Украина, чи навчають нас уроки истории?
Шрифт:
Але зростаюча боротьба народних мас та нестача продовольства змусили шведську армю повернути на пвдень, де чекав гетьман Мазепа - дворушник, безпринципна незвичайно хитра людина. Усе сво життя вн перекидався вд слабшого до сильншого покровителя, обманом заслуговував довр*я одночасно пдступно плв тенета змов.
Гетьман .Мазепа тамно виношував плани переходу на бк ворога. Вн вв переговори з польською шляхтою, яка мряла повернути соб втрачен володння на Лвобережж, а також з Карлом 12-м, якому обцяв допомогу - 50 тис, козакв, тепл квартири,вдосталь
У жовтн 1708 р. Мазепа виступив з своми полками назустрч Карлу 12-му. Свом же козакам пояснював, що попереду х чека об*днання з росйськими вйськами для спльних дй проти шведських нтервентв. лише наблизившись до шведського табору, пд тиском козакв вн вимушений був розкрити сво намри. Це призвело до того, що майже вс козацьк пдроздли залишили Мазепу. Пдтримали його лише близько 2 тис. козакв.
Проте бльшсть з тих, що залишилась з Мазепою, не виявили бажання воювати разом з шведами проти Рос. Звстка про зраду Мазепи рознеслась по всй кран, вона викликала гнв народу, у тому числ й козакв, бльша частина яких обдналася з росйською армю для боротьби проти шведв.
Вдома сторична Полтавська битва завершилася повною поразкою шведських загарбникв.
Пдводячи пдсумки сказаного про Мазепу, ми не можемо не згадати ще про одну цинчну мерзенну зраду по вдношенню до свого народу. Цитумо документ: у лист до найближчого до Петра 1-го дяча Меншикова Мазепа "настоятельно советовал уничтожить Запорожскую Сечь, но сделать это руками русских солдат, т.к. ему неудобно уничтожать украинских казаков". (М.И.Костомаров. Мазепа.- М.,1992. С.14).
8. Судьба Украины после гетмана Мазепы.
" ...псля переходу Мазепи до Карла 12-го, Петро 1-й наказав обрати нового гетьмана. Було обрано вана Скоропадського, щирого однодумця .Мазепи.
Петро 1-й призначив при гетьман мнстра - резидента, який повинен стежити за гетьманом, прислухатися до розмов старшини та козакв про все доносити.
Гетьманську столицю перенесено до Глухова, на самий кордон з Московю.
Петро сам призначав полкову та сотенну старшину. На полковникв Стародубського, Чернгвського, Нженського були призначен москал; призначав вн на рзн посади сербв, нмцв, волохв; роздавав матки, конфскован у "мазепнцв", росянам та ншим чужинцям.
Ус ц люди визнавали тльки владу царя.
Значення та влада гетьмана сходили нанвець.
Петро вживав усх заходв, щоб ослабити Украну.
Десятки тисяч людей вдряжалося на спорудження фортець, копання каналв бля Ладожського озера, будування ново столиц С - Петербургу на фнських болотах, тяжкому, особливо для укранцв, клмат. Вони ж будували укрплення над Каспйським морем, над Тереком, на Кавказ, копали канал мж Волгою Доном, коло Царицина.
Господарство руйнувалося: йшла реквзиця коней, волв, збжжя; по селах стояли росйськ полки на повному утриманн населення.
Украна за 20 рокв псля упадку Мазепи збднла.
Деморалзаця дедал бльше охоплювала вищ верстви суспльства.
Гетьман втрачав свй авторитет.
1772 р. засновано Малоросйську Колегю з шстьох московських старшин з президентом - бригадиром Вельямновим на чол.
Старий гетьман .Скоропадський пробував був протестувати, але марно.
Вн не перенс удару незабаром 3 липня 1772 р.
– помер.
Псля похорону .Скоропадського старшина тимчасово уповноважила Чернгвського полковника П.Полуботка як наказного гетьмана.
Одночасно до Глухова прихав бригадир Вельямнов сформував Малоросйську колегю.
Так постали два уряди: Генеральна Вйськова Канцеляря з наказним гетьманом Полуботком та Малоросйська Колегя з бригадиром Вельямновим мж ними почалися тертя.
П.Полуботок була людина енергйна, твердо вдач, оборонець автономних прав Украни. Вн подав протест до Сенату проти Малоросйсько Колег, про повернення Укран старих прав обрання гетьмана.
Петро 1-й наказав заарештувати Полуботка, всю старшину, що була з ним в Петербурз, всх укранцв, що пдписали петицю.
Псля смерт Петра 1-го у счн 1725 р., всх арештованих звльнено, але нтерновано в Петербурз.
Це був повний розгром укрансько старшини.
В Укран все затихло, пригнчено терором.
У 1727 р. був обраний на гетьмана Данило Апостол, який мав 73 роки.
Вн був однодумцем .Мазепи у питанн союзу з Швецю користувався його довр*ям. Неясними залишаються мотиви, з яких вн покинув Мазепу вернувся до Петра 1-го.
22 счня 1728 р. Данило Апостол запросив затвердити "Березнев статт", але одержав так зван "Решительные пункты" в яких зовсм не згадуться про договр Украни з росйським урядом. Вони мали форму "указу" царського уряду гетьманов.
За гетьманом стежили. Вн фактично був позбавлений права вести приватну кореспонденцю з закордонном , похати, куди хоче, до свох маткв.
1734 р. Данило Апостол помер.
Замсть обрання гетьмана Росйський уряд створив Малоросйську колегю.
Друга Малоросйська колегя дстала назву "Правлння Гетьманського уряду". Воно складалося з шести осб: тро росян тро укранцв.
Фактично правителем Украни став князь Шаховський, який у всьому керувався "Решительными пунктами". "Правлння" дяло свавльно, не рахуючись з нтересами населення та його звичаями.
У 1735 р. почалася вйна з Туреччиною на Украну впав найбльший тягар ц йни. Крм участ козакв у вйську, вона мусила постачати харч,вози, коней, волв для обозу, погоничв.
Року 1747 лзавета Петрвна проголосила царську грамоту про обрання гетьмана. Ним було обрано Кирилла Розумовського.
Новий гетьман дстав тяжку спадщину: Украна булла зруйнована вйною з Туреччиною; старшина булла пригнчена террором росйського панування, здеморалзована системою доносв.
Наприкнц 1763 р. Катерина 2-га викликала Розумовського до Петербургу поставила йому вимогу "добровльно" зректися гетьманства.