Історія української літератури. Том 6
Шрифт:
10. На жадниє бесЂды неучтивыє албо банкеты жаден ходити з тыми которыи пилнуют жадного обцованя и товариства мЂти не маєт. Гдыж человЂк як з преподобними преподобен бываєт з строптивым развращаєть ся. И овшем 3 — в учтивости ся найдучи и з учтивыми товариство маючи, учтивость теж людем зацным так духовного яко и свЂцкого стану в открываню головы и отдаваню поклону выражати. Так же мЂстца Богу посвячоныи як то: моностыр, цминтар и школы над иныи мЂсца в пошанованю мЂти повинни. А тоє учинят гды на них ся знайдуючи збытных поступок, спросных слов и жартов неучтивых выстерегати ся будут.
1 Приладів.
2 Се "ховати" в оригіналі стоїть на кінці фрази, недоречно затемнюючи зміст.
3 З другого боку.
11. Частю же от Бога все доброе починати ся маєт, частю же спудей кождый межи науками вызволеными того первЂй учити ся маєт што єму
З правил цих можемо уявити собі цей шкільний елемент, який треба було стримувати від "військових риштунків", від підозрілого гандлю, від ходіння по неучтивих банкетах і т. д. Тимчасом як львівські правила брали в оборону школярів — з огляду на їх малолітність — від занадто суворого поводження учителя, луцькі правила мусять пускати погрозу "срокгого карання", тому що звичайні засоби дидаскала для цього "мандрованого народу" були, очевидно, заслабі.
Київська школа, зав’язана 1614 р. чи коло того часу, виходила з львівських аспірацій кращих часів. Ректорство в ній доручено було тому самому "парнаському возлюблинникові" Іванові Борецькому, котрого були настановили ректором львівські братчики в 1604 році. З огляду на те значення, яке він мав у житті братства і взагалі в київському культурному русі, мусимо на цім місці присвятити йому кілька слів. На жаль, біографія його дуже мало звісна 2. З його листів довідуємось, що Іван Матвійович Борецький походив з дрібношляхетської української родини Борецьких (в теперішній вимові Бірецьких — фамілія ця існує в Галичині досі), що володіла якимсь невеликим маєтком у своєму рідному гнізді с. Борчу, тепер Бірчі, недалеко Перемишля. Мав кількох братів і сестру — потім уся ця фамілія слідом за ним перенеслася до Києва, як зараз побачимо. Вчився в Львівській братській школі — тому називає себе в листі до львівських братчиків "сполбратом и вихованком з вами в богоспасаємом градЂ ЛвовЂ" 3. Де він продовжував потім і закінчив свою освіту — на жаль, зовсім не відомо.
1 "Памятники", І, с. 44-6.
2 Спеціальна праця П. Викула: Кіевскій митрополит Іов Борецкій, "Подол. Епарх. ВЂд.", 1894, ч. 24-48; короткі, але змістовні біографії у Голубєва, Ист. Кіев. Акад., с. 213-4, і Харламповича, с. 388-390, також у моїй "Історії України", VII, с. 408 і далі.
3 Голубєва. П. Могила, І дод., с. 291.
Пок. Голубєв, "вважаючи на досить ліберальні, для тодішнього часу, погляди його на західноєвропейську науку", приймав за певне, що він докінчував свою освіту в закордонних колегіях; але це зістається, розуміється, тільки гіпотетичним. Такий самий його здогад, що, прийнявши в 1604 р. ректорство в Львівській братській школі і викладання в вищих класах її, він на другий рік покинув її через непорозуміння з братчиками в справі платні і перейшов до кн. Острозького, а звідти до Києва; пок. дослідник виходив від звісних нам закидів Лукаріса львівським братчикам, що вони не стараються добре оплачувати своїх професорів, і з того факту, що 1605 р. в Острозькій друкарні був надрукований зроблений Борецьким переклад листа Мелетія з звісними вже нам компліментами перекладчикові 1. Десь не пізніш 1610 року він перейшов до Києва, бо вже в 1611 р. він згадується священиком Воскресенської церкви на Подолі 2 — і потроху поперетягав сюди свою родину (його жінка, донька, сестриниця і рідний брат, в ченцях Порфирій, постриглися потім у Михайлівському монастирі, коли він був вибраний сюди ігуменом; а швагер його Феофан Боярський правив при нім уряд намісника Михайлівського монастиря і був особою настільки поважною, що після Захарія Копистинського був вибраний архімандритом печерським, і тільки коли уряд опротестував цей неприємний йому вибір, вибрано більш приємного йому кандидата, Петра Могилу; другий брат митрополита Андрій був управителем маєтків митрополії за його часів, а можливо, що були й іще якісь члени його родини, документально незвісні). Як "пресвитер храма воскресенія Христова, ректор школы братскоє в КієвЂ" Іван Борецький виставляє літом 1617 р, квит львівським братчикам за забрані в них "книжки граматіки грецкіє друка львовского", себто за звісний нам "Адельфотес" 3.
