Ягнятко
Шрифт:
Звсно, в мене завжди були думки про те, що без урядового втручання тут не обходиться. Так, як не обходиться все наше життя. Тож мен здавалось, що це була формальнсть, з якою мириться кожен, хто пов'язаний з можливстю вплинути на думку суспльства. Особливо, якщо це стосуться телебачення. Проте в деякй мр цей спецагент, мен якого я не знаю навть псля всього, що трапиться дал, був правий. Поява опозицонерки в мой квартир слова спочатку посяли страх за життя. нстинкт самозбереження говорив, роби так як ма бути не пливи проти теч.
Я, як губка, поглинув усе, що сказав мен
Хвиля розумння всього, що вдбуваться вдарила мене, як корабель у шторм перевернула мою свдомсть. Я був злий, злий швидше на себе. За свою тупсть, страх слдування правил. Все було настльки очевидно, що тепер цей бсв спецагент мен це просто тика в оч, не переживаючи за наслдки, за секретнсть. Вн зна, я вже в безвиход. Нкуди ткати, фнал вже не за горами.
Псля хвилинного мовчання, вн знову подивився мен в оч сказав:
– Не злись на мене, друже.
– Я тоб не друг, - з злстю сказав я.
– Не гарячкуй. Мен було наказано захищати тебе не входити у вербальний контакт. Але так не цкаво нести службу. Ти не уявляш, скльки задоволення приносить, коли у звичайного посполита забрати вру у сво недаремне снування, здавалось в м'я процвтання держави з пишними душороздираючими лозунгами, що постйно доносяться з соцальних реклам. ми сам обрали цей шлях, бо так простше. Свй обов'язок я виконав. Звсно, ти можеш мене здати, але тод ставлення до тебе змниться. Вони знатимуть, що тоб вдомо забагато. Помстять в якусь клтку ти будеш остаточно пддослдним кроликом. А для замилювання очей масам подадуть, як "учасник вилетв, через недотримання правил" будуть брати ще ще нових учасникв, поки шоу не поб' вс можлив рейтинги навть бльше того не почне падати його популярнсть, бо, що таке металюди з екстрасенсорними здбностями, вчорашнй день, нчого нового чи незвичного. тод суспльство стане на пороз ново ери...
Вн почав смятись в голос, страшно фальшиво.
– Ну все, досить з тебе. Тоб потрбно виспатись. Завтра летимо в гори для продовження зйомок. Думаю, це пде тоб на користь, - вн все самовдоволено посмхався. Трохи похитуючись, вн вийшов, зачинивши за собою двер.
Склянка з вск так була в мене всю цю кляту розмову не надпитою. Одним махом я перехилив впав на лжко. Нчого не хотлось, а особливо вникати у все сказане ним. Але потрбно, дуже, визначити для себе, що робити дал. Та нчого в голов не хотлось зв'язуватись докупи. Я заснув, залишивши проблему завтрашньому дню.
Ми прибули пзно вноч на територю закинутого грського тартаку. Втома псля поздки не давала ншого виходу, як впасти заснути. На просторй полонин на нас очкував вже розбитий табр з шести наметв розташованих буквою "Г". Чотири намети практично впритул примикали до лсу, наче вони виросли з нього, будучи зеленими непримтними з фронтального ракурсу наметового табору.
З табору до нас наблизилось тро людей. На них був одяг кольору хак. Проте один з них чимось особливо вирзнявся, може манерою поведнки: вн шов впевненим кроком, випереджаючи на пвметра свй супровд, погляд у нього горв, як це бува в людини, яка ма почати розмову з якихось пафосних словечок чи доречного жарту. Вн пдйшов поближче я в ньому впзнав режисера Асафата, вн звернувся до мене:
– Втаю вас з прибуттям на нашу скромну польову студю. Тепер, крм режисерських зобов'язань, на мене повсили й обов'язок директора позастудйно зйомки. Тож, якщо виникне в чомусь необхднсть, звертайтесь до мене. Ходмо покажу вам табр.
Вн вддав якись наказ мому особистому охоронцю, який привз нас сюди на джип. Той розвернув авто похав у протилежному напрямку.
Ми прямували до табору. По дороз вн показав, де що знаходиться, але все це турубувало мене мало. Я з нетерпнням чекав, коли мен дадуть спокй покажуть мо мце для сну.
– Ви не зважайте на людей з автоматами. х обов'язок забезпечити нашу безпеку. Сам знате, як пшли часи. Особисто я не врю в цих повстанцв з опозиц вважаю х фкцю. А вс чутки про хн злодяння проти нашо держави для того, щоб застрашити нас, - говорячи, вн постйно солодкаво посмхався, наче в нього тльки щир хорош намри. Але мен було вдомо вже напевно, ц автоматчики ускладнювали вс мо шанси на порятунок пропорцйно до клькост збро, яка в них на користуванн.
Я мовчав кивав всю цю дорогу. Наш шлях освчували свтильники на сонячних батареях, вервечки яких тягнулись ще в деклькох напрямках вд табору, ймоврно до тартаку та до лсу.
– Бачу ви втомились псля дороги. Зараз я покажу ваш особистий намет, -"особистий", мен здалось, що вн особливо наголосив на цьому слов, хоча моя параноя, яка була виправдана, так не дуже, шукала в усьому пдступ.
Звсно, новина про свй особистий намет мене порадувала. Як тльки директор завв мене в намет побажав добро ноч, я завалився на розкладне лжко одразу заснув.
Не зважаючи на втому мй сон був чутливим при першому шаруднн в намет я прокинувся. Хтось проник всередину, але не з сторони входу, а з протилежного боку, з боку лсу.
Холодний пт виступив в мене на чол, серце почало пришвидшувати свй ритм. Зловмисник наближався до мого лжка. Мен здавалось, я чув його дихання в холоднй грськй ноч. Ось вн вже над мною, удари серця були настльки сильн, що здавалось вдлуння вдбивалось вд стн намету знову поверталось до мене. Напружившись я зробив ривок в усю свою силу до виходу, та сильний удар повалив мене на лжко. Не встиг я роззявити рота, як його прикрила досить сильна, але тендтна ручка, а нша приставила до мого горла холодне лезо ножа.
Звикнувши до темряви, у свтл свтильникв, яке пробивалось крзь брезент, я розпзнав жночу постать, яка сидла на мен верхи, напружено притискаючись руками до мого обличчя. Це була вона, опозицйна повстанка, яка так невдало здйснила замах на мо життя в мой же квартир. Я побачив у нй надю на свй порятунок. Я розслабився, показуючи, що не збираюсь пручатись.
– Ти маш, що сказати?
– пошепки запитала вона я кивнув.
– Я зараз вдпущу руку, тльки без дурниц. Моя нша рука мцно притиснута до твого горла, смикнешся тоб кнець.