За золотом Нестора Махна
Шрифт:
Затем хочу сказать тебе насчет того, что ты советуешь мне перебраться к вам на «батьківщину». Я был бы очень рад, если бы это можно было. Для меня это невозможно. Я не знаю, какие гарантии могут быть тому, что моя свобода и жизнь будут неприкосновенными.
Сообщи мне, встречаешься ли ты с А. Чубенко. Если да, скажи ему, что я хотел бы с ним списаться.
Кто стоит во главе исполкома у нас в Гуляй-Поле?
Кто секретарем партактива?
Кто председатель ГеПеУ (Г.П.У.)?
Какое настроение крестьян и рабочих?
Какие учреждения в Гуляй-Поле?
Нет ли фотографии самого Гуляй-Поля? Если есть, пришли мне их. Хочется знать, как наладилась жизнь в нем. Как чтится братская могила борцов-защитников Гуляй-Поля от деникинских банд — могила, которая на площади Жертв Революции, оборудовать каковую я оставил большие миллионы Жовнеру как председателю и секретарю профессионального союза.
Каждому слову твоему я вообще рад и еще больше буду рад, когда услышу обо всем этом.
Пока же привет всем твоим родным, моим знакомым и всем, всем, всем.
Твой друг Н-р.
27.11.1927 г.
Р.S. Коли узнаю, хто стоїть у влади, я буду посилати «Дело Труда». Ще раз бувайте всі там здоровенькі.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 62)
Документ 22
Дорогой Иван Савельевич.
Посылаю тебе и всем твоим близким привет и лучшие пожелания на Новый год.
Желаю свободы и счастья всем вам.
Одновременно посылаю через тебя письмо и фотографию семье моего брата Емельяна. Передай ей, пожалуйста, это.
С приветом, Н-р.
4.01.1928 г.
Р.S. Все-таки я ожидаю от тебя кое-чего.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 74)
Документ 23
Добрий день був, Малий.
Твого листа одержав уже тижнів з три. Новин у мене немає. Живу так, як і раніше писав. Роблю все, щоб як-небудь піднятися і жити, як і всі люди живуть. Не відповідав тому, що увесь час шукав карточок, про які ти просиш у листах, але нічого не знайшов. Я питав батька Гореліка, та він сказав, що не має. Був у Марченкової жінки, і вона теж сказала, що не має. Але мені здаться, що є, та вона не хоче дати. А у Веретельнички я не був і не питав, тому що вона партійна, і я боявся.
Малий, ти питаєш про Альошу Чубенка. Я його не бачив років півтора. Тоді він був у Харкові. Здається, і зараз там, але добре не знаю. Тоді, як я був у Харкові у нього, то він жив дуже добре, одержував хороші гроші, а зараз де він і як він живе, не знаю. Розпитував декого, але ніхто не знає.
Голова виконкому Г-Поля — Ісаєнко, сам він г-пільський, ти його знаєш, секретарем парткому — Кулішенко, головою сільради — Гришка Чайка, ти його пам'ятаєш, наш хлопець, і взагалі, хлопець хороший і серед людей має довіру. Відкіль Кулішенко не знаю, але хлопець теж нібито нічого. Г.П.У. в Г-Полі немає років з три, є в Запоріжжі, але хто там, не знаю.
Селяни ставляться (до влади — Прим. авт.) нібито нічого, поганого нічого не кажуть, але, ти їх знаєш, поки що люблять того, хто їм дає, а вони давать не люблять, а взагалі, вони зараз ставляться непогано. А тепер ти питаєш, як братська могила. Так як і раніше, тепер там ховають партійних і на святах там прибирають, пісок привозять, мітингують. Навіть Лисенко Василь, ти його знаєш, сам наймав возити пісок, він зараз служить в Сільгосп-ві, там служить і Іван Чучко, одержують хорошу платню і живуть нічого собі.
Пока бувай здоровий.
Твій друг І. Леп.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 76)
Документ 24
Здоров був, Малий.
Чого це від тебе так довго немає відповіді? Оце кілька днів тому бачив старого Харлама (батька В. Харламова — Прим. авт.), так він розказував, що одержав листа, і казав, що нібито ти не одержуєш від мене листів. Я писав уже два листа тобі, але на жодного відповіді не одержав.
Живу по-старому, зараз уже трішки краще, бо знов почав торгувати морозивом.
Якщо напишеш, то я постараюся написати тобі трішки більше. А чого не одержуєш листів, я не знаю.
Бувай здоров.
І. Лепетченко
5.08.1928 р.
(ГДА СБУ, УСБУ в Запорізькій області, справа № с-2, арк. 119)
Документ 25
Иван Савельевич.
Не отвечал я тебе по многим причинам. Но главные из них это те, во-первых, что я от тебя не получил ни одного письма, ничего из книг, которые у вас там вышли о махновщине и прислать которые я тебя просил.
Во-вторых, увидев мою с Люсенькой фотографию в журнале «Огонек», которую я через тебя переслал невестке Варваре Петровне и ее деткам, я очень был огорчен, что фотография пропала, думая, что ты под влиянием, с одной стороны, «наших ренегатов» (изменников), с другой стороны, под давлением реакции охранников и сыщиков не можешь ничего ни присылать для меня, ни писем писать.
Из письма твоего, в котором ты жалуешься, почему я тебе не отвечаю, я вижу, что ты можешь писать и присылать книги мне. А потому прошу тебя: купи и пришли для меня две книги — книгу «Махновщина» М. Кубанина на русском языке и книгу «Махновщина» Руднева на украинском языке. Второй книги я еще не видел и считаю долгом раздобыть ее в первую очередь.