1
2 В київських актах того року згадується піп Іван Воскресенський (Описаніе архива уніат. митр., ч. 3155, у Голубєва с. 214; трудно думати, щоб це був інший Іван, а не Борецький, котрий підписався сим титулом 1617 р. (як нижче).
3 Голубєва. П. Могила, додатки, с. 217.
Очевидно, вибраний недавно перед тим ректором Братської школи, він умисно вибрався до Львова, щоб придбати книги і все потрібне для нової школи. Це властиво перша реальна подробиця з життя київської школи, яка тільки побіжно згадується перед тим у фундації Гулевичівни, 14 жовтня 1614 р. ("также теж и школу впровадилам и впроважаю" — на записане нею дворище). Вона цінна тим, що свідчить виразно, що Братська київська школа організувалась на взірець львівської, за її традиціями й аспіраціями кращих часів, котрих не вдалося зреалізувати у Львові, і вони були перенесені до Києва 1.
Поза тим про діяльність Борецького в Братській школі і взагалі про життя школи в перші роки не маємо ніяких відомостей. Пізніша записка говорить, що він при потребі бував і чудовим професором священних предметів 2, що треба розуміти так (коли надавати цим словам реальне значення), що він під час свого ректорства викладав не тільки humaniora, але й почасти богословіє. Діяльність Борецького в школі не була довга: його слідом вибрано ігуменом Михайлівського Золотоверхового монастиря 3, що треба вважати виявом великого задоволення київських духовних і світських кругів з його роботи в Братській школі.
1 Пок.Голубєв на підставі звістки "Візерунка" про школи, фундовані Плетеницьким, здогадувався, що школа, впроваджена Гулевичівною на її дворище, була школа лаврська, фундована Плетеницьким (Ист. Кієв. дух.акад., с. 146-7, Труды Кіев. дух. ак., 1887, II). Необґрунтованість цього здогаду доводив Харлампович в цитованій праці (с. 349-351). Дійсно, "Візерунок" говорить про фундовання Плетеницьким шкіл на різних місцях, але не каже, щоб він фундував школу в Лаврі.
2 Записка на одній книзі Київської софійської бібліотеки, опублікована в статті Викула (Подол. Епарх. вЂд., 1894, с. 436), передр. у Харламповича, с. 389.
3 Передмова до "Анфологіона", датована 26 груднем 1618 р., говорить уже про нього як про ігумена Михайлівського монастиря (вище, с. 44) і висловлюється про нього як про "учителя благочестія, достовЂрного в божественных писаніях".
Маючи змогу пізнати його далі на становищі митрополита як діяча з широким політичним виднокругом, політика і національного проводиря високої марки, ми можемо собі уявити, наскільки різностороння і плідна була його робота в братстві і в школі; очевидно, він дійсно був її організатором, якому вона завдячувала свою високу позицію в тодішньому українському житті. Щирих і приязних відносин до неї він не залишив і потім, ставши митрополитом, і гостро й рішуче виступив в обороні Братської школи проти конкуренційних замислів Могили в своїм тестаменті і при усякій нагоді робив їй різні прислуги — напр., під час пошесті, що навістила Київ восени 1630 р., він забрав її до маєтності Михайлівського монастиря і тут утримував до кінця року, поки пошесть минула 1.
Його наступником у ректорстві, також недовгим, був славний Мелетій Смотрицький: про нього як ректора згадує Сильвестр Косів 2, і 1618 — 20 роки це той час, коли він міг займати цей уряд. Він саме тоді обробив для друку свою славнозвісну слов’янську граматику, почату друком в 1618 р. і випущену 1619 в Єв’ю 3.
1 Про це оповідає в своїх споминах Євлевич — нижче, с. 172.
2 "Був над ними (школою київською) ректором Смотрицький, Касіян (Сакович) і інші, котрі по-латині без перерви вчили аж до нас", с. 28, виводи про те, коли це могло бути, див. у моїй "Історії України", т. VII, с. 414.
3 1618 рік стоїть на шмуцтитулі, 1619 на титулі, мабуть, доданім пізніш, разом з "передмовою школьною" — Каратаєв, с. 349.
На заголовку її підчеркується, що Смотрицький написав її, працюючи в школі віленській, очевидно, перед своїм київським ректорством (грамматіки словенския правилноє синтаґма, потщанієм многогрЂшнаго мніха Мелетія Смотриского, в кіновіи братства церковного виленского... странствующаго, снисканноє и прижитоє). В Києві, бувши ректором, Смотрицький мусів викладати головно богословські предмети і вищі курси humaniora та, грецьку мову й латинську. Нагадую, що патр. Феофан у грамоті своїй, датованій весною 1620 р., називає Братську школу "школою наук еллино-словенского и латино-полского писма".