Шрифт:
Annotation
Герой, будучи звичайним громадянином тоталтарно держави, потрапля у свт мас-меда, яке голосом деспотичного уряду. У героя вдкриються оч, вн стане одним з перших свдомих, яким судитиметься звльнити суспльство вд отрути лже-нформацйного абсурду.
Демко Рицар
Демко Рицар
Ягнятко
Мабуть, у кожно людини моменти вдчаю, в яких приймаються карколомн ршення, псля яких все змнються
Проблеми завжди були рушм людського прогресу. Точнше не так сам проблеми, як пошук х виршення. Проте виршення мо проблеми само мене знайшло. Про шоу я дзнався в оголошенн на брж прац, що й не дивно, я там часто бував. На яскравому кислотно-синьо-зеленому постер була зображена величезна магчна куля, з глибин яко, наче виринали слова лозунгу: "Помтив, що ти не такий, як ус здатний вдчувати бльше? Впевнений у свох силах? Тод наше шоу для вас. Прояви сво телепатичн здбност та розгадай загадку мерця. За кожну розгадку отримай 1000 кредитв." Наскльки наш свт дйшов до маразму абсурду, створюючи щось подбне, подумав я тод. Однак треба вддати м належне, дос телебачення не зупиняться нас дивувати й зацкавлювати. найгрше те, що все завдяки нам, цльовй авдитор, яка створю рейтинги, штовхаючи цю машину бзнесу. Внизу була контактна нформаця й назва шоу - "ABRACADA". З такою назвою можна тльки вдлякувати. З великим скептицизмом я не надав цьому уваги. Цього ж дня на брж прац з'явилося вакантне мсце серед обслуги в одному з телецентрв. Як виявилося з часом, власником прав на шоу був саме цей телецентр. Збг обставин чи доля? Тод я думав накше - нарешт довгоочкувана робота.
Робота обслуги мене не лякала, навпаки вселяла надю зачепитися десь бльше, нж на рк - наскльки я був розчарований у свому безробтт. Хоча я здобув спецальнсть по видобуванню нафти й газу, але в часи електрично революц, коли все переходила на альтернативн види палева, вона мен не пригодилась. Тож до роботи в сфер обслуговування мен було не звикати. Я пройшов найшвидшу спвбесду в свому житт, мен дали форму, нструмент до роботи я приступив наступного дня. Зарплати ще не видавали, потрбно було пройти випробувальний термн, який з дня початку роботи тривав тиждень, що, на мй погляд, було деальною умовою роботодавця.
Колишнй прибиральник Леонд, який звав себе Лео, увв мене в курс справ. Лео з великою вдповдальнстю поставився до свого обов'язку. Спочатку показав мй "кабнет" - тсну комрчину для мого робочого нвентаря. Дал повв по всх примщеннях, розказав, що де виконувати, як правильно натирати столи та мити пдлогу, у цьому план в нього була спецальна технка. Проте не буду вдаватися в подробиц тако весело справи як прибирання. Також показав клька студй, як теж розташовувалися на нашому поверс. Вони не входили до територ мого обслуговування тож, як для прибиральника це, звичайно, було зайвим, проте мен було цкаво.
– Це один з найбльших супутникових телеггантв. Ти маш пишатися, що будеш працювати у цй Мец культури нашо сучасност - з деякою напищенстю в голос говорив Лео.
– Тоб важливо знати, в якому з примщень з'являються люди найперше, щоб встигнути прибрати перед хнм приходом,- продовжував вн.
– Завжди починай з кабнету пана продюсера Аркадя Марковича, бо вн приходить найшвидше. Використовуй в нього антиалергенн миюч засоби, якщо не хочеш вилетти. Краще запиши це десь.
