Ягнятко
Шрифт:
В мох руках теж був меч. Не таких розмрв, як в мого суперника, та все ж не менш смертельна зброя. Встря, на зразок японських мечв-катан, було загнутим вгору, рукв'я було достатньо великим, щоб охопити його обома руками. Зробивши ним клька махв, я вдчув приплив сил був готовий до дй свого супротивника.
"Лицар" кинувся в мй бк. Я спритно ухилився вд його першого удару. З кожним його випадом у мй бк народ шаленв, викрикуючи какофоню з мен "Авар". Та мен чхати, якщо Авар улюбленець публки, я спробую зробити все, щоб розчарувати. Довелось метнутись з одного боку в нший ц вбого арени, дошки яко здавалось прогнуться
Гора з м'язв почав втомлюватись момент настав, вн вдкрився. Здавалось, один смертоносний удар по череву результат визначено. Та затуплений меч лише пробив черевну пластину захисту Авара, лишивши кривавий слд, так не спустивши йому тельбухв з очеревиною, як те задумувалось. Навпаки, вн збсився, як пдстрлений вепр на полюванн. Сказ керував ним, крик переляку та жаги до життя ринув потоком з його горла, лише ударом рукв'ям свого клеймора вн повалив мене горлиць. Цей маневр зайняв одну секунду, за наступну мало виршитись мо життя - здоровезний меч набирав розмаху, щоб встрям наколоти мою голову, як оливку на зубочистку. В цей момент, здалось, що швидксть думки стала повльншою за дю, мпульс, який пронизав тло заставив ухилитись все мо ство вд скорочасно гибел. Шалений лам дерева та трсок полетв з мсця, де щойно була моя голова, дворучник мцно глибоко ввйшов в нещасну арену. Одним стрибком я опинився на ногах. Ха! Тепер я буду диктувати умови смерт, смерт Авара. Ударивши його в бк, поки той намагався витягнути свй меч, вн повалився до долу. Даметрально протележна ситуаця, чи не так, Аваре, подумав я з певною претензйнстю. Ось мо лезо розтина повтря з кожною пкосекундою наближа гдну смерть Авара.
Звдки цей бль чому я перестав вдчувати пд собою пдлогу? Погляд на зор, на встромлений клинок Авара в мою не захищену гомлку, який той звдкись вихопив, поки я замахувався свою катаною. Фатальна помилка. Я падаю, наче вчнсть, аж поки, спочатку в череп, а потм в мозок не входить лезо дворучника, який стирчав позаду мене з постамента клято арени. Крик "Авар". Зор кудись погасли, пустота...
Мене знудило. Я лежав на кафел сво кухн, промння обднього сонця затулила мертва камера з таким же мертвенно мовчазним оператором. Звсно, заради крупного плану знмальна група пометушилась, а про медичну допомогу думати було нколи.
– Досить зйомок, - на кухн з'явилась ще одна особа, яка вдправила геть оператора. Всм свом виглядом вн випромнював радсть та щастя.
– Нарешт, - вигукнув вн, допомагаючи мен пдвестись, - Ви просто не уявляте, як вдал кадри нам вдалось зафксувати. Як тльки ми побачили, що ваша поведнка змнються, метнулись сюди. Ви остовпвши стояли припершись до умивальника, але тльки хвилину, чудом ми встигли рекрутувати найближчого оператора з сусдньо квартири, - значить правда - вони виселили ще й сусдв з квартири навпроти, подумав я.
– А дал бах об кафель, - збуджено продовжував вн, - наче еплептичний припадок, давно такого не бачив. Вас так конфузило з десять хвилин. А дал катарсис, ви просто одубли, наче в транс. Ой вибачте не представився, Асафат. Займаюсь тут режесурую. Думав, давно таких нудних шоу не знмав, нхто ж не попередив мене на що треба очкувати.
Вн трохи посмявся продовжив тарабанити:
– Тепер вам прийдеться похати в нашу студю, для запису нтерв'ю ...
– Заждть, ви не уявляте, що мен довелось щойно пережити. Чому ви не надали мен медично допомоги? Я ж мг померти насправд.
– О, ви ще й помирали в свому виднн? Це точно ексклюзив. Не говорть бльше нчого, побережть сили на нтерв'ю, - продовжував вн давити посмшку.
– Нкуди я не поду, поки не отримаю вдповдно допомоги, - ультиматумом сказав я.
Вн тльки стенув плечима.
– Згдно договору, ви повинн самостйно переносити вс сво видння та переживання. Тож зарадити нчим не можу.
– Але це не гуманно.
– Сам знате, в якому свт ми живемо, - вже нейтральним голосом говорив Асафат, - ви заврили документ свом пдписом тепер вам нкуди дватись.
В цьому вн був абсолютно правий, "нкуди дватись". Одну неволю замнив ншою з власно згоди. Проклята бюрократя, знайдуть на кожен пункт стльки перепон, що грець його розбереш. А ц документи, стандартно, восьмим шрифтом друкуються, хоч щоб це не було: чи повстка в суд, чи офцйно нотарально заврене привтання з Днем народження.
– Через хвилину спускамось, на нас чека фургон.
Хитаючись я посунув до сходового майданчика. Хоч тут нема триклятих камер. Та марно, наче вн був тут завжди, оператор повльно йшов з камерою наперевс позаду мене, а за ним режисер Асафат. Раптом я згадав:
– Я забув зачинити двер на ключ.
– Не переживайте, цей будинок люди обходять десятими стежками, - як завжди, усмхнено сказав вн.
Спочатку було нтерв'ю без камери: я розповв все докладно про мо бачення з всма психо-емоцйними подробицями. Здивувало мене те, що на камеру нчого не записувалось тльки на диктофон, а власне, робив це ескулап, мабуть психатр, чомусь у блому халат з круглими застарлими на сьогодн окулярами. Час вд часу вн робив помтки у свому блокнот, але не перебивав дав мен закнчити.
– Дякую, пане. Зараз дуже важливо по опису мсцевост зрозумти, де це мсце?
Я спробував згадати ще бльше подробиць: будвл, дерева, особливост ландшафту. зрозумв, що це неподалк вд Рчного порту за високим шпилем його головно будвл.
– Чудово, - сказав лкар, - почекайте, будь ласка, ми спробумо вднайти це мсце.
Вн вийшов. Чекав я пвгодини, як до мене завтав режисер Асафат.
– Ось, тримайте. Це сценарй вашо розповд, адаптований для телекомункац. У вас сорок п'ять хвилин, щоб його вивчити. Не барться, - вн теж вийшов, не дочекавшись мо вдповд.
Бльшсть сказаного мною було змнено. Опис мох вдчуттв нвелювали в край, залишивши лише, на х думку, найвиразнш. Особливо, "стан виходу з катарсису", як виразився пан режисер.
Всього було дв сторнки тексту, який я вивчив за якихось п'ять хвилин. Я почав нудитись виршив покликати студйникв. Вставши з-за столу, я пдйшов до дверей повернув ручку. Але вони були зачинен, невже це входить у перелк договору - утримання силомць свох учасникв в кмнатах з тьмяним освтленням, як скидаються хба що на мсця тортур, а не комфорту. Просто гол стни, без вкон, стл та два стльця в кут кмнати навпроти входу звична для мене камера, яку я й одразу не помтив. Звсно, за хвилину з'явився Асафат.