Історія України-Руси
Шрифт:
Се популярна пісня про Байду, росповсюднена на цїлій Українській території, від Галичини до Заднїпровя. Іґноруючи його житє, вона займаєть ся виключно його героічною смертю. Легковаженнє житя і житєвих роскошів, зневага смерти — її провідний мотив, і ухопивши його, поет на місце історичної постати князя-маґната за лїпше вважав підставити типову фіґуру гуляки козака, що непоясненим близше способом опинив ся в Царгородї й піячить тут:
В Царгородї на риночку
Ой пє Байда мед-горілочку;
Ой пє Байда — та не день не два,
Не одну
Царь Турецький к ньому присилає,
Байду к собі підмовляє:
„Ой ти, Байдо, та славнесенький
„Будь менї лицар та вірнесенький!
„Візьми в мене царівночку,
„Будеш паном на всю Вкраїночку!”
„Твоя, царю, віра проклятая,
„Твоя царівночка поганая!”
Ой крикнув цар на свої гайдуки:
Візьміть Байду добре в руки,
Візьміть його, повисїте,
На гак ребром зачепіте!
Ой висить Байда тай киваєть ся,
Та на свою джуру поглядаєть ся:
„Ой джуро мій молодесенький,
„Подай минї лучок та тугесенький
„Ой бачу я три голубочки —
„Хочу я убити для його дочки!”
Ой як стрілив — царя вцїлив,
А царицю в потилицю,
Його доньку — в головоньку 45).
Багацтво редакцій сеї піснї свідчить про її широку популярність. Траґічна смерть гідно вінчала се бурхливе, блискуче житє.
Примітки
1) Як вище с. 64 Претвич зве його просто Вишневецьким, але Вишневецьких не було богато, і порівняннє з наведеним вище документом (с. 97) не лишає сумнїву, що се Дмитро. Лїтерату див. в статї моїй про Байду.
2) Ми бачили вище, що таку гадку вкладає в уста Бельский Дашковичу на пьотрківськім соймі — с. 104-45.
3) Думаю, що про сї замки згадує Жиґимонт-Авґуст в листї 1553 р. — порівняти його лист з 1554 р. (як низше). Давнїйші дослїдники, почавши від Бартошевича, думали про Канїв і Черкаси, але ті замки в сих часах держав Дмитро Сангушко.
4) Listy Zygmunta Augusta c. 58, перші поголоски про се ще перед тим — с. 54 (червень 1553 р.).
5) Listy c. 76.
6) Ibid c. 131.
7) Ibid с. 107-108, пор. 94, 110.
8) Посол. книга І с. 135.
9) Акты Зап. Рос. І с. 186 (се вважають дїлом Дашковича напр Кулїш Ист. возсоед. І с. 59, вповнї правдоподібно, що й він так поступав, але лист ханський належить до пізнїйших часів і говорить про пізнїйших старост).
10) Никоновская лЂтоп. (Пол. собр. лЂтоп. XIII) с. 269. Д. Каманїн, в останнє переглядачи звістки про Вишневецького, особливу увагу надавав звісткам лїтописи Нормантского (Временникъ моск. общ. ист. V). Але ся пізнїйша компіляція не дає про Вишневецького нїчого
11) Никонов. лЂтоп с 271.
12) Памятн. снош. съ поль.-литов. госуд. II с. 530-1.
13) Никон. л. с. 275.
14) Див. виїмок з листу короля 1556 р.
15) Посол. книга І с. 130 і 133-5.
16) Посол. книга І с. 139.
17) Посол. книга І с. 135.
18) Никон. лЂтоп. с. 277.
19) Посол. книга І с. 158.
20) Посол. книга І с. 139, Никонов. лЂтоп. І с. 280.
21) Акты Ю. З. Р. II ч. 130. Лист без дати, ало порівняннє його з актами Посол. книги показує виразно, що він писаний не скорше мая 1557 р., бо по висланню до Крима Довґірда. Вольф хибно клав його на часи перед кампанїєю 1556 р.
22) Про се Вишневецький писав до Москви в жовтнї 1557 р. — Никон. с. 286; думаю одначе, що не зараз по своїм приходї до Черкас тим похвалив ся, а тодї як переконав ся, що з литовського боку нїчого не осягне.
23) Памятн. снош. съ Польско-литов. гос. І с. 543, Никон. с. 286.
24) Московські посли казали 30 тисяч, але се мабуть побільшена цифра; Курбский рахує се військо тільки на 5 тис., але се мабуть якась частина тільки тих сил, якими мав роспоряджати Вишневецький.
25) Памятники II с. 542-3, Никон. с. 288.
26) Памятники II с. 547, пор. с. 539 і Никон. с. 289, Посольская кн. I с. 141-2, 143, 144.
27) Памятники II с. 593.
28) Памятники II с. 541-3.
29) Памятники с. 545-9.
30) Памятники II с. 557-9.
31) Памятники II с. 567-579.
32) Посол. книга І с. 160.
33) Ibid. ч. 91-3, 98-102.
34) Сказанія, вид. 1833 І с. 80-2.
35) Никон. с. 296.
36) Временникъ моск. общ. V с. 142-4, Курбский I с. 81-2, Памятн. II c. 584.
37) Временникъ V с. 145, виписка з лїтописи у Карамзїна VIII прим. 566.
38) Як бачимо, нема що здогадувати ся якихось спеціальних причин, чому Вишневецький схотїв вертати ся назад на Україну (Вольф думав, що на нього вплинула переміна в характері царя Івана, Соловйов підозрівав якісь „незвісні причини”).
39) Акты .Ю. З. Р. II ч. 142-4.