Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Почекайте! — Сабар ляснув себе долонею по лобі. — І про що я тільки думаю? Я повинен віддати ще й ось це.
Він скинув з плечей лямки мішка і опустив його на землю. Швидко розв'язав шкіряні ремінці і акуратно витягнув щось, загорнуте у чорну стьобану тканину. Це щось висотою було приблизно в фут і не надто велике. По тому, як Сабарів тримав згорток, здавалося, він був важким.
Сабарів поклав згорток на землю навпроти багаття.
— Ніккі сказала, щоб я віддав це тобі, в листі є пояснення.
Дженнсен трохи посунулася, зачарована таємницею згортка.
— Що це?
— Ніккі
Річард посміхнувся, продовжуючи розгортати лист. Він дуже добре знав, що це означає.
— Чи казала Ніккі, хто може відкрити цю штуку?
— Ні, лорд Рал. Вона тільки веліла віддати її тобі та додала, що в листі все написано.
— Якби на згорток теж була накладена мережа, вона б попередила тебе, — Річард звів очі. — Кара, чому б тобі не розгорнути його, поки ми з Келен читаємо лист? — Він недбало махнув рукою в бік згортка.
Поки Кара, сівши на землю і схрестивши ноги, взялася розв'язувати вузли на шкіряних ремінцях, Річард і Келен мовчки читали лист.
Дорогі Річард і Келен!
Пробачте, що не можу сказати вам усього зараз, але є важлива справа, і я не смію примушувати його чекати. Джеган збирається зробити те, що я вважала неможливим. Завдяки своїй здатності соноходця він підпорядкував Сестер Тьми і хоче з їх допомогою створити зброю з людей, як у часи Великої війни. Це небезпечно саме по собі, а крім того, у Джегана немає дару, і знання його про цю зброю поверхневі. Він діє як грубий бик, який намагається рогами звити мотузку. Він і його люди використовують життя чарівників для своїх дослідів. Я поки не знаю точно, чого вони домоглися, і, чесно кажучи, навіть боюся дізнатися.
Тепер про те, що я вам посилаю. Я знайшла цей предмет, коли напала на слід і йшла до того місця, де ми повинні були з вами зустрітися. Сподіваюся, ви вже бачили одного разу те, що привезе вам мій посланець, тому що цього предмета торкався той, хто пов'язаний з вами.
Це — сигнальний маяк. Він працював не тільки тому, що до нього торкалися, але ще і в результаті певних подій. Скажу відразу, що ця річ досить непроста, і я не перебільшую її небезпеки.
Такі маяки здатні були створювати тільки чарівники минулого; їх створення вимагає двох сторін дару — Збитку і Приросту. Саме тому вони так рідкісні, і раніше я ніколи їх не бачила.
Колись я читала про них у Палаці Пророків. Такі сигнальні маяки продовжують працювати завдяки зв'язку з померлим чарівником, який їх створив…
Річард випрямив спину і глибоко зітхнув.
— Як може існувати такий зв'язок? — Запитала Келен.
Лорд Рал зрозумів прихований зміст того, про що хотіла сказати Ніккі.
— Якимось чином зв'язок зберігається з підземним світом, — пошепки відповів він дружині.
В її зелених очах танцювали і виблискували крихітні відблиски багаття.
Келен глянула на Кару. Охоронниця розгортала річ, пов'язану незримим зв'язком з мертвим чарівником в підземному світі. Келен вчепилася за краєчок листа і заглибилася в текст.
… Наскільки я знаю, такі сигнальні маяки створюють потужні захисні поля. Їх ставлять парами. Перший завжди з бурштину. Він попереджає того, хто порушує печатку. Дотик пов'язаного з померлим чарівником або того, хто з ним, запалює маяк, який служить одній меті — попереджає втягнутого в цей зв'язок. Після попередження маяк треба знищити. Я послала його вам, щоб бути впевненою, що ви його бачили.
Природа другого маяка мені невідома, але він здатний відновити печатку.
Я не знаю, яка печатка була накладена, і що вона захищала. Безсумнівним є те те, що її порушили.
Причина розриву, якщо тільки не особливі обставини, що змусили загорітися маяк, очевидна…
— О, тільки не це! — Кара відскочила від чорного згортка, як від джерела морової чуми. — Я в цьому не винна, — вона вказала вниз. — Тепер ви мені скажіть, що це.
У центрі розгорнутої чорної матерії стояла напівпрозора статуя, якої торкнулася Кара.
Цю статуетку вони вже бачили — зображення Келен.
Ліва рука статуї притиснута до тіла, права піднята вгору. Статуетка являло собою пісочний годинник з прозорого бурштину.
Пісок сипався з верхньої частини годинника вниз, через вузьку талію, в складки широкого одягу Матері-Сповідниці.
Пісок сипався так само, як і в останній раз, коли Річард бачив статую. Тоді у верхній частині залишалося більше піску.
Лице Келен стало мертвенно-блідим.
Коли Річард вперше побачив годинник, йому не потрібно було попередження Ніккі, щоб він зрозумів, наскільки небезпечна ця річ. І у нього не виникло ані найменшого бажання доторкнутися до неї. Коли він перший раз пройшов повз неї по стежці під скелею, статуя була тьмяною і темною, але все ж в ній вгадувалися риси Келен. Вона лежала на боці.
Тоді Карі не сподобалося, що зображення Келен валяється в місці, де будь-хто може знайти його, забрати і використати, бог знає для чого. Кара підняла статую перш, ніж Річард встиг крикнути їй, щоб вона цього не робила.
Коли Кара доторкнулася до статуетки, та засвітилася.
В жаху Кара її відкинула.
Права рука статуетки піднялася і вказала на схід. Вона стала прозорою, і вони побачили, як всередині побіг пісок.
Звук піску, що сипався, був таким тихим і грізним, що це змусило їх усіх заціпеніти. Кара хотіла покласти фігуру назад, але Річард, нічого не знаючи про цей предмет і сумніваючись, що така проста дія допоможе, не дозволив Карі ще раз торкнутися статуї. Він закидав статую гілками та камінням, сподіваючись, що її ніхто не виявить. Як видно, це не спрацювало.
Тепер, з листа Ніккі, Річард дізнався, що дотик Кари запустив попередження, і це підтверджувало його первісну думку.
— Кара, поклади її.
— Покласти?
— На бік — як ти хотіла зробити тоді. Мені треба знати, чи перестане сипатися пісок.
Кара секунду затримала на ньому погляд і носком чобота перевернула статую набік.
Пісок все так само продовжував сипатися.
— Як таке може бути? — Схвильовано запитала Дженнсен. — Як пісок може продовжувати текти, якщо статуя лежить на боці?