Твори

Хвильовий Микола

У примітках подається історико-літературний та реальний коментар.

Авторські зауваження до текстів наводяться в посторінкових виносках беззастережно, переклади іноземних слів і виразів подаються з ремаркою «Ред.».Маловідомі імена й назви, історичні події, що коментуються в примітках, позначені у тексті цифрами. В кінці тому вміщено словничок малозрозумілих та діалектних слів.

. НОВЕЛИ, ОПОВІДАННЯ

ВСТУПНА НОВЕЛА

Вперше надруковано у вид.: Хвильовий Микола.Твори: У 3-х т.— Харків: ДВУ, 1927.— Т. 1 (Етюди).— С. 5—12. Твір написано спеціально для цього видання. Подається за першодруком.

¹«С е д і» — п’єса англійського

прозаїка і драматурга В. С. Моема (1874— 1965), поставлена трупою театру «Березіль» у сезоні 1927—1928 рр.

²У ж вій Наталя Михайлівна (1898—1986) —українська актриса, народна артистка СРСР, Герой Соціалістичної Праці. У спектаклях театру «Березіль» блискуче виконувала головну роль дівчини Седі в однойменній драмі Моема.

³«Березіль»—один з перших українських пореволюційних театрів. Заснований українським режисером-новатором Лесем Курбасом (1887— 1937), працював у 1922—1926 рр. у Києві, в 1926—1935 рр.— у Харкові. Після арешту Леся Курбаса в грудні 1933 р. «Березіль» фактично розпався. Деяких акторів було репресовано. 1935 р. частина колишніх «березільців» об’єдналася в Харківському українському драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.

⁴Тропік Козерога — південний тропік або ж паралель з широтою 23°27', де стоїть сонце опівдні в день зимового сонцестояння 21—22 грудня. М. Хвильовий вжив цю назву як узагальнююче означення тропіків.

⁵Лопань — невелика річка, яка протікає у Харкові. Хвильовий не раз іронізував над мізерністю пересихаючої, заболоченої столичної річечки.

⁶Шпол Юліан (псевдонім Михайла Омеляновича Ялового; 1895— 1934) — прозаїк, драматург, поет. Близький друг Миколи Хвильового. Автор збірки поезій «Верхи» (1923), драми «Катіна любов, або Будівельна пропаганда» (1928), роману «Золоті лисенята» (1929) та ін. Активно виступав як публіцист на сторінках тогочасної періодики. Був першим президентом ВАПЛІТЕ (Вільної Академії пролетарської літератури). 1927 р., дбаючи про збереження організації, яку вульгарно-соціологічна критика піддавала злісним нападкам і звинуваченням, збори ВАПЛІТЕ виключили трьох керівників — Хвильового, Ялового й Досвітнього — зі складу організації. Це була ініціатива самих виключених, котрі продовжували співробітничати з ВАПЛІТЕ. Ця оборонна акція не допомогла. У січні 1928 р. ВАПЛІТЕ «самоліквідувалася». Впродовж кількох років М. Яловий був головним редактором ДВУ (Державного Видавництва України). У квітні 1933 р. його арештували одним з перших серед харківських письменників, що, очевидно, стало однією з безпосередніх причин самогубства Миколи Хвильового. У передсмертному листі він написав: «Арешт Ялового — це розстріл цілої Генерації... За що? За те, що ми були найщирішими комуністами? Нічого не розумію. За Генерацію Ялового відповідаю перш за все я, Микола Хвильовий».

⁷Професор Канашкін — сатиричне уособлення войовничого псевдовченого, прообразом якого був активний у 20-х роках літературознавець і критик вуиьгарно-соціологічного напряму Анатолій Машкін, постійний опонент Хвильового і ваплітян.

⁸Кав’ярня Пока — у 20-х роках улюблене місце зустрічей творчої інтелігенції Харкова. Знаходилася на вулиці Сумській, поблизу багатьох редакцій, видавництв тощо.

⁹... професор Канашкін запевняє, що цей твір не належить перу письменника Рінальдо Рінальдіні, а належить перу французького письменника Г офмана-молод-шого, що писав під псевдонімом Дюма (батько).— М. Хвильовий навмисно довільно змішував різноманітні прізвища, назви творів світової літератури задля саркастичного висміювання неосвіченості, поверховості «пролетарських» літературознавців і критиків на кшталт професора Канашкіна.

Г офм ан Ернст Теодор Амадей (1776—1822) — німецький письменник, композитор, художник.

Дюма Олександр (Дюма — батько; 1802—1870) —французький письменник, автор знаменитого історико-авантюрного роману «Три мушкетери».

