Справа № 3-172 (г) відновлюється
Шрифт:
Вітковський розгублено глянув на нього, не знайшовши слів для втіхи.
Крилатий, помовчавши, сказав:
– Не втрачайте надії, Чилікін. Радянський суд гуманний, – і, протягнувши Вітковському чистий аркуш паперу, повернувся до перерваної розмови – Пишіть про все, як було. А в майбутньому я раджу вам розуміти дружбу щиріше.
Коли Вітковський виклав на папері все, що від нього вимагали, Крилатий,
– Вам у Сімферополі більше нічого робити, – сказав він Вітковському. – Повертайтеся до Майкопа, виховуйте майбутніх чемпіонів, рекордсменів і прищеплюйте їм справжнє почуття дружби. А нам з вами, – звернувся він до Чилікіна, – доведеться поїхати до Євпаторії. Відвідаємо Волкову.
– Навіщо? Я не хочу. У мене нема й найменшого бажання знову потрапляти туди, де все це сталося… – втомлено заперечив Дмитро.
– Але експеримент слідства на місці вкрай потрібний, – пояснив йому Крилатий. – Без нього я не можу закінчити справу.
– Я ж про все признався, і Вітковський це підтвердив.
– Все одно. Без експерименту слідства не можна. Прощайтеся з другом, поїдемо.
Чилікін підійшов до Вітковського, мовчки потис руку, поривчасто обійняв.
– Тримайся, Дїмо, – стиснув його за лікоть Вітковський. – Пройде час, і ти знову будеш з нами…
Того ж вечора, повернувшись з Євпаторії, Крилатий підшив останні документи в справу № 3-172 (г): фотографії Чилікіна, зроблені на квартирі Волкової, план кімнати, де трапилось нещастя, докладне пояснення, як і чим був нанесений удар Ключині. Залишалося лише написати обвинувальний висновок. А тоді вже можна доповідати прокурору області, що повторне слідство євпаторійської події закінчено.
Крилатий довго сидів, схилившись над чистим аркушем паперу. Доля Дмитра Чилікіна турбувала його по-людському глибоко. Як слідчий, він зробив усе, щоб мати Ключини знала правду про смерть свого сина. Тепер найпростіше – покарати Чилікіна по статті 136 (а) і засудити до п'ятнадцяти років позбавлення волі або застосувати гуманніше покарання – ув'язнити на шість-вісім років. Та чи злочинний Чилікін? Чи небезпечний він для суспільства? На ці питання Крилатий переконано відповідав собі: «Ні!»
Детально аналізуючи життєвий шлях обвинуваченого від моменту евакуації
Дописуючи останню сторінку справи № 3-172 (г), Крилатий виклав в обвинувальному акті всі ці думки, вірячи, що суд погодиться з ним.
ЗАМІСТЬ ЕПІЛОГА
Коли суддя прочитав вирок, Дмитро Чилікін не зразу повірив у те, що почув. Схвильований, блідий, він стояв, схиливши голову, тримаючись за край бар'єра, а в його вухах ще лунало: «… засудити до восьми років ув'язнення умовно».
Значить, суд повірив йому, повірив майстру Червонцеву, який від імені всього заводу поклявся своїм трудовим життям вивести його, Дімку Чилікіна, на вірний шлях!
Дмитро крізь сльози глянув у зал. Він був наповнений заводськими людьми, які піднялися з місця і, стоячи, гаряче аплодували, схвалюючи рішення суду. Особливо раділи хлопці з молодіжної бригади, голова місцевкому, комсорг Олекса Бунін, вахтер з прохідної, парторг, слідчий Крилатий, мадам Волкова, Володька Вітковський, словом, всі, хто був у клубі заводу «Крымметровес».
Тільки у матері не було сили підняти руки. Вона сиділа в першому ряду і плакала від радощів, її заспокоював майстер Червонцев.
Звільнений з-під варти, Дмитро кинувся до них, гаряче обійняв. Міцно притиснувшись один до одного, вони втрьох вийшли на вулицю.
Над містом розкинулось синє небо. Дмитро згадав, що такого ж кольору були очі Тамари Кручі.
Де вона зараз, його перша любов?