Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
Були й ті, хто не мріяв про краще життя, але мріяв прислужитися Ордену і назвати імена тих, хто погано говорить про Орден, ховає припаси або навіть гроші, або мріє про краще життя. Викриття таких «зрадників» відводило підозру від донощика. Так що доноси в Старому світі стали ознакою вірності.
— Скільки вас було вночі? — Річард змінив тему замість того, щоб витягти меч.
— Рахуючи мене, двадцять вісім, — поспішно відповів чоловік.
— Ви були разом, коли напали?
Людина кивнула, поспішаючи розповісти весь план і заслужити схвалення Келен.
— Ми
Голос чоловіка був переповнений емоціями, голос Келен — холодний, як лід.
— Відповідай.
Він змусив себе зупинити ридання, підкоряючись наказу.
— Ми вирішили напасти разом, щоб бути впевненими в тому, що схопимо лорда Рала і… тебе, Мати-Сповідниця, — сльози продовжували бігти по жирних щоках чоловіка, залишаючи брудні патьоки. — Ми зібралися в групу. Половину людей хотіли залишити в прикритті, але я сказав, що ви повинні бути разом, і я хочу отримати вас обох.
Я не хотів ризикувати, тому наказав усім йти в атаку, пославши кілька людей перерізати коням горло, щоб відрізати вам всі шляхи до втечі, — він просяяв. — Ніколи б не подумав, що ми програємо.
— Хто тебе послав? — Суворо запитала Келен.
Чоловік, як і раніше стоячи на колінах, зробив кілька маленьких посувань вперед, невпевнено потягнувшись рукою до ноги Келен. Та застигла нерухомо, як статуя, а крижаний погляд недвозначно давав зрозуміти, що якщо він зараз до неї доторкнеться, це її дуже розсердить. Рука прибралася.
— Ніколас, — відповів він.
Брова Келен сіпнулася. Вона очікувала почути ім'я Джегана.
Можливо, соноходець спостерігає за ними очима цієї людини. Імператор часто посилав вбивць, захопивши їх свідомість. Джеган наказував їм все, що хотів, і навіть Кара не могла йому опиратися. Не змогла б і Келен.
— Ти брешеш. Тебе послав Джеган.
— Ні, пані! — Він знову взявся ридати, засмучений її недовірою. — Я ніколи не зустрічався з Його Високістю. Армія величезна і розкинулася широко. Мені наказували у моєму відділенні. Ні звичайні солдати, ні їхні командири, навіть вищі, не удостоювалися уваги Його Високості. Його Високість далеко на півночі, несе слово Ордена живучим в беззаконні диким народам; про нас він навіть не думає… Ми всього лише купка людей, яких Орден, не питаючи, послав схопити інших людей. Ми — частина Імперії, і нас покликали, бо ми були тут. Але я ніколи не зустрічався з Його Високістю.
— Джеган зустрічався з тобою — в твоїх снах. Він був у твоїй свідомості.
— Пані?.. — Вимовивши перший звук, він одразу злякався, зрозумівши, що сам наважився задати їй питання, не дочекавшись її наказу. — Я не розумію…
Келен дивилася йому в очі.
— Джеган був у твоїй свідомості. Він говорив з тобою.
— Ні, пані, — чоловік в розгубленості потряс головою. — Я ніколи не говорив з Його Високістю. Він мені ніколи не снився, і я нічого про нього не знаю, крім того, що він народився в Алтур-Ранзі. — Раптом людину осяяла думка, гідна його неповороткого розуму. — Хочете, щоб я вбив його, пані? Якщо ви бажаєте, дозвольте мені вбити його для вас, — благав він.
Солдат навіть не уявляв, наскільки абсурдна ця думка. Але якби Келен наказала, він був би щасливий виконати її бажання.
— Не впевнена, чи всі люди, чию свідомість соноходець коли-небудь підпорядковував собі, пам'ятають про це, але, по моєму, — тихо заговорила Келен, підійшовши до Річарда. — всі ті, кого я бачила, знали про те, що Джеган знаходився в їхній свідомості.
— А чи може соноходець заволодіти свідомістю людини так, щоб та не знала про це?
— Думаю, так, — відповіла Келен. — Але в Старому світі мільйони людей. Як він міг знати, кого слід вибрати? Соноходець він чи ні, але теж всього лише людина.
— У тебе є іскра? — Запитав Річард допитуваного.
— Ні.
— Так… Ніккі говорила мені, що Джеган не панькається з тими, хто не має дару, — прошепотів Річард. — Йому важко керувати свідомістю тих, хто не володіє даром, тому імператор використовує тих, у кого є дар, щоб контролювати тих, у кого його немає. Ось чому він захопив усіх Сестер. Джегану доводиться підтримувати контроль над ними і керувати їх діями. Це якраз те, про що ми почали читати в листі Ніккі — що він створює за допомогою Сестер зброю з людей. Крім цього, Джеган очолює армію і розробляє стратегію. Йому доводиться управляти багатьма речами, тому йому простіше володіти свідомістю тих, що мають дар.
— Але не завжди. Якщо доводиться, якщо йому потрібно, чи якщо він хоче, він може заволодіти свідомістю не володіючого даром, — Келен теж перейшла на шепіт. — Можливо, нам варто вбити його зараз.
Поки вони говорили, Річард, не відриваючись, розглядав людину. Келен знала, що чоловік вбив би його без вагання, якби вважав його непотрібним.
— Варто мені тільки наказати, і він впаде як мертвий, — нагадала Келен.
Річард секунду дивився їй в очі, потім перевів погляд на солдата.
— Ти сказав, тебе послав хтось на ім'я Ніколас. Хто такий Ніколас?
— Ніколас — могутній чарівник, який служить Ордену.
— Ти бачив його? Це він віддавав накази?
— Ні. Ми занадто дрібні, щоб він возився з нами. Наказ було віддано нам зверху.
— Як ви дізналися, де ми?
— Наказано було обстежити конкретний район. Нам сказали, що ви йдете на північ по східному кордону пустелі, і наказали вас схопити.
— Звідки Ніколас знав, де ми?
Чоловік моргнув, шукаючи відповідь в своїй голові.
— Не знаю. Ніхто нам не сказав. Нам тільки було наказано прочесати цю територію, знайти вас і притягти обох живими. Командир, який передавав мені накази, сказав, щоб ми не сміли програти, інакше Ковзаючий буде дуже незадоволений нами.
— Хто буде незадоволений?.. Ковзаючий?..
— Ніколас Ковзаючий. Так його прозвали. Деякі його тільки так і називають — «Ковзаючий».
— Що? — Келен різко повернулася до солдата.
— Ковзаючий, пані, — затремтів він, бачачи її гнів.
— Що це значить — Ковзаючий?