Ягнятко
Шрифт:
– Як давно ви на робот?
– Вже деклька тижнв.
– Н, я не це мав на уваз, коли ви сьогодн з'явилися на робот?
– трохи роздратовано сказав вн закурив недокурену сигару, яка стояла в попльниц на стол.
– З четверто години.
– Ти нкого тут не бачив?
– Н, ви перший, кого я взагал бачу тут у таку годину.
– Ясно. Дякую. Можеш продовжити прибирати нш примщення, тут не брудно, - вказвним тоном сказав вн я пшов з кабнету.
Я кивнув йому вийшов з кмнати.
Через годину у студйнй зал я присв вдпочити на один з стльцв для глядачв. Оглядаючи залу, я пдняв голову вгору, мен запаморочилось. Темна пилина
Що це було? В мой голов були одн думки про смерть, дивне й огидне вдчуття. Звдки це пророцтво, таке реальне бачення чогось поза межами людського сприйняття мене дивувало запевняло в неминучост того, що станеться. Тод я не мг це зв'язати з мсцем мо роботи не думав, що все це не спроста.
Не знаю чого, але на свою бду я залишив записку не обдумавши як слд написав: "Будьте обережн. Вашому життю загрожу небезпека."
Поспати як слд мен не вдалося. Десь о 6 годин вечора гучний стукт у двер розвяв мо солодк сновидння. Спохопившись, я побг до дверей. Стукати припинили яксь голоси радилися чи вибивати двер:
– Стрляй по замку. Знесемо х до чорту!
– сказав один голос.
– Не треба. Я чув кроки з того боку, - вдповв нший голос.
Тлом пробг озноб. Якого це бса вдбуваться? Я не наважувався навть поворухнутися, в голов було пусто. Потм хлинули де: ткати в спальню й забарикадуватися, там в мене травмат, якраз для таких випадкв. Н, бгти до пожежно драбини. Третй поверх це не багато, щоб швидко спуститися й ткати подал звдси. В квартир й так нема нчого цнного, хба раритетний годинник матер у вигляд сови, якй залишився й ще вд дда. Йому бльше ста рокв, мабуть, хорош грош можна отримати, заклавши його в ломбард... Прийти до тями мен допомг голос ззовн:
– Вдкривайте, пане. Ми знамо, що ви там. Ми з полц, перешкоджання виконанню закону понесе для вас ще бльш негативн наслдки.
Це стало для мене вагомим аргументом на автомат я повернув нчник в коридор, поваливши мене до долу уврвалося дво полцейських. Вони скрутили мен руки за спину повели в спальню. Посадили мене на лжко. Вираз хнх облич був кам'яний, просто справжн урки. По черз вони зачитували звинувачення. З всма своми канцеляризмами й офцйно-дловими зворотами тож точний змст тексту передати не можу. Але я зрозумв, що мене звинувачують у вбивств. У вбивств Аркадя Марковича. Проте я зовсм не хвилювався, бо був впевнений у свой невинност. Потм вони почали задавати навдн питання, з яких випливало, наче я диний, хто мг це зробити. Оскльки, продюсер помер вд ядухи, викликано алергчною реакцю на мийний засб, який мстив фосфати, вбивство здйснено неумисно, через мо недбальство. Це з одного боку. Але мо становище ускладнювала записка. дентифкаця почерку вказувала на мене. Проте вони не зважали на те, що вона ма попереджувальний змст. розцнювали , як погрозу. Мо виправдовування та пророцтво вони взяли на кпини.
– Це щось новеньке. Вперше чую таку нсентницю. Чоловчку, за вбивство першого ступеня тоб загрожу найвища мра покарання - довчне. Тож прибережи енергю для прокурорв та судд. Сержанте, ви записуте?
– сержант кивнув, показуючи увмкнений диктофон.
– Але ж в мене справд було пророцтво. Я намагався його попередити. Як вн помер?
– Не прикидайся, що це не твох рук справа. Типово для вас, месникв справедливост, вбивате всх буржув, до яких можете дотягнутись. Якщо ще й докажуть, що ти з опозиц, можеш шукати священика для сповд.
– Припини, сержант, - втрутився старший по званню, - Це не наш проблеми. Ти хотв знати як вн помер. Його знайшли бля дверей. За одубнням трупа експертиза вияснила, що помер вн у твою змну. Двер були заблокован ззовн вн не змг вибратися. Труп лежав на спин. В агонях вн намагався роздерти горло. Ось фото, - пальц його рук задубло вп'ялися в шию, з-пд них виднлися кривав слди.
Це зовсм не було схоже на мо видння. Я ж бачив спокйну людину, яка сидла за столом з схиленою на груди головою, наче ув сн. А тут така кривава картина. Та, якщо взуальна частина видння мене обманула, було ще сильне внутршн чуття схоже до нстинктв виживання та самозбереження. Тод я, наче вдчув смерть на якомусь пдсвдомому рвн, зв'язаному з чимось безумовним та первсним. Можливо в мой голов почалось розвиватися божевлля, через совиний спосб життя я справд вбив людину, допустивши помилку.
– Задоволений свою роботою?
– Запитав сержант.
Я не вдповв. Мене вивели з квартири й повели до службового авто. Псля я пам'ятав мало, аж до призду в СЗО.
– В нас для вас угода, вд яко ви не зможете вдмовитись.
– Звернувся до мене представник телекомпан, який водночас виступав позивачем у цьому дл по вбивству продюсера. Звсно, не маючи някого виходу, просидвши тиждень у цй сирй тюремнй камер, мен хотлося якомога швидше покинути це мсце.
– Бажате дочекатися свого адвоката для обговорення подробиць?
– Та н, дякую. Я йому плачу погодинно не хотлося спустити грош даремно. Та й адвокат вн нкудишнй.
– Гаразд, тод давайте ближче до справи.
– Вн сидв навпроти мене дивився кудись повз, пустим байдужим поглядом.
– Справа складна багато неточностей щодо вашо участ в усьому цьому.
– Дякую, я це намагався довести на суд.
Вн уважно подивився мен в оч тихо сказав:
– Я врю у вашу невиннсть. Проте, якби все так було просто, - трохи протяжно сказав вн.
Його поведнка помтно вдрзнялася, нж на суд. Вн та нш представники телекомпан намагалися довести саме мою причетнсть до вбивства, а не найближчого оточення продюсера, багато з яких мали напружен стосунки з ним.
– Тод звльнть мене хоча б звдси. Звсно, я вдома так часто не м, як тут, але бути на вол все ж милше.
Обличчя представника залишалося незворушним.
– Ви на суд говорили про ваш екстрасенсорн можливост.
– з гострим поглядом продовжував вн.
– Це не зовсм так. Як я вже казав на суд, перед його смертю мен прийшло видння, явно не сон. В очах потемнло, з'явилась картинка, як мертвий Аркадй Маркович схилився над столом з сигарою в руц.
– Чому вам здалося, що вн мертвий?
– Мен не здалося, це було наче пдсвдоме вдчуття. Це важко пояснити, - трохи хвилюючись вдповв я.
– як часто це у вас трапляться?
– Нколи. Тльки тод. псля я переврив чи все гаразд в його кабнет. Ну дал сам знате.
Вн гмикнув, за хвилину пдввся з стльця почав ходити по золятору. Здавалося, що вн щось аналзу прикиду у свой голов. Потм вн повернувся за стл.
– Якщо ви зможете доказати сво екстрасенсорн здбност, ми зможемо подивитися на дану справу з вашо точки зору посприяти вашому звльненню, - з явним акцентом на "звльнення" сказав представник.