¹⁰Досвітній

Олесь (псевдонім Олександра Федоровича Скрипаля-Міщенка; 1891—1934) — український радянський письменник, один з фундаторів і керівників ВАПЛІТЕ, близький друг Миколи Хвильового. Автор

повістей «Тюнгуй»- (1924), «Гюлле» (1927), «Нас було троє» (1929), роману «Американці» (1925) та ін. Улітку 1933 р. був арештований невдовзі після самогубства Хвильового, знищений в листопаді 1934 р.

^{1 ]} «Собор Паризької Б о г о м а т е рі» — роман видатного французького письменника Віктора Гюго (1802—1885), написаний 1831 р.

¹²Олесь Слісаренко — навмисне гумористичне поєднання імені й прізвища різних письменників, Олеся Досвітнього та Олекси Слісаренка. Слісаренко Олекса Андрійович (1891 — 1937) — поет і прозаїк, активний .член ВАПЛІТЕ. Автор поетичних збірок «На березі Кастальському» (1939), «Поеми» (1923), «Байда» (1928), десятків прозових книжок, зокрема повістей «Плантації» (1925), «Бунт» (1928), роману «Чорний ангел» (1929), новелістичних збірок «Сотні тисяч сил» (1925), «Камінний виноград» (1927) та ін. Буй , репресований, загинув на Соловках.

¹³Сем єн к о (Михайль) Михайло Васильович (1892—1937) — поет, лідер українського футуризму, автор збірок «П’єро задається», «П’єро кохає»' (1918), «Кобзар» (1924, 1925), «Поезії» (1932). Незмінний організатор футу-' ристських угруповань «Аспанфут», «Комункульт», «Нова генерація», альманахів та журналів «Семафор у майбутнє» (1922), «Альманах трьох» (1923), «Нова генерація» (1927). У ході літературної дискусії 1925—1928 рр. різко виступав проти ідейно-естетичних поглядів Хвильового, проти орієнтації ВАПЛІТЕ на оволодіння мистецьким досвідом минулого. У 1937 р. був заарештований

і розстріляний.

¹⁴«Зустріч трьох».— Мається на увазі відома свого часу книжка «Зустріч на перехресній станції. Розмова трьох» (К.: Бумеранг, 1927), де змальовано символічну зустріч трьох поетів-футуристів — Михайля Семен ка, Гео Шкурупія та Миколи Бажана на задимленій залізничній станції, на перехресті доріг. Біля манливого Семафора в Майбутнє вони палко дискутують про майбутнє мистецтва.

¹⁵Любченко Аркадій Панасович (1899—1945)—письменник, член-фундатор і секретар ВАПЛІТЕ, був у дружніх стосунках із Хвильовим. Літом 1944 р. виїхав у еміграцію, зберіг і вивіз архів ВАПЛІТЕ, матеріали якого були пізніше опубліковані професором Юрієм Луцьким. Помер у Німеччині після важкої операції.

¹⁶Пилипенко Сергій Володимирович (1891—1943) — український прозаїк, байкар і публіцист, автор збірки «Байківниця» (1922), «Анекдоти старого редактора» (1933) та ін. Організатор і незмінний голова спілки селянських письменників «Плуг». Редагував «Селянську правду», працював у багатьох видавництвах. Був одним із найактивніших опонентів Хвильового у літературній дискусії 1925—1928 р., обстоюючи «плужанський» масовізм і безоглядно заперечуючи естетичну вибагливість Хвильового, його вимоги грунтовної роботи над словом, серйозної освіти письменника, вивчення мистецької спадщини минулого. Роману «Малоросія» у Пилипенка немає. Хвильовий натякає на примітивність «плужанского» просвітянства, яке захищав у ході літдискусії Пилипенко. 1934 р. був репресований.

¹⁷Азарх Раїса (1898 — ?)—письменниця, член РКП (б) з 1917 р. учасниця громадянської війни, була у дружніх стосунках з командиром Червоного козацтва Віталієм Примаковим. У 20-х роках перебувала на керівній партійній роботі, була членом дирекції ДВУ. Сприяла Хвильовому та близьким до нього письменникам у виданні їхніх творів. Після знищення у 1937 р. Примакова звинувачена у троцькізмі й, очевидно, репресована. Дещо з ЇЇ творчої спадщини перевидавалося після XX з’їзду КПРС.

¹⁸Свою найм ол одшу збірк у...— Мається на увазі збірка М. Хвильового «Сині етюди» (Харків, 1923).