Вовки Кальї. Темна вежа V
Шрифт:
«До чогось ми, схоже, підійшли», — подумав Едді.
— Колись у цьому конверті лежав заповіт мого прапрапрадіда, — розповів Кельвін Тауер. — Датований дев'ятнадцятим травня тисяча вісімсот сорок шостого року. Тепер тут лише клапоть паперу з іменем і прізвищем. Якщо ви, юначе, скажете мені, що за ім'я тут написано, я виконаю ваше прохання.
«Отже, ще одна загадка», — подумав Едді. Тільки цього разу від розгадки залежали не чотири життя, а все суще.
Слава Богу, що вона така проста.
— Прізвище точно Дескейн, — сказав Едді. — А ім'я — можливо, Роланд… так звуть мого діна… або Стівен. Це його батько.
Уся кров відринула від обличчя Кельвіна Тауера. Дивно було, як він узагалі втримався на ногах.
— Боже милосердний, — тільки й видушив із себе власник книгарні.
Його пальці тремтіли, коли він витягав з конверта старезний, напівзотлілий клапоть паперу, мандрівника в часі, який спромігся протривати більше ста тридцяти одного року й дійти до цього «де» та «коли». Розгорнувши, Тауер поклав папірець на стійку, де вони обидва могли прочитати слова, що їх Стефан Торен вивів тим самим охайним почерком:
Їхня розмова тривала ще близько чверті години, й, напевно, якісь моменти в ній були вагомими, але все найважливіше сталося тоді, коли Едді назвав Тауерові прізвище та ім'я, яке його тричі прадід написав на клаптику паперу за чотирнадцять років до того, як розгорілася Громадянська війна.
Під час бесіди Едді зробив для себе не надто втішні висновки про Тауера як людину. Звісно, якусь повагу до цього чоловіка він відчував (як поважав би будь-якого чоловіка, який спромігся довше двадцяти секунд опиратися Балазаровим горилам), але симпатії — жодної. Тауер вирізнявся якоюсь свавільною тупістю, причому він сам собі її придумав, можливо, за підтримки свого психоаналітика, який розповідав йому, що він має про себе дбати, як він повинен бути капітаном власного судна, господарем власної долі, як має поважати свої бажання, прислухатися до них і бла-бла-бла. Всі кодові слівця й терміни, що виправдовували бажання бути егоїстичною тварюкою. Що така поведінка навіть шляхетна. Тож Едді не надто здивувався, коли Тауер повідомив йому, що Аарон Діпно — його єдиний друг. Дивувало якраз те, що у Тауера взагалі був друг. Така людина просто не могла бути часткою ка-тету, і Едді почувався незатишно через те, що їхні долі так міцно переплелися.
Тобі доведеться просто довіритися ка. Адже ка для цього й існує, чи не так?
Авжеж. Але все одно Едді це не подобалося.
Едді спитав у Тауера, чи має той перстень з написом «Ексліверис». Збентежившись на мить, власник книгарні розсміявся і сказав, що Едді, напевно, мав на увазі «екслібрис». Він щось пошукав на одній зі своїх полиць, знайшов книжку і показав знак на внутрішньому боці обкладинки. Едді кивнув.
— Ні, не маю. Але така річ була б якраз для мене, правда? — Він упритул подивився на Едді. — А чому ви запитуєте?
Однак Едді не хотів зараз розвивати тему про те, що Тауер у майбутньому врятує чоловіка, який зараз досліджує приховані шляхи Америки. Він уже й так занадто навантажив мозок книголюба (але це входило в плани Едді). Треба було швидше повертатися через незнайдені двері, доки чорна Тринадцяту не висотала з Роланда всі сили.
— Це не важливо. Але якщо побачите такий перстень, візьміть його. А тепер ще одне, і я піду.
— Що?
— Пообіцяйте мені, що ви поїдете одразу після того, як я зникну.
Тауерові оченята знову забігали. Цю його рису Едді міг би зненавидіти, якби час дозволяв.
— Що ж… правду кажучи, не знаю, чи зможу. У вечірні години зазвичай набігає відвідувачів… після робочого дня люди частіше зазирають до книгарні, ніж упродовж дня… містер Брайс має підійти, глянути на перше видання «Розбурханого ефіру» Ірвіна Шоу, це роман про радіо в добу Маккарті… мені треба переглянути свій список зустрічей і…
Він туркотів далі, поволі скочуючись у банальність, що, здавалося, додавало йому відваги.
— Скажіть, вам подобаються ваші яйця? — м'яко обірвав Едді цей словесний потік. — Ви так само прив'язані до них, як вони — до вас?
Тауер, який саме розмірковував уголос над тим, хто годуватиме Серджіо, якщо він отак просто зніметься і поїде, спантеличено замовк, наче ніколи не чув цього простого слова з двох складів.
Едді кивнув.
— Ваші ядра. Помідори. Шари. Мошонка. Ваші яєчка.
— Не розумію, до чого…
Кави в чашці Едді вже не було. Він хлюпнув собі вершків і випив. Вершки були дуже смачні.
— Я вам сказав, що, залишаючись тут, ви ризикуєте стати калікою. І то був не жарт. Найпевніше, ваші яйця — це перше, за що вони візьмуться. Щоб вас провчити. А чи скоро це станеться, залежить від транспорту на дорогах.
— Від транспорту, — сказав Тауер якимось наче чужим голосом.
— Атож. — Едді цмулив вершки, наче то була чарчина бренді. — Тобто від того, скільки часу знадобиться Джекові Андоліні, щоб дістатися Брукліну, а потім Балазарові, щоб завантажити фургон кремезними парубками, які повернуться сюди по вашу душу. Я сподіваюся, Джек надто причмелений, щоб подзвонити дорогою. А ви думали, Балазар чекатиме до завтра? Збере мозковий центр, довірчу раду з таких упирів, як Кевін Блейк і Чимі Дретто, та й почне з ними разом думу думати? — Едді по черзі підняв два пальці, під нігті яких набилося бруду з іншого світу. — По-перше, мізки в них відсутні. По-друге, Балазар їм не довіряє. Кел, він зробить те, що зробив би на його місці будь-який успішний деспот. Блискавично дасть відсіч. Пробки на дорогах у годину пік їх затримають, але ненадовго. Якщо о шостій, ну щонайбільше о пів на сьому, ви будете ще тут, можете розпрощатися зі своїми яйцями. Вони відчикрижать їх ножем і присмалять рану смолоскипом з вашої дорогоцінної книги…
— Годі, — сказав Тауер. Спершу пополотнівши, він тепер позеленів. Особливо помітно це було на подвійних підборіддях. — Я зніму номер у Вілідж. Там є пара дешевих готелів, де живуть письменники й художники, коли їм не щастить із грошима, номери там гидкі, але стерпні. Я подзвоню Аарону, і завтра вранці ми вирушимо на північ.
— Добре, але спершу вирішіть, куди ви поїдете. Бо мені чи комусь із моїх друзів потрібно буде тримати з вами зв'язок.
— І як я, по-вашому, це зроблю? Я не знаю, як називаються містечка в Новій Англії на північ від Вестпорта, Коннектикут!