Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах
Шрифт:
вий орган радянських партизанів — Центральний ко-
мітет радянських полонених (ЦК РП), діяльність яко-
го поширювалася на північні та східні департаменти
країни. ЦК РП керували офіцери-українці М.Я. Сло-
486
бодинський, І.М. Скрипай, В.К. Таскін, пізніше до його
складу увійшов В.В. Порик. ЦК РП організовував са-
ботаж і диверсії на шахтах, втечі полонених із конц-
таборів, координував дії партизанських загонів, поши-
рював
радянських в'язнів у боротьбі з фашизмом, із лютого
1944 року видавав газету «Радянський патріот». ЦК
РП діяв до кінця 1944 року.
На території Франції діяло біля 60-ти окремих ра-
дянських партизанських загонів і груп, які налічува-
ли понад 5 тисяч чоловік. Командирами 23-х загонів
були українці. На півночі Франції діяло 24 окремих
радянських партизанських загонів, три чверті особи-
стого складу яких становили українці; 13 загонів очо-
лювали українці В.Порик, Й.Калениченко, І.Федорук,
О.Ткаченко, С.Кондратюк, М.Бойко, М.Ткачук та інші.
В східних департаментах Франції командирами заго-
нів були І.Скрипай, І.Самарін, В.Шило, бойовими гру-
пами командували В.Горовий, М.Смик, В.Прудков,
Ф.Аксінін та інші патріоти-українці.
Бойові дії радянських патріотів, крім північних і
східних департаментів, охоплювали території цен-
тральної і південно-західної Франції, зокрема депар-
таменти Дордонь, Коррез, Жиронда, Шаранта, Альє.
У цих місцевостях багато українців входило до скла-
ду французьких загонів, вони очолювали їх окремі пі-
дрозділи. У департаменті Дордонь керівниками війсь-
кової школи, яка готувала партизанських командирів,
були офіцери-українці лейтенанти В.Олексієнко та
І.Пилипенко. Влітку 1944 року В.Олексієнко очолив
загін, що налічував 2 тисячі бійців. У Паризькому по-
487
встанні 19-26 серпня 1944 року брали участь загони під
командуванням українців І.Фомичова і С.Ганночки.
Легендарним героєм французького Руху Опору став
Василь Васильович Порик. Він народився 17 лютого
1920 року в селі Соломірка поблизу міста Хмільника
Вінницької області в родині селянина. Закінчив сільсь-
когосподарський технікум і Харківське військове пі-
хотне училище. Восени 1941 року лейтенант Порик по-
трапив в оточення, в місті Хмільник був затриманий
при облаві і вивезений до Франції в департамент Па-
де-Кале. Тут знаходилося багато робітничих таборів,
найбільшими з яких були Бомон, Лянс, Тьєрс, Лібер-
кур,
У жовтні 1942 року Порик створив у таборі Бо-
мон підпільну групу «Комітет радянських патріотів»,
яка встановила контакт із французькими патріотами.
Французи допомагали групі роздобувати вибухівку і
зброю. У липні 1943 року Порик формує партизанський
загін, який базувався на території табору. Бойові гру-
пи стали формуватися і в сусідніх таборах. Партизани
під керівництвом Порика здійснювали нічні вилазки з
табору, пошкоджували залізничні колії і пускали під
укіс ешелони з награбованим вугіллям. Приклад бомо-
нівців знаходив широкий відгук в інших таборах пів-
нічних департаментів.
6 серпня 1943 року підпільний комітет табору Бо-
мон звернувся до ув'язнених із закликом до зброй-
ної боротьби. У зверненні зазначалося: «Встановлюй-
те контакт із французькими патріотами..., тікайте з
таборів і приєднуйтеся до загонів партизанів, разом
із французькими товаришами боріться проти нашо-
488
го спільного ворога — кривавого фашизму». Це звер-
нення розповсюдили по всіх таборах департаментів
Нор і Па-де-Кале, і воно сприяло піднесенню бороть-
би радянських людей у цій частині Франції. Саботаж
набрав широкого розмаху. Псувалися шахтні транс-
портні засоби, інструменти, електроустаткування, по-
вітряні насоси, завалювалися породою штреки. Комі-
тет Бомона створив 11 диверсійних груп, які виводили
з ладу вугільні шахти.
12 серпня 1943 року в містечку Бомон відбулася на-
рада представників багатьох підпільних організацій,
де було створено міжтабірний комітет, головою якого
став Василь Порик. На початок 1944 року у десяти та-
борах півночі діяли загони, які об'єднували понад 220
бійців.
У березні 1944 року гестапо натрапило на слід По-
рика, але він утік із табору і став членом французько-
го штабу франтирерів і партизанів на півночі Франції.
Порик бере участь у розробці планів бойових опера-
цій, а деякими з них керує сам. У ніч з 21 на 22 квітня
1944 року партизанський загін під його командуван-
ням розгромив табір Бомон, а 23 квітня — маршову ко-
лону гітлерівців.
На початку травня Порик із бойовими друзями Ва-
силем Доценком, Степаном
Кондратюком
і Василем
Колесником виконували чергове завдання. У містечку