Твори
Шрифт:
і побут» (додаток до газети «Вісті ВУЦВК»). ЗО квітня 1925 р. (№ 17), тут з’явився «перший лист до літературної молоді» «Про «сатану в бочці», або про графоманів, спекулянтів та інших «просвітян»; 31 травня — «Про Коперніка
з Фраенбурга, або Абетка азіатського ренесансу в мистецтві» (Другий лист до літературної молоді). Ними, власне, й було започатковано літдискусію.
22 листопада 1925 р. у «Культурі і побуті» з’явилися «Думки проти течії», продовжені в наступних номерах (29 листопада та 1 грудня). 1925 р. вийшли в Харкові окремою книжкою «Камо грядеши», а 1926 р.— «Думки
проти течії». Відбуваються диспути, обговорення,
Хвильовий продовжує відстоювати свої позиції. У лютому — березні
1926 р. у «Культурі і побуті» (числа 9—13) надрукував «Апологети писаризму». У першій половині 1926 р. він написав памфлет «Україна чи Малоросія?». Опублікувати його вже не довелося.
Ось за таких обставин Хвильовий, вирвавшись, нарешті, з бурхливого харківськрго оточення, береться за роман. Блискучий новеліст, він не раз звертався до великих епічних форм. Талановитим початком тут була «Повість про санаторійну зону». 1925 р. у «Житті й революції» опубліковано уривок з роману «Іраїда» (названо, до речі, ім’ям доньки письменника). Роман, як уже зазначалося в примітках до етюду «Зав’язка», був, очевидно, знищений автором. З листа М. Хвильового до А. Любченка з Відня від 2 березня 1928 р. довідуємося, що він почав писати новий роман. У останні місяці життя письменник пробував працювати над новим романом, про що навіть повідомлялося в пресі. Та все ж єдиною відомою нині спробою романного жанру зостаються «Вальдшнепи».
Влітку 1926 р. написаний, мабуть, лише початковий, чорновий варіант. Першу частину «Вальдшнепів» надрукував журнал «Вапліте» в кінці 1927 р. (число 5). Наступне число 6 з другою частиною роману було конфісковано, в друкарні. Хвильовий у кінці 1927 р. виїхав у тривалу закордонну подорож і про заборону роману та журналу, «самоліквідацію» утвореної ним організації довідався з листів. У «Вступній новелі»* написаній спеціально для першого тому Творів у-3-х т. (Харків, 1927), письменник зазначив: «Мій сюжетний любовний роман «Вальдшнепи» буде в третьому томі». Опальний роман, зрозуміло, до третього тому не увійшов. Друга частина поки що невідома. Деякі уривки з неї цитував А. Хвиля у книзі «Від ухилу — у прірву» (Харків:^ ДВУ, 1928). Роман не. раз друкувався за кордоном. 1937 р. увійшов до «Вибраних творів» Хвильового, виданих у Львові («Українська книгоспілка»), 1946 р.— у Зальцбурзі. На Радянській Україні публікація в журналі «Вапліте» була єдиною аж до 1990 р. (Київ.— 1990.— № 1.— С. 5—40).
Подається за вид.: Хвильовий Микола.*Вальдшнепи // Вапліте.— 1927.— № 5.— С. 5—69.
1«Брати Карамазови» — роман Ф. М. Достоєвського, написаний у 1879—1880 рр. М. Хвильовий свідомо дав своєму головному героєві прізвище персонажів Достоєвського, дбаючи про читацьку асоціацію із знаменитим твором.
2«К,нязь Ігор» — опера російського композитора Олександра Порфировича Бородіна (1833—1887),
3«Сміх» — новела М. М. Коцюбинського, написана в 1906 р.
4...така трагедія по суті була вже. Хіба це не Ганну яін розстріляв колись ... біля якогось пр о в і н ці а л ьн ог о
. м'о настир я? — Тут асоціація з новелою М. Хвильового «Я», де є подібний епізод розстрілу героєм своєї матері разом з групою засуджених революційним трибуналом монашок. Таким чином, Дмитро Карамазов може сприйматися як с: спадкоємець біографії «главковерха чорного трибуналу комуни». Подібні перегуки в біографіях персонажів у Хвильового загалом не рідкість.
Він досліджує один тип героя і вводить епізоди, які б нагадали про це читачеві.
'° Потебня Олександр Опанасович (1835—1891) —український філолог, психолінгвістичне вчення якого має значний вплив на розвиток сучасної філологічної думки. Автор робіт «О некоторых символах в славянской народной поэзии» (1860), «Мысль и язык» (1862), «Объяснения малорусских и сродных народных песен» (1883, 1887), а також виданих посмертно «Из записок по теории словесности» та «Из лекций по теории словесности», які відносяться до 70—80-х років.
ьПрованс — провінція Франції на березі Середземного моря.
' «Баядерка» — оперета угорського композитора Імре Кальмана (1882—1953), створена 1921 р.
йВ ій он (Вільон) Франсуа (справжнє ім’я Монкорб’є або де Лож; між 1431 і 1432 — після 1463) — французький поет, автор балад і поем. Поезію Війона перекладав українською мовою і написав про нього грунтовну статтю Леонід Первомайський.
9Провансальська література — зародилася в Провансі, провінції Франції з особливим діалектом. Жан Жансемен (вірніше, Жаку Жансе-мон; 1798—1864), Теодор Обанель (1829—1886)—провансальські поети.
шЗагайаватизованим «Капітало м».— Йдеться про поєднання романтичного пориву й тверезого реалістичного розрахунку, романтики «Пісні про Гайявату» (1855) американського поета Лонгфелло Генрі Водсворта (1867—1882) і наукової грунтовності «Капіталу» К. Маркса.
11Пасеї з м (від франц.раззе — минуле) — пристрасть до минулого, замилування ним.
12Альоша Карамазов — герой роману Достоєвського «Брати Кдра-мазови».
13Мізантроп — персонаж однойменної п’єси французького комедіографа Мольєра, написаної в 1666 р. У переносному значенні — людиноненависник.
11За моєю молодою надією...— так в оригіналі. Хоча за логікою змісту мало б стояти «нацією».
|:)Чемберлен Остін (1863—1937) —англійський політичний діяч, міністр закордонних справ Великобританії в 1924—1929 рр. У 1927 р.^був одним
з ініціаторів розриву дипломатичних стосунків з СРСР. У радянській пресі тоді з’являлося багато карикатур, шаржів на. Чемберлена.
10Перовська Софія Львівна (1853—1881) — революціонерка-народниця, член виконкому «Народної волі», організаторка замахів на імператора Олександра II.