Восьме Правило Чарівника, або Гола Імперія

Гудкайнд Террі

Хоча Келен і народилася, володіючи силою і відчуваючи її всередині себе, вона завжди здавалася сповідницям незрозумілою, незбагненною, неуявною і далекою. Келен знала, що вона відчуває себе так, поки не відпустить силу. Але як тільки захоплююча дух сила з глибини виривалася назовні, вона зливалася з нею і трепет відступав. І хоча Келен багато разів давала волю своїй владі, вона щоразу залишалася вражена власною могутністю.

Келен обдарувала гвалтівника холодним поглядом, готова до того, щоб застосувати свою владу і силу.

Коли

він біг до неї, час належав йому.

Тепер час належить їй.

Вона відчувала шкірою кожну грубу нитку його сорочки, а під нею — кожен жорсткий волосок його грудей.

Биття серця, викликане несподіваним нападом ворога, минуло. У світі залишилися тільки двоє — вона і ця людина, — навічно пов'язані тим, що станеться. Він вибрав свою долю, коли вирішив напасти на них. Впевненість Келен виключала емоції, і вона не відчувала нічого — ні радості, ні полегшення, ні ненависті, ні відрази, ні жалю, ні жалю.

Келен сховала емоції, щоб відкрити шлях потоку сили, звільнивши його.

Тепер у ворога не було шансу.

Він — її.

Лице громили було перекошене сп'янінням від впевненості в тому, що він — непереможний герой, який повалить її, єдиний, в чиїх руках знаходиться зараз її життя.

Келен відпустила силу.

Її вимір, її роль жінки, від народження слабкої і підлеглої чоловіку істоти, негайно змінився, перетворившись на силу, здатну змінювати природу свідомості.

У темних очах чоловіка промайнула іскра підозри, що почалося щось невідворотне. Потім в одну мить він втратив і все своє життя, і все, що знав колись. Все, до чого він коли-небудь прагнув, про що думав, заради чого трудився, на що сподівався, кому молився, чим володів, кого любив і ненавидів… все втратило сенс.

В її очах ворог побачив безжалісність, і це змусило його в жаху заціпеніти.

Беззвучний грім розколов повітря.

Сила була в один і той же час древня і прекрасна, вона була і досконала, і жахлива.

Келен бачила, що він втратив саму думку про власне «я». Сприйняття себе як особистості було витіснено суворою магією, яка назавжди зруйнувала того, ким була ця людина.

Сила удару потрясла повітря.

Зірки здригнулися.

Іскри багаття розсипалися по землі, по якій колами розходився удар, піднімаючи пил. Могутня хвиля змусила дерева втратити листя і голки.

Він був переможений.

Важенний мужлан злетів з Келен, як пушинка, і жінка неквапливо піднялася на ноги. Недавній супротивник відлетів назад і впав, прооравши обличчям землю.

Похапцем він впав на коліна. Руки склалися в молитовному зверненні. Сльози змочили очі. Його рот, ще мить тому спотворений в хтивих очікуванні, тепер зборознила справжня мука.

— Будь ласка, пані, наказуй! — Заголосив він.

Келен гидливо глянула на нього, нагородивши нової в її житті емоцією — найглибшим презирством.

15

За безмовному табору розносилося перелякане бекання Бетті. На землі в безладді валялися тіла. Сутичка закінчилася. Річард з мечем у руці кинувся до Келен. Дженнсен застигла біля багаття, а Кара ходила між тіл, перевіряючи, чи є живі.

Келен гордо пройшла повз позначену її владою людину і попрямувала до Дженнсен. Річард зустрів її на півдорозі і обійняв дружину вільною рукою.

— Ти в порядку?

Келен кивнула, швидко оглянувши табір у пошуках нападників, але побачила тільки трупи.

— Як ти? — Запитала вона.

Річард немовби не чув її. Його рука обхопила її талію.

— Добрі духи… — кинувся він до одного з тіл.

Це був Сабар.

Дженнсен стояла поруч, тремтячи від страху, широко розкривши очі і стискаючи в руці ніж. Келен обняла дівчину, шепочучи, що все позаду, все скінчилося, все буде добре.

— Сабар… він… врятував мене… — всім тілом Дженнсен притиснулася до старшої подруги.

— Я знаю, знаю, — втішала Келен.

Вона бачила, що Річарду вже не має сенсу поспішати перевертати Сабара. Рука молодої людини мляво відкинулася. Серце Келен впало.

Важко дихаючи, в табір вбіг Том. Він блищав потом і кров'ю. Дженнсен схлипнула і кинулася йому на шию. Він дбайливо обійняв дівчину й притиснув її голову до плеча, намагаючись вирівняти подих.

Бетті злякано мекала поруч з візком, не відразу відгукнувшись на поклик Дженнсен. Тремтяча кізка кинулася до господині і сховалася в її спідницях. Том неспокійно вдивлявся в темряву.

Кара неквапливо ходила між тіл, вишукуючи ознаки життя. У більшості випадків можна було не сумніватися в стані лежачих. Там і сям вона помічала на трупах сліди власного чобота або ейджа. Всі були мертві.

Келен м'яко поклала руку на плече Річарда, який схилився над тілом Сабара.

— Скільки людей повинні ще загинути за злочин бути вільним, за гріх жити своїм життям? — Тихим голосом гірко вимовив він.

Келен бачила, що Річард далі до білих кісточок на пальцях стискає Меч Істини. Магія меча гнівно танцювала в його зіницях.

— Скільки?! — Повторив він.

— Не знаю, Річард, — прошепотіла Келен.

Лорд Рал кинув гнівний погляд на чоловіка, якийвсе ще стояв на колінах в центрі табору. Він схилив голову, склавши руки в благальному жесті, і весь трусився від страху.

Як тільки сповідниця звільняє магію, торкаючись людини, та зникає, як особистість. Ця частина її свідомості назавжди стирається. Хто він був, навіщо він був — всього цього більше не існує.

Магія сповідниць змінює всі прагнення та бажання. Ніщо більше не має значення. Єдиною метою життя тих, кого вона торкнулася, стає служіння сповідниці, виконання всіх її наказів, відповідей на будь-які її запитання.