100 тисяч слів про любов, включаючи вигуки
Шрифт:
Що ж до манії, то вона може часом виникати, зокрема у юнацькому віці, при першому коханні. Вона продукує такі суттєві хімічні зміни в організмі, що підліток не може ні на чому іншому концентруватись і думати про щось інше. Це, однак, здебільшого з віком проходить.
Романтичне кохання далеко не завжди передбачає продовження зв’язку, бо часом закоханий витворює в своїй уяві такий образ своєї обраниці, що не має нічого спільного з її реальною особистістю. За якихось інших умов ці люди навіть не змогли б приятелювати.
Ідеал
У Біблії визначено три види любові — Ерос, Агапе і Філія.
Ерос — творча сила, Філія — дружба, Агапе — любов, спрямована на творення добра для інших.
Христос любить усіх любов’ю Агапе (безумовною любов’ю, яка не чекає віддачі).
Врешті, Любов або існує в людині, або ж відсутня в ній, хоча, виявляється, все-таки краще, якщо людина когось або щось любить, бо тоді її життя сповнюється сенсом.
Але ж Любов і Кохання пересічний бездумний індивід (будь-якої статі) на загал доволі часто ототожнює винятково із сексуальним потягом.
«Займатися коханням» для багатьох сьогодні банальний евфемізм статевого акту.
Насправді ж Любов — це щось зовсім інше.
Це стається з людиною одного разу, і світ набуває для неї барв і звуків, яких раніше не мав.
Чому вона? Чому він? І взагалі що це?
Чи це справді лише інстинкт продовження роду, і старий Фройд мав рацію, коли оголосив, що всі ми — заручники наших статевих функцій?
Чи все ж таки у заманливій темряві сексуального світу є тунель, в кінці якого видно світло, і почуття спираються не лише на «я хочу» і «ти повинна любити мене, бо я тебе люблю», а й на високий злет, коли мpiєш якнайбільше зробити для людини, яку любиш. Віддавати, нічого не вимагаючи взамін, радіти з можливості самопосвяти, підноситися духом від власної некорисливості.
Якщо вас люблять, то люблять.
А якщо ні, то ні.
Якщо треба пояснювати, то пояснювати не треба.
Нічого ніколи не поясниш, якщо інша сторона не захоче почути, не захоче зрозуміти…
Нам не дано передбачити, де, в кому і як одізветься наше слово, сказав Поет, але саме співчуття нам дається, як благодать Божа.
Чого найбільше ми прагнемо — щоби нас вибирали з-поміж інших, щоби ми були найкращі саме для тих, кого любимо, щоби ми подобались, щоби ми…
Колись я був юний батяр, і в мене була коханка, значно старша за мене, яка навчила мене всіх премудростей сексу. Вона була супер, вона могла все і робила це зі смаком і гідністю.
Але з часом ми розійшлися. У неї було своє життя, а в мене молоде своє. Та одного разу для мене прийшла біда. З часом розумієш, що то була звичайна любовна драма. Але тоді мені здавалося,
І от коли мені було найгірше, я зателефонував до тієї давньої своєї подруги, і вона приїхала до мене, і лишилась зі мною. Вона відігріла мене. Я підкорявся її рукам, майже нічого не відчуваючи, а вона продовжувала ніжно масувати й обціловувати моє тіло, ніби витягаючи з мене усі нервові згустки, і врешті усе це змусило мене заснути.
Коли я прокинувся наступного ранку, відчувши в собі нарешті снагу до життя, її не було поруч. Лише записка: тримайся, у тебе буде все гаразд.
Я ожив тоді в її руках, і я завжди буду їй вдячний, хоч ми з нею знову розійшлися і вже дуже давно не бачились. Та я тепер знаю, що таке Любов-Агапе, і ця жінка — мій друг назавжди, хоч ми й живемо зараз у різних світах.
Знаходимо, помиляємось, розходимось і знову шукаємо. Довго, і не раз, і намарне.
Не силою краси чи міццю м’язів найбільше зваблює жінку чоловік, хоч це також спочатку захоплює й вабить, так само як чоловіка — жіноча врода, чудова фігура, гарне волосся…
Але ж потім, зовсім скоро, якщо ви справді прагнете глибини, то неодмінно запитаєте себе: чи відкриті ми добру насправді, чи спроможні на Любов із вектором «на», а не «дай»?
І кожен має спитати себе сам: якщо я хочу, щоби мене любили, чи спроможний я сам на справжні почуття? Чи не «розлюблю» я через деякий час? Чи зможу віддати все і не вимагати негайно віддачі — дай за дай?
А насправді, коли ми спимо поруч із кимось, запитаймо себе — чи ми тягнемо кожен ковдру на себе, чи накриваємо того, хто спить поруч, і чи він накриває нас — підсвідомо, у напівсні, але насамперед кохану людину, а потім себе!
Ніби так просто, але це і є спрощена формула любові — ковдра насамперед для коханої людини, а вже потім собі!
І далі питання: ви дістаєте задоволення, коли відчуваєте, що когось любите? Чи коли вас люблять? Чи тільки тоді, коли займаєтесь сексом, і це і є для вас Любов?
Спитайте себе і побачите — чи ви шукаєте собі егоїстичного задоволення, чи ваша душа наповнена світлом і ви щасливі насамперед від цього.
Пізнати іншу людину — це насамперед навчитися бачити її без маски.
Задоволення від сексуального акту може нічого спільного з Любов’ю (а надто з Коханням) не мати.
Американський антрополог Десмонд Морріс визначив у своїй книжці «Людський зоопарк» кілька різних типів людських сексуальних взаємин, відмінних від тваринного світу, де все відбувається за природним потягом.
1. Секс для заспокоєння.
Уявімо собі — важкий, нервовий день на роботі; статевий акт дає релаксацію, приносить забуття і, врешті, полегшення: голова — порожня, нерви — вгамовані.