Четверте Правило Чарівника, або Храм Вітрів

Гудкайнд Террі

— Уоррен, ти не спиш? — Пошепки запитала вона.

— Ні, — почулася тиха відповідь.

Боячись, що, якщо він встигне встати і обійме її, вона не впорається з собою, Верна швидко увійшла в намет і тут же все виклала.

— Уоррен, я зважилася. І не сперечайся. Ясно? Це надто важливо. — Він мовчав, і вона продовжила:

— Амелія і Жанет — мої подруги. Справа не тільки в тому, що вони сестри Світла, що нудяться під владою Джегана, — я просто їх люблю. Я впевнена, що вони б зробили для мене те ж саме. Я йду за ними

і за всіма, кого зможу врятувати.

— Знаю, — прошепотів він.

Знає? Що це значить? У темряві намету повисло мовчання. Верна насупилася. Дивно, що Уоррен не став сперечатися, це зовсім на нього не схоже.

Вона чекала сердитих заперечень, а не спокійного згоди.

За допомогою Хань — сили життя, через яку діяв чарівний дар, Верна запалила на долоні вогник і від нього запалила свічку. Уоррен сидів, уткнувшись головою в складені на колінах руки.

Вона опустилася поряд з ним на коліна.

— Уоррен? Що з тобою?

Він підняв обличчя. Воно було болісно-сірим, очі почервоніли.

Верна схопила його за руку.

— Уоррен, ти погано виглядаєш! В чому справа?

— Верна, — прошепотів він, — я прийшов до висновку, що бути пророком не так чудово, як мені уявлялося.

Уоррен був ровесником Верни, але здавався набагато молодшим, тому що залишався в Палаці Пророків під чаклунством сповільнення часу, тому він старів повільно, в той час як Верна цілих двадцять років подорожувала в пошуках Річарда. Але в цю хвилину він виглядав постарілим.

Зовсім недавно Уоррену вперше було пророче бачення. Він пояснив Верні, що пророцтва приходять у формі видінь, що супроводжуються словами.

Слова записували під виглядом пророцтва, але істинним пророцтвом було саме видіння. Слова служили лише для того, щоб, прочитавши їх, видіння зміг побачити інший пророк.

Мало хто знав про це. Усі намагалися зрозуміти пророцтва на підставі слів, але тепер Верні було відомо, що цей метод в кращому випадку нееффективний, а в гіршому — просто небезпечний. Пророцтва призначалися лише для пророків.

— Тобі було видіння? — Насупилася вона. — Ще одне пророцтво?

Уоррен залишив її питання без уваги і поставив своє:

— Верна, у нас є з собою Рада-Хань?

— Тільки ті, що носять молоді чарівники. У нас не було часу взяти запасні. А що? — Він знову уткнувся головою в коліна.

— Уоррен, — Верна погрозила йому пальцем, — якщо таким чином ти хочеш змусити змусити мене залишитися, то нічого не вийде. Чуєш? Не вийде! Я все одно піду, і піду одна. І крапка.

— Верна, — прошепотів він, — я повинен йти з тобою.

— Ні. Це занадто небезпечно. А я занадто тебе люблю, щоб піддавати тебе такому ризику. Якщо доведеться, я даною мені владою аббатиси накажу тобі залишитися тут. Я це зроблю, Уоррен!

Він знову підняв голову.

— Верна, я вмираю. — Верна похолола.

— Що?! Уоррен…

— У мене почалися головні болі. Головні болі, викликані моїм даром.

Верна промовчала; вона добре усвідомлювала, що ці головні болі дійсно можуть вбити Уоррена.

Саме тому сестри Світла забирали обдарованих хлопчиків у Палац Пророків — щоб врятувати їм життя. Якщо хлопчика не навчити володіти своїм даром, дар вб'є його. І головні болі служили першою ознакою. Рада-Хань не тільки давав сестрам Світла можливість контролювати своїх підопічних — основним його призначенням було зберегти життя хлопчика до тих пір, поки він не навчиться керувати своїм даром.

— Але, Уоррен, ти ж так довго вчився! Ти цілком вмієш володіти своїм даром. Тобі більше не потрібний Рада-Хань!

— Будь я звичайним чарівником, можливо, так би воно й було, але я пророк.

Натан був єдиним пророком у Палаці протягом багатьох століть. Ми нічого не знаємо про те, як поводиться дар у пророків. Я тільки недавно зробив своє перше пророцтво. Це означає, що я вийшов на новий рівень. І тепер у мене болить голова.

Верну охопила паніка. На очі в неї набігли сльози. Вона оповила Уоррена руками.

— Уоррен, я залишаюся. Я нікуди не піