Історія України-Руси. Том 9. Книга 1

Грушевський Михайло Сергійович

Се, як бачимо, оповіданнє з становища панського льокая, але недалеко відбігав від нього і коротке оповіданнє, писане з перспективи пізніших подій представника молдавського боярства Мирона Костина: Того року Василь воєвода мусів справити весілля своєї доньки Руксанди з Тимушем сином козацького гетьмана Хміля. Була се дуже не дібрана пара як з походження так і виховання. З нашої сторони 18-літнє панованнє, рівне монархії, велике богатцтво і слава роду, а та сторона-ледви два роки як вийшла з хлопів. Руські жінки підчас весілля літали по всіх кутах з своїм ладканнєм. Зять мав тільки вигляд людини, а характером був чистий звір. Але що повинно було бути на княжім весіллю-нічого не бракувало. За весь час закладом з нашого боку були в Чигрині племінники воєводи-сини начальника

війська Гавриїла і Юрий, боярські сини Бугуш і Прежескул. Пробувши в Ясах кілька тижнів Тимуш з осавулами, полковниками й отаманами поїхав до Чигрина з молодою жинкою. А Василь воєвода, завдяки сьому шлюбові, викликав підозріння у Турків і у сусідів, особливо Матвія воєводи, давнього свого ворога, і з сього часу дім Василя воєводи, що зайняв був перед тим таку тверду позицію, швидко почав хилитися до упаду ⁴³).

Сучасне звідомленнє венеціянського посла в Відні Джустініані до сіньорії-властиво варшавська реляція, долучена ним до свого звідомлення, займається виключно політичними моментами події:

І вересня відбулося весілля Тимошка з господарівною. “Він прибув з 4 тисячами людей, а господар стрів його під Цецорою, в трьох милях від Яс. При появі такого множества козак збентежився, підозріваючи в тім якесь лукавство, але потім заспокоєний засміявся і війшов з господарем до Яс тільки з тисячею своїх людей. Між иншими розмовами, що мав господар з новим зятем, доносять, була одна про біжучі справи, і господар ріжними доводами намовляв покоритися королеві, як свому панові, і притримуватися мирного договору. Але той на сі слова витяг до половини свою шаблю і сказав: “Поки ся шабля при моїм боці, не перестану старатися коло знищення польського імени, і доки буде хоч найменша кістка польська і козацька, не буде згоди”. Господар завважив, що його батько, Хмельницький, післав же просити у короля замирення, і виявляв йому належну покору. Але на се молодик відповів, що так треба поступати з Поляками, аби їх заспокоїти і підпустити до себе ближче, а тоді вийняти з-за пазухи камінь і вибити їм зуби. Своїм звичаєм-відповідно своїй брутальній натурі-додав він ще ріжні погрози королеві і Річипосплитій. А потім перейшовши до инших розмов, закінчили постановою напасти на Валахію і вигнати її господаря, щоб передати його володіння молодому Хмельницькому. Сповіщають, що ніби то Татари вже й вийшли з Криму, мовляв у поміч на Валахію ⁴⁴).

Додам, що наш постійний інформатор Ґоліньский спочатку зловив був малу польську качку на тему, як то польські жовніри відомстилися Хмельницькому за смерть Каліновского; потім одержавши новішу відомість, зачеркнув сю байку і вписав певніші вісти:

“В октобрі(!) прийшла відомість, ніби то син Хмельницького Тимошок (Timoszek) їхав на весіллє, женитися, до господаря волоського, з великим достатком. Та йому на певнім місці заступило дорогу литовське військо з Волохами і вдаривши з-заду і спереду, ніби то вбило кілька тисяч козаків що були з ним: вози, карети забрало, немалу здобич військо взяло, а самому синові голову стято, і Хмельницький був тим розжалений, та роздумував, як за те відомстити”. Се зачеркнено, і трохи нижче дописано:

“Таке видумували ті, що хотіли б таке побачити, тільки самі битись не хочуть. Тимошок, син Хмельницького жив і оженився з господарівною з великим достатком, в згоді, великі дари віддавано від ріжних осіб. Приїхав Тимошок Хмельницький з 3 тис. козаків, а батько, старий Хмель, став на поготові з козацьким військом, чекаючи, як то його сина на Волощині приймуть і частувати будуть. Господар виїхав напротив нього у 8 тисячах, і Тимошок з козаками побоялися, що то може якась зрада; тоді господар, помітивши, виїхав до Тимошка в 50 коней, і той до нього також: привітались і господар віншував Тимошкові щастя й здоровля, за сина со(бі взяв); Тимошок до господаря нічого не казав. В неділю (очевидно-було весіллє, кінець фрази відірвано с. 594).

Як їхали молоді до Чигрина і як їх там стрічали, наші українські свідки не записали. У Ракушки-Самовидця заховавсь тільки відгомін нарікань статочних людей,

що се весіллє “відправлялося з великим коштом так господаря волоського, яко теж і людей зостаючиx-куди тоє військо з весіллєм ішло, бо не в малій купі йшли, а люде своєвільні” (с. 32). А з Чигрина маємо тільки лист старого Хмельницького до московського сусіди-путивльського воєводи, зі сповіщеннєм про приїзд молодих, і щасливо осягнену мету-посвояченнє з господарем молдавським.

Б. м... кн. Феодору ОндрЂевичу Хилкову Стародубскому Богданъ Хмельницкий гетманъ войска Запорозкого здравия зычит, приятельский поклон оддаєт. По два разы пришло писмо до нас, же мы тебЂ господинови не ознаймуєм ни о чем. Тепер маємо вЂдомость, же короля польского идутъ послы к нам, одножъ єшче не пришли, не знаємъ с чимъ идутъ. А мы уже за ласкою божею зповиноватили-смо ся з Васильєм воеводою земль Молдавских, и уже сын мой з дочкою Василя воеводы єго милости к нам зо въсею утЂхою повернулъ. Притом просимъ тебе господина, абысь в приязни з нами впредь был; а мы готови его царскому величеству во всемъ служить. Притом буди здравъ и Богом храним. З Чигирина дня 21 сентебря року 1652. Вашей милости всего добра зычливый приятель, служить рад, Богданъ Хмельницкий гетманъ войска Запорозкого ⁴⁵).

Мабуть більше виявом неприязних настроїв; ніж реальних відомостей треба вважати поговори в польських столичних кругах, що молоді не добре живуть між собою, Тиміш зле поводиться з жінкою і хоче відіслати її до батька. Венецький посол у Відні мав таку реляцію з Варшави з 15 листопаду: “Кажуть, що син Хмельницького, знеохочений до жінки, хоче відіслати її до батька господаря; а що той не віддавав її, і згодився тільки під страхом грізних сил козацько-татарського війська, що незадовго перед тим знищило польське військо Каліновского, то думають, що там з повороту до дому сеї дами будуть лише тішитись, і батько був би радий, щоб Поляки при першій нагоді помстилися за нього (над козаками)”. Сподівались, що Радивил, як дівер господарівни, певно з свого боку приложить до того всі сили ⁴⁶).

До французьких газет ся відомість пішла ще з більшими прикрасами: Син гетьмана Хмельницького Тимошко уже двічі бив свою жінку, недавно видану за нього доньку молдавського господаря, закидаючи їй відносини до великого візиря, коли вона була закладницею в Сералі, і за протекцією візиря хотіла звідти видістатися; але Хмельницький-батько, дуже заінтересований в приязни (господаря), всякими способами старається прихилити сина, аби краще поводився з жінкою ⁴⁷). Але більше таких вісток ніде потім не виникає ⁴⁸) і тому треба вважати оповіджене вище за сплетню, або чиюсь вигадку.

Примітки

¹) Ориґінал в Польських справах 1652 р., стовб. 1-б. л. 169.

²) Jorga, Acte si fragmente (Actes et fragments relatits a 1'histoire de Roumains, 1895), c. 214-5.

³) Признаюсь, що раніш я мав сумніви на сім пункті-чи не з пізнішим памфлєтом маємо діло.

⁴) Надрукований в тійже збірці Йорґи с. 214 дд.

⁵) Напр вираз “свашки” перекладчик помішав з “швачки”, і відти вийшли ріжні непорозуміння, і под.

⁶) В поль. тексті Tymosz, в нім. Timoszek.

⁷) Non tam libenter quam reverenter.

⁸) Cum fronte non sine nube.

⁹) 26 було в понеділок.

¹⁰) W Prutach w Koyczanach-"uber Pruty in Skzycani.

¹¹) Ledaco srodze bylo, sehr kahl anzusehen wahren.

¹²) Wie Gotze und als entrucket stand, як ідол або зачарований.

¹³) Nicht gar klein, sondern zimlich starck, unnd grob, в польськім wzrostu malego, ale wielki duren.