тоді, як нас не стане.

* * *

10 Хіба не дивно, що пани чиновні, Самим собі нудні, хоч горді зовні, До кожного, хто здирство зневажає, Такого пишного презирства повні?

* * *

11 У

кого кожний день в запасі півкоржа, У кого свій садок і хата не чужа, Хто в рабстві не родивсь і сам рабів не має, У того світлий зір і радісна душа.

* * *

12 О світе! Знаєш сам, які твої діла! Сидиш недвигою у башті гніту й зла! Одним добро даєш, а іншим - лихо! Тільки Це й знаєш ти, осел! Ні, гірший від осла!

* * *

13 О Доле! Бідний нам ти приділяєш пай! Звільни ж мене з тенет, за ворога не май! Якщо ти з дурнями й низькими накладаєш,- Ну що ж, тоді й мене за йолопа вважай!

* * *

14 Ті, що поклони б'ють, наслідують ослам, Бо служать шахраям, шахрайський возять крам І найдивніше те, що під покровом віри Живуть кафірами* і продають іслам! * Кафір - «невірний» у мусульманському світі.

* * *

15 В Каабі, в капищах,- дух рабства і покори. Співають рабству гімн церковні дзвони й хори, Міхраби*, храми, хрест - та це ж усе ознаки Терпіння рабського, його міцні підпори! * Міхраб - заглиблення в стіні мечеті.

* * *

16 Ви думкою найвищого сягнули, Про Всеблагого теревені гнули, А в тайне прозирнути не змогли: Налепеталися - й навік заснули.

* * *

17 Ви в себе всесвіту ввібрали силу I судите про нього - з небосхилу, А суть пізнавши - наче небосхил, Сягаєте чолом земного пилу.

* * *

18 I юних, і старих - всіх поглинає час, I невеликий нам дається днів запас. Ніщо не вічне тут: ми підемо так само, Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.

* * *

19 Не буде рож - є колючки над яром; Погасне світло - вдовольнишся жаром; Не буде шейха й ханаки* - ну що ж: Здобріємо дзвіницею й зуннаром**. * Ханак - місце молитви, монастир. ** Зуннар - пояс, який носили християни в мусульманських державах.

* * *

20 Ти з глини сам зліпив мене, о Боже! Ти ковдру тчеш мені і стелиш ложе. Ніхто у голову мені, крім тебе, Ані добра, ні зла вписать не може!