Звсно, я вдкрив свй робочий нотатник тепер вс настанови уважно записував. Ми прямували до виходу. Ознайомившись, наче з всма обов'язками, мене турбувало, коли я вже отримую сво ключ. чи отримую? Лео все покручував х на вказвному пальц право руки, походжаючи у розвалку, а його габарити надавали йому певно аристократично вишуканост. Можливо, в когось такий недоречний пафос викликав би неприязнь до цього приземкуватого чолов'яги, та тльки не в мене, навпаки захоплення - наскльки йому подобалась ця робота, навть, в останнй свй день вн не хотв полишати насолоджувався тим, що його знання передано наступному поколнню. Принаймн, так мен здалось. Тепер йому нема про що турбуватись: його стаж дозволить прожити ще вельми непогане життя, враховуючи його вк не бльше шстдесяти. Не те, що мен, людин, в яко на рахунку всього один десяток робочих рокв, а постйно роботи ще й не було. На жаль, реал нашого життя часто не дозволяють дожити до пенс з цим так званим "новим економчним планом", як його охрестив Опозицйний Альянс. Звсно, я не пдтримую Альянс, але анулювання стажу з кожним новим влаштуванням не обнадю на безтурботну старсть.
– От все. Тепер ти знаш, що тут до чого. Ось, тримай, - якось неохоче простягнув вн в'язку ключв.
– Дякую, - посмхнувшись, вдповв йому я ми попрощались.
Працювати доводилося кожного дня, крм недл. Одна була незручнсть - через потребу ранше прокидатися, щоб встигнути дохати на роботу ще вдосвта, майже вся нч минала без сну. Тож перш два тижн я з муками налагоджував сво боритми. Псля роботи доводилось спати майже весь день прокидатися серед ноч.
З часом виявилося я не один працював тут прибиральником. Крм мене був ще один лтнй чоловк, який будь-якою цною уникав мене. Мабуть, вн прибирав на ншому крил будинку. Тод вн в мене не викликав няких пдозр. Просто дивний пристаркуватий мужик. Проте одного разу ми зустрлися в лфт саме тод, коли в нас скнчилась змна. Вд блискучих металевих дверей лфта вдбивалися наш постат. Я чтко мг роздивитися його. У нього були зношен шкрян черевики, як явно одягнен не по сезону, зважаючи на спекотну погоду. На ногах та на тл був старезний джинсовий костюм з багатьма плямами. Його неохайна зовншнсть викликала в мой голов образ безхатька, але без кошлато бороди запаху сеч. Мй погляд ковзнув вище зустрвся з його. Вн не дивився на мене, як це бува, коли зустрнеш погляд прохожого по вулиц незнайомця, вн сверлив мене свом поглядом. Поверх був сорок третй хати донизу клька хвилин. Я вдвернувся, але вн не зводив з мене свох карих очиць.
– Яксь проблеми, - грубо я звернувся до нього.
Його брови пднялися, виражаючи здивування. Вн повернув голову до мене:
– Навпаки, у вас проблеми.
– Чому це?
Його погляд став вдсутнм вн почав бурмотти врш:
Ягнятко, хто створив тебе?
Чи знаш, хто створив тебе?
Я скажу тоб, ягнятко.
Ягнятко, я скажу тоб.
Його зовуть твом м'ям,
Бо сам зове себе ягнятком,
Бо вн покрний, мов малятко...
Я вдчув як шкрою пробгли мурашки. Двер вдчинилися незнайомець швидко пшов свою дорогою. Прийшовши до тями, я вибг з лфта попрямував на вулицю. Вн зник серед ранкового натовпу. Бльше я нколи його не зустрчав. Згодом мен трапилася люстрована збрка поезй Вльяма Блейка "Псн невинност та досвду", де я знайшов поетичн рядки, як говорив той чоловк. Внизу врша був малюнок хлопчик з отарою овець, але звертався вн конкретно до дино ввц, яка пднявши голову, наче слухала його.
Так часто, як того мсяця я ще не зустрчав свох "колег" по телецентру. Серед тижня, я зустрвся з продюсером Аркадм Марковичем, що було вперше й в останн та мало передвсну причину всього, що я тут викладаю.
В той час, коли я протирав стл в кабнет продюсера, з'явився власною персоною сам Аркадй Маркович, як я це зрозумв з його фото на стнах, де вн з рзними полтиками, акторами, бзнесменами та ншими сильними свту сього. Була пвп'ята година ранку я зовсм не очкував, що пан продюсер настльки рання пташка. Вн метушився, бгав то вд книжково шафи, то до робочого стола перевертаючи вс папери, що там були. На мене уваги вн не звертав. В нього був розпачливий вигляд, свши за робочий стл, вн звернувся до мене: