Твори

Хвильовий Микола

¹¹ Рубенс івське — слово походить від імені Рубенса Пітера Пауела (1577—1640), видатного фламандського художника, який чудово передавав чуттєву красу образів, сміливі реалістичні спостереження.

¹⁴Діцген Йосиф (1828—1888) —німецький робітник, соціал-демократ. Самотужки прийшов до матеріалістичної діалектики, пропагував марксизм. Один із засновників І Інтернаціоналу.

ПОЕТИЧНІ ТВОРИ

Поезія

Миколи Хвильового н^ самому початку 20-х років мала значний критичний резонанс. Модерна, зі слідами невтомних формальних пошуків,

з символістськими, футуристськими елементами, вона привертала увагу багатьох найавторитетніших поціновувачів, зокрема М. Йогансена, В. Гадзінського, М. Доленга.

1921 р. у Харкові з'явилася окремим виданням поеіуіа «В електричний вік» і збірка «Молодість», наступного 1922 р.— збірка «Досвітні симфонії», 1931 р.— збірка «Старі поезії». Окремі поезії друкувалися на сторінках тогочасних журналів та альманахів, зокрема «Шляхи мистецтва», «Арена», «Зори грядущего», збірників «Жовтень» (Харків, 1921), «На сполох» (Харків, 1921), «Штабель» (Харків, 1921) та ін.

Вперше поетичну спадщину Хвильового зібрав і підготував до друку Григорій Костюк. У редагованому ним виданні (Твори: У 5-х т.— Т. 3) розділ поезії супроводжує цікава стаття Святослава Гординського «Поезія Миколи Хвильового».

До даного тому вміщено поему «В електричний вік» та' вірші зі збірок «Молодість» і «Досвітні симфонії».

«О, РУДНІ, ВАШЕ СВЯТО...»

Вперше надруковано у зб.’. «Молодість» (Поезії). Збірка перша.— Харків: Всеукрлітком, 1921.— С. 3. Подається за першодруком.

ШВЕЦЬ ПРАЦЮЄ

Вперше надруковано у зб.: «Молодість» (Поезії). Збірка перша.— Харків: Всеукряітком, 1921. Подається за першодруком.

КЛАВІАТУРТЕ ;

Вперше надруковано у зб.*. «Досвітні симфонії» (Поезії). Збірка друга.— Харків: Всеукрлітком, 1922. Подається за першодруком.

¹Аріман (Анхра-Майнью) —у зороастрійській і древньоперсидській релігіях — бог, який уособлює зле начало.

В ЕЛЕКТРИЧНИЙ ВІК Поема

Вперше надруковано у кн.: «В електричний вік» (Поема).— Харків: Всеукрлітком, 1921.— 16 с. У 1922 р. опубліковано в журналі «Шляхи мистецтва» (№ 2.— С. 4—5). Подається за останнім виданням^

¹Залізняк Максим (нар. в 40-х роках XVIII ст.)—запорізький козак, один із керівників повстання проти польсько-шляхетського гніту на Правобережній Україні в 1768 р., відомого під назвою Коліївщина.

²Гонт а Іван (?— 1768) —один із керівників народного повстання 1768 р. на Правобережній Україні. Страчений польською шляхтою. Іван Гонта й Максим Залізняк оспівані Т. Г. Шевченком у поемі «Гайдамаки» (1839-—-1841).

³Марат Жан Поль (1743 1793) т-у період Великої Французької

революції один з вождів якобінців.

⁴ Па-де-Кале (Дуврська

протока) — між узбережжям Франції

та островом Великобританією. Сполучає Північне море з Атлантичним океаном. ' *

⁵Ла-Манш — протока між узбережжям Франції та о. Великобританія. Разом з Па-де-Кале з’єднує Північне море з Атлантичним океаном.

⁶Гастів (Гастєв) Олександр Капітонович (1882—1938 чи 1941) — російський радянський поет і вчений, автор популярних у 20-х роках збірок пролетарської поезії.

⁷Пр о м е т е й — у грецькій міфології титан, що вкрав у богів з Олімпу вогонь і передав його людям. За це з наказу Зевса був прикутий до скелі і приречений на вічні муки: щодня прилітав орел і клював йому печінку, яка відростала за ніч знову. Звільнив Прометея і вбив орла Геракл,. Образ Прометея знайшов відображення в багатьох визначних творах мистецтва, зокрема у Бехала, П. Б. Шеллі, Т. Г. Шевченка.

^йА р х і мед (бл. 287—212 до н. е.) — древньогрецький вчений, математик, автор багатьох винаходів.

^уКолумб Христофор (1451 —1506) —мореплавець, 1492 р. відкрив Америку.

¹⁰ Оріон — екваторіальне сузір'я.

ПАМФЛЕТИ

Публіцистика Миколи Хвильового мала величезне значення не лише для розвитку літературного процесу 20-х років, але й длявсієї суспільно-духовної ситуації на Україні. Його голос був найчутнішим і найавторитетнішим у знаменитій літературній дискусії 1925—1928 рр. (фактично вона тривала до.початку 30-х років). Дискусія вилилася у масштабне й надзвичайно гостре обговорення шляхів розвитку української пожовтневої літератури.

Безпосереднім приводом для початку дискусії була вміщена в газеті «Культура і побут» стаття третьорядного гілужанського письменника Г. Яко-венка «Про критиків і критику в літературі» (ЗО квітня 1925 р.). Цей немолодий уже напівграмотний початківець, оповідання якого було відхилене на конкурсі журналу «Червоний шлях», звинуватив визнаних письменників, «сивих дідусів», які, мовляв, не дають утвердитися в літературі селянському молодняку. Він агресивно картав членів жюрі: М. Хвильового, О. Слісаренка,

О. Дорошкевича за олімпійство, ідеологічну, класову непослідовність тощо. Г. Яковенко навіть пропонував мати при редакціях ідеологічно витриманих робітничо-селянських контролерів, які б перевіряли рецензії «олімпійців».

Сама по собі ця публікація була досить низькопробною демагогією і не могла мати особливого резонансу. Але Хвильовий побачив за нею загрозливі тенденції. Відповідь ваплітянського лідера стосувалася не так статті Яковенка, як загалом проблем розвитку тогочасного українського письменства. ЗО квітня