Без права на реабилитацию. Часть 2
Шрифт:
пише про «війну УПА з Армією Крайовою». Треба, отже, чітко сказати:
на Волині до грудня 1943 року польська АК не діяла, жоден документ,
в тому й документи авторства структур ОУН Бандери, взагалі не
згадує про АК, тоді коли головні хвилі масових убивств польського
населення пройшли весною, в липні і в серпні 1943 року. АК, захищаючи
польське населення, виступала тільки в Галичині до часу, коли на її
територію повернулося радянське військо,
року. То про яку ж «війну УПА з Армією Крайовою» говорить
С.Кульчицький? Невже про зіткнення АК з УПА на території після-
воєнної Польщі? Якщо так, то С. Кульчицький повинен знати, що АК,
як сили посталої 1944 року Польської республіки, мали не тільки
право, але й обов’язок, хоч би й брутально, знищувати збройні структури
ОУН Бандери, які, очікуючи на III світову війну між Заходом і СРСР,
ставили собі за мету відірвати від Польщі її південно-східні повоєнні
території, щоб на них створити плацдарм майбутньої, фашистського
типу, української держави.
178
С.Кульчицький пише, що «протистояння УПА радянським і
польським силам діяло на користь Німеччині у війні з Об’єднаними
Націями. Протистояння УПА німецьким окупаційним силам діяло на
користь Об’єднаних Націй в їх війні з Німеччиною». Справді талмудичне
тлумачення подій. По суті це – повторювання нелогічної пропаганди
ОУН Бандери про «одночасну боротьбу ОУН-УПА проти німців і
проти Москви», а С.Кульчицький неначе й не зауважує цієї нелогічності.
Адже побоювання сил Німеччини означало б допомогу радянській
партизанці, в чому ОУН Бандери не була зацікавлена, і навпаки. Логіка
не обов’язкова бандерівським пропагандистам, але вона обов’язкова
історикові.
Підсумовуючи листа до Міністерства юстиції України, його
автор правильно пише, що «обидві ОУН є утвореннями партійного
типу, а не державними структурами, тому питання про визнання їх
воюючою стороною в Другій світовій війні позбавлене смислу».
Однак далі, мабуть з «Талмудом» у руках, він формулює: «Утворена
ОУН(Б) Українська повстанська армія є державною структурою»!!!
Якщо «державною структурою», то якої держави? Польської (бо її
учасники були громадянами Польщі); СРСР (бо ж учасниками УПА
були українці)? Прикметник «державна» (структура) походить від
іменника «держава», тоді слід би С.Кульчицькому вказати – від якої
«держави» випроваджує він прикметника «державна» (структура)? Зі
зіставлення твердження С.Кульчицького, за яким УПА була утворення
ОУН Бандери, а отже породила її «партійна
чином ця ж структура стала «державною»? Чи ж це не талмудизм у
пояснюванні суті ОУН-УПА?
Раз С.Кульчицький став керівником робочої групи істориків при
Урядовій комісії з вивчення діяльності ОУН-УПА, то він неодмінно
мав доступ до архівних документів з фондів українських архівів й
тільки з них він повинен знати дійсну, а не з пропаганди ОУН
Бандери, суть тієї ж ОУН і утвореної нею УПА. Те, що С.Кульчицький
залишається під впливом бандерівської пропаганди частково можна
пояснювати участю у названій Комісії одного з найстаріших бандерівців,
Євгена Стахіва, але це не виправдовує історика, котрий, вихований у
радянський час, послуговується такою, властивою оунівцям, лексикою,
як «державницький», «Велика Британія», «перманентна» (революція),
неначе живцем узятою з бандерівської літератури, не згадуючи вже
про такі терміни, як «бійці УПА» тощо.
179
Мабуть з метою затемнити картину подій, які визначають суть
ОУН-УПА, С.Кульчицький уводить до листа Міністерству елементи
«пакту Ріббентроп-Молотов» та справу «Катиня», які не мають відношення
до теми.
Ретельний висновок про ОУН-УПА повинен вказати на терористичну
суть ОУН Бандери, на застосовуваний нею терор у відношенні до
українського населення (у кожному селі ця ОУН мала своїх станичних,
«боївкарів» «Служби безпеки», «господарчих», «Орг-Моб» – від
«мобілізації», а також «десятників» – по одному на 10 дворів
насадженому бандерівцеві з завданням стежити за населенням, чи воно,
бува, не виступає проти ОУН). Належало б вказати, що учасників УПА
слід оцінювати з такої ось точки зору: вступив він у неї добровільно,
знаючи про мету ОУН, а чи був він терором «змобілізований» до
УПА і в ній примушений виконувати накази? А саму УПА немає
жодних підстав відокремлювати від ОУН Бандери, як це робить
С.Кульчицький, ОУН була політичною структурою, а УПА її ж збройною
структурою.
Аналіз утворення УПА, її склад, її завдання і діяльність дозволяють
зробити висновок, що це не була «українська», тільки бандерівська і
не «повстанська» (бо повстанці – добровольці, а «упісти» добровольцями
не були), це були в більшості шляхом терору утворені збройні сили
ОУН Бандери, отже це й не була «армія», бо «армія» є збройною
силою держави, а ОУН Бандери державою не була, хоч узурпувала