Рубаї (з іл.)

Хайям Омар

* * *

41 Я не шукаю втіхи у вині, Аж поки горе не наллє мені; В чужу сільницю не вмочу я хліба, Аж поки серце не спряжу в вогні.

* * *

42 Я за Джемшідів трон і черепка не дам. Вино поживніше за страви Маріам*. Зітхання вранішнє з грудей

п'яниці краще, Ніж довгі молитви, що мурмотів Адхам**. * Мати Ісусова. ** Суфійський шейх.

* * *

43 До гончара недавно я забрів, Що з глини й Бога б виліпить зумів. Та бачив я (сліпий хіба не бачив), Що він не глину мне, а прах батьків.

* * *

44 Як скажуть вам, що я лихий пияк, Невірний і найгірший із гуляк,- Це правда. В кожного своя вподоба. I в мене теж. Такий у мене смак!

* * *

45 Навіщо хмуриться і день у день журиться? На цім шляху тобі не трапиться криниця. Не в наших-бо руках всі наші справи. Долі Скорися загодя - так мудрому годиться.

* * *

46 Ці трави, чашнику, що мерехтять у полі, За тиждень схиляться і спорохніють долі. Тож наливай вина, збирай квітки, бо швидко - I не зоглядишся - як стануть луки голі.

* * *

47 Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне. Той світ надійніший за це життя обманне. Дав душу в позику мені Господь - і я Знов поверну її, коли мій строк настане.

* * *

48 Цей світ - прихилище для звірів і людей, Світань і сутінків стобарвний мавзолей, Нікчемний залишок Джемшідових бенкетів, Кістки Баграмові, що поглинає глей.

* * *

49 Що я живу й помру - хто з того користь має? З верстата нашого хто полотно знімае? Небесне полум'я найкращим людям очі Щодня випалює - й хоч би димок! Немає.

* * *

50 Ніхто з нас тайн одвічних не прогляне, Ніхто не розбере письмо незнане. Є наша бесіда біля завіси: Завіса упаде - і нас не стане.

* * *

51 В

житті недовгому не сподівайсь відради: Тут кожна грудочка - Джемшіди й Кай-Кубади. Цей світ - та що цей світ? Увесь великий всесвіт - Нікчемний сон, мана, невпинні злети й спади.

* * *

52 Чи діждемо жаданого спокою, Чи дійдемо до хати над водою? О, як я хочу після тисяч років Зійти з землі хоч травкою малою!

* * *

53 Найкращу з гурій дай, замість вина налий Живущої води у келих золотий, Дай слухати Зухру, з Ісою* розмовляти - Навіщо це мені, коли мій дух смутний? * Зухра - легендарна красуня, Венера, «небесний музикант» Іса - Ісус.

* * *

54 Немов на грищі м'яч, тебе життя ганяє. Корись, бо виходу в нас іншого немає! Той, хто жбурнув тебе в цю метушню невпинну, Один керує всім, один про все гадає.

* * *

55 Шукав поради я у зошитах сторіч - I скорбний друг мені таку промовив річ: «Щасливий тільки той, з ким поруч мила, схожа На місяць-білозір у довгу-довгу ніч!»

* * *

56 Часу скороминущого не бійся. Змагає смерть найдужчого - не бійся: Цю мить, що ти живеш, віддай утіхам! Забудь старе - й грядущого не бійся!

* * *

57 Боюсь, що більше ми не вернемось додому, Ні з ким не стрінемось у обширі земному. Цю мить, що ти прожив, вважай своїм трофеєм! Бо що нас потім жде, не дано знать нікому.

* * *

58 Вино нам вічність одкриває - пий! Від нього серце оживає - пий! Хоч палить, як вогонь, зате турботи, Немов жива вода, змиває - пий!

* * *

59 Не знаєм істини - то й що ж? Хіба сердезі Отак і мучитись, немов на гострім лезі? Тримайся келиха, не випускай із рук - I добре житимем, не п'яні й не тверезі.

* * *

60 Хвилину радості в турботах не губи, На порох не стирай під жорнами журби! Немає жодного, хто б угадав майбутнє. Тож пий, і розважайсь, і дівчину люби!