Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія
Шрифт:
— Він дихає, — впевнено сказала охоронниця. Вона дружньо потиснула руку Келен. — І дихає вже легше.
Келен кивнула, не в силах вимовити ні слова. Вона притулилася до Річарда, обійнявши його з іншого боку, поки Кара обтирала кров з його підборіддя. Келен відчувала себе безпорадною, не знаючи, що треба робити.
— Будемо їхати всю ніч, — кинув через плече Том, підіймаючись на козли.
Келен змусила себе думати. Вони повинні дістатися до Ніккі якнайшвидше.
— Ні, до Алтур-Ранга далеко, — вимовила вона. — Поблизу немає доріг, нерозумно їхати потемки. Якщо
Дженнсен тримала долоню брата в своїх руках.
— У нього болі, і він переміг всіх цих чоловіків… Може, Річарду просто треба поспати, і йому стане краще?
Келен була вражена, як така проста думка не прийшла їй в голову. Вона висунулася з воза і покликала солдата.
— Є ще ваші? Ще хто-небудь, посланий схопити нас? Послав Ніколас ще кого-небудь?
— Нікого, про кого б я знав, пані.
— Якщо він здасться тобі занадто підозрілим, не чекай мене — убий його, в нього може вселитися Джеган — тихо звернулася Келен до Тома.
Юнак швидко погодився. Келен повернулася в повозку і помацала лоб чоловіка. Його шкіра була холодною і мокрою.
— Треба їхати, поки ми не знайдемо місце, де можна буде оборонятися в разі чого. Дженнсен права — Річарду треба відпочити; довга їзда в підскакуючому на кожному камені возі не піде йому на користь. Нам всім потрібно відпочити і встати з першими променями сонця.
— Нам потрібні коні, — сказала Кара. — Віз їде повільно. Якби вдалося знайти коня, я б погнала як вітер, знайшла Ніккі і повернулася з нею. Тоді нам не довелося би чекати.
— Чудова думка, — Келен глянула на Тома. — Поїдемо, знайдемо місце для ночівлі.
Том потягнув віжки. Коні піднатиснули, і віз рушив.
Бетті мовчки згорнулася поруч з лежачим без свідомості Річардом, примостившись голову йому на плече. Дженнсен погладжувала тремтячу козочку.
Келен помітила, що по щоках дівчини течуть сльози.
— Мені теж шкода Расті, — співчутливо сказала вона. Бетті підняла голову і жалібно забекала.
Дженнсен похитала головою.
— З Річардом все буде в порядку, — крізь сльози промовила вона і взяла Келен за руку. — У повному порядку.
17
Зедду здалося, що він щось почув.
Ложка з м'ясом застигла біля його рота. Зедд завмер, прислухаючись.
Замок завжди був живим для нього, немов говорив з ним. Іноді здавалося, що він ніби зітхає. Ще коли він був хлопчиськом, Зедд чув гучні звуки, які не міг визначити. Він підозрював, що, швидше за все, це рухаються величезні кам'яні блоки. У основі Вежі лежали камені розміром з невеликий палац.
Одного разу, коли Зедду було десять чи дванадцять, гучний тріск потряс весь Замок, як ніби по ньому вдарили молотом. Він вибіг з бібліотеки, де займався, і побачив, що безліч людей зібралося в коридорах. Всі були схвильовані і перешіптувалися один з одним. Потім батько сказав Зедду, що це всього лише один з гігантських каменів несподівано тріснув, і хоча це було не небезпечно, тріск розколотого граніту рознісся по всій Башті. Таке бувало й раніше, але тоді Зедд вперше почув цей нешкідливий, але лякаючий звук.
Крім того, в Замку жили тварини. Вільно носилися кажани. Окремі башточки злітали вгору на запаморочливу висоту. Усередині вони були порожні, тільки кам'яні сходи вилися до самотньої кімнатки або обсерваторії на самому верху. Проникаючий в башточки сонячний промінь висвічував в стовпі пилу міріади комах, а деколи — мордочки заснулих кажанів, що вподобали затишні місця під стелею.
Ще в Башті мешкали пацюки. Вони шаруділи по кутках, іноді затіваючи бійки. Звичайні миші теж водилися, виявляючи себе писком. І, нарешті, в Башті жили повністю здичавілі коти, які полювали на щурів і мишей. Не гребували вони й птахами, що залітали крізь численні отвори Замку в пошуках комах або надійного місця для гнізда.
Іноді лунали жахливі звуки, коли миша, птах чи кіт підбирався до заборонених місць. Щити були створені для того, щоб не допускати людей до небезпечних або заборонених місць, до тих місць, де зберігалися магічні предмети. Щити закривали прохід будь-якому життю, не важливо, життя це людини чи тварини. Адже існувала можливість того, що який-небудь домашній улюбленець пробрався б в заборонену зону і приніс своєму господареві небезпечний талісман, який загрожує заподіянням невиправної шкоди. Ті, хто створював щити, врахували не тільки це, але і можливість того, що деякі жадібні люди могли б натренувати тварин приносити їм магічні речі з заборонених зон. Щити не пропускали будь-яке життя, в якій би формі вона не наближалося до них. І варто було кажану зачепити щит, як його миттєво спопеляло.
У Башті були щити, крізь які не міг пройти навіть Зедд, тому що для цього були потрібні обидві сторони дару, і він володів тільки Магією Приросту.
Деякі з щитів представляли собою магічні бар'єри, інші ще й фізично стояли на заваді, обмежували рух або викликали настільки неприємні відчуття, що ніхто б не подолав їх. Такі бар'єри не дозволяли людям, які не володіють даром, або дітям проникати в небезпечні місця, тому не було необхідності налаштовувати їх на вбивство.
Але так щити діяли тільки на тих, хто не мав дару.
Прохід в певні місця був заборонений, і тільки ті, хто мав не просто дар, але й владу, міг там пройти. Не володій людина дозволом, даним заклинаннями, над певними щитами або забудь чарівник, який має владу, торкнутися залізного диску, щити вбили б його, не роздумуючи. Щити вбивали тварин з тією ж безпомилковістю і точністю, як і будь-яку людину, яка спробувала би пройти щит, не маючи на те права.
Найнебезпечніші щити попереджали про наближення до них жаром, світлом або дзвоном у вухах. Попередження сприймали і тварини, але іноді який-небудь захоплений гонитвою кіт заганяв нещасну мишу в смертельний щит, а потім і сам слідував за нею.