Знак зодіака
Шрифт:
— Без плити-автомата про гарячу страву хай і не думає. Поки обід приготуєш — півгодини, не менше. А сніданок, а вечеря? Коли ж на тренування ходити? Мені от ще й сімдесят не стукнуло, а він мене в бабусі записує.
У Пригорілого виник цікавий задум, і він усміхнувся сам до себе. Зусиллям волі створив він із сумїшів атомів новісіньку плиту-автомат. Підштовхнув її, і вона, тихенько гуркочучи коліщатками,
— Оце так сюрприз! — зраділо загули голоси.
Потім почулося нетерпляче:
— Досить ховатися, Вадиме. Виходь? Дай-но я тебе розцілую.
Роздувши ніздрі величезного носа, що заміняло йому усмішку, Пригорілий повернув ручку апарата видимості. Тієї ж миті у дверях з’явилась моложава літня жінка. Побачивши дивовижну постать у скафандрі, вона майже не здивувалась, скоріше засмутилась і запитала:
— Ви штукар-професіонал? З будинкоуправління?
— Ні, я звідти, — не приховуючи досади, сказав Пригорілий, вказуючи на стелю. І уточнив: — 3 космосу.
— Тетяно, йди-но сюди! — загукала жінка. — Подивись, який гість до нас прибув!
І, звертаючись до Пригорілого, додала:
— її чоловік теж космонавт. Вантажні на Місяць водить.
— Але ж я із сузір’я Лебедя! — роздратовано вигукнув Пригорілий. — Я летів сюди десятки літ!
— Навіщо так хвилюватись, — заспокійливо мовила жінка. — А як вас звати?
“Ну, стривай! — у думці погрозив Пригорілий. Що б там не було, він вирішив здивувати їх. — Зараз я тобі відповім без перекладача своєю мовою”.
І він назвав своє ім’я неповторною, властивою тільки йому в усьому Всесвіті гамою запахів.
— Ох, забалакалась я з вами, а там молоко пригоріло! — відчувши запах, вигукнула жінка й кинулась на кухню.
Мало не плачучи з досади, Пригорілий зашкутильгав на своїх трьох ногах до виходу, скотився по сходах. Він завернув за ріг будинку і вийшов на гомінку багатолюдну вулицю. До нього підбігли хлопчик і дівчинка у червоних галстуках.
— Дідусю, вас перевести? — співчутливо запитала дівчинка.
— Та це ж з іншої планети! От здорово! — вигукнув хлопчик, дивлячись на довгий, з шипами, хвіст Пригорілого.
“Ось хто не втратив здатності дивуватись на цій планеті. Діти — скрізь діти”, — зворушливо подумав Пригорілий.
— Дядечку, у нас завтра збір загону допитливих. Прийдете? — запитав хлопчик. — Спочатку виступить садовод-полярник, потім — учасник експедиції до земного ядра, потім — народний артист, а потім — ви. Гаразд?
Пригорілий тихо попросив;
— Проведіть мене…
— До Академії наук, — догадався хлопчик. — Ну, звичайно, туди вам і треба.
Він, очевидно, зрозумів стан Пригорілого і підбадьорив його:
— Там-то вже вами зацікавляться. Вони втрьох стали на рухому доріжку й за кілька хвилин опинились на майдані перед висотним будинком. Пригорілий попрощався. Швейцар-автомат вказав йому напрям. Пригорілий помітив цікаві погляди кількох зустрічних, і надія знову спалахнула. Швидкісний ліфт приставив його на 191-й поверх. На одній із табличок Пригорілий прочитав: “Відмітка відряджень космольотчикам у кімнаті 48, там же прийом іншопланетників, якщо такі з’являться”.
Цю кімнату не довелось довго розшукувати. Хвіст черги тягнувся в коридор. Пригорілий скинув жорсткий скафандр “Для зустрічі тубільців”, приречено зітхнув і запитав:
— Хто останній?
ЗМІСТ
Переднє слово
В. Савченко, Л. Казаров. Блакитні прихідці
В. Владко. Чудодійний поляризатор
Л. Перов, С. Стельмах. Загадковий звук
В. Михайлов. Чекайте нас, хоро!
А. Дмитрук. Щоденник Стівена Шейкера
В. Михановський. Удача
Л. Шиян. Скляні губки
Л. Сапожников. Стимулятор емоцій
М. Дашкієв. Мафусаїлів нащадок
І. Росоховатський. Нотатки лікаря Буркіна
О. Бердник. Кохана з майбутнього
І. Росоховатський. Приземлення