Історія української літератури. Том 1
Шрифт:
з панів пиху,
з парубків гордість,
а з дівок красу...
(Очевидно, щоб покласти на дівчину N.).
Варіант повніший (до раннього сонця):
Добрий день тові, сонечко яснеє!
Ти святе, ти ясне-прекрасне,
Ти чисте, величне й поважне!
Ти освіщаеш гори і долини,
І високиї могили!
Освіти мене, рабу божу, перед усім миром...
Добротою-красотою,
Любощами й милощами,
Щоб не було ні любішої
ні милішої від раби божої
нарожденної і т. д. N.
Яке ти ясне, величне й прекрасне,
Щоб і я була така ясна, велична, прекрасна,
Перед усім миром християнським.
На віки-віків, аминь (Чуб., 93).
Обливаючись водою на св. Івана:
Добрий день, водичко-ярданичко,
Найстарша царичко!
Обливаєш гори, коріння, каміння,
Облий і мене, порождену, хрещену N.
Від усякої мерзи, від пагуби,
Абих така була чесна і велична, як весна!
Абих була така красна, як зоря ясна!
Як ся радують сій весні,
Так аби ся мені радували!
Аби була сита, як осінь,
А багата, як земля
(Шухевич, IV, 262).
На любов: Ввійти до води у півночї, положити на воду кладку, стати на неї босо, трястись і приказуватись:
Трясу, трясу кладкою,
кладка водою,
вода купиною,
купина чортами,
чорти козаком (таким-то) —
щоб його трясли-трясли,
та й до мене принесли:
до нарожденної, хрещеної,
молитвяної раби божої
дівчини [ім’я].
Варіант з Гуцульщини (на св. Андрія):
Андрію, Андрію,
Коноплі сію,
Дай ми, Боже, знати,
З ким їх буду брати:
Я трясу плотом,
А пліт болотом,
А сужений м...ми
Над моїми грудьми
(Шухевич, IV, 270).
Казати на дворі опівночі коло покуття:
— Добривечір тобі, огненний бугало!
— Здорова, нарожденна, молитвяна, хрещена раба божа, дівчино!
— Куди ти летиш?
— Полечу ліси палить, а землі сушить, а трави в’ялить.
— Не лети ж ти, огненний бугало, ліси палить, землі сушить, а трави в’ялить!
Полети ж ти, огненний бугало, до козака N. у двір:
Де ти його спобіжиш,
Де ти його заскочиш:
Чи у лузі, чи в дорозі,
Чи в наїдках, чи в напитках,
Чи у вечері, чи у постелі,
Учепися ти йому за серце,
Затоми ти його,
Зануди ти його,
Запали ти його,
Щоб він трясся і трепетався душею і тілом за мною, нарожденною, хрещеною, молитвяною рабою божою, дівчиною N.
Щоб він мене не запив, не заїв,
І з іншими не задумав,
Усе мене на помислах мав.
Тягніть [тягни?] до мене, нарожденної і т. д. дівчини N.,
нарожденного і т. д. козака N. (Чуб., 91).
Палячи з воском у печі якусь частину одежі коханого:
Щоб тебе за мною так пекло, як пече вогонь той віск!
Щоб твоє серце за мною так топилось, як топиться той віск!
І щоб ти мене тоді покинув, коли знайдеш той віск! (N. 1).
Закляття на любовне аілля «тирлич»:
Терлич, терлич,
десятьох приклич!
А з десятьох девятьох,
а з девятьох восьмерох,
а з восьмерох сємерох,
[а з сємерох шестирох],
а з шестирох пятирох,
а з пятирох чотирох,
а з чотирох трьох,
а з трьох двох,
а з двох одного —
та доброго (Квітка, II, 121).
На ворогів і суддів (говорити вночі на порозі):
Ніч темна, ніч тишна,
сидиш ти на коні буланому,
на сідлі соколиному!
Замикаєш ти комори,
двірці і хлівці,
церкви й монастирі!
Замкни моїм ворогам губи-губища,
щоки-пращрки,
очі-праочі.
щоб вони на мене, нарожденну і т. д. N..
зубів і очей не витріщали,
гніва в серці не мали,
щоб усе поважали
і в добрих мислях мали!
(Чуб., 95).
На коні їду,
а гадюкою поганяю,
усім моїм неприятелям
і супостатам роти затикаю,
гадючий хвіст,
а хробаче черево,
як приїду я між пани, щоб
стали вони як сухе дерево.
Ви, стіни, не будьте німі,
ви, сволоки, підіймітесь,
тихі речі, тихі мислі, на добре
повернітесь,
бо N. їде чорним волом —
щоб став моїм ворогам язик колом!
Добривечір тобі, царю бузничий 1.
добрий чоловіче!
Що тому буде, що батька і матір убив,
з сестрою гріх зробив?
І нічого не було:
терлось та м’ялось,
та й так зосталось!
Щоб так зосталось моє діло —
рожденної чи рожденного
і т. д. N.
Я зазначив, що склад сих молитов, заклять і замовлянь дуже складний. На первісну стихію сильно налягла верства християнська — завдяки вище вказаній обставині, що християнський ритуал був широко використаний для магічних завдань, і християнське духовенство дуже радо пішло назустріч сим бажанням, творячи безконечну систему різних обрядів, молитов і заклять на вилічення, очищення, благословення в усяких обставинах і випадках життя. Через те християнські постаті і терміни дуже глибоко поврізувались в сю сферу, і справа не скінчилась на рецепції самої номенклатури — очевидно, з нею були прийняті і різні форми, запозичені, знов-таки, християнською практикою з різних джерел: вивилонських, юдаїстичних і т. д.2. Рецепція сих же елементів могла робитись і незалежно від християнських впливів — з усної практики сих народів, з котрими наші люди стикались, а в основі сих усіх чорних мудростей лежала класична магічна наука старих месопотамських шумерів, перейнята пізнішими вавилонськими магами («халдеями»), які стали потім найбільшими спеціалістами і авторитетами всього цивілізованого і нецивілізованого світу. На значення1 сеї халдейської магії звернув увагу піввіку тому французький орієнталіст Ленорман, і спеціально щодо східнослов’янських замовлянь підніс її значення в 1890-х рр. Вс. Міллер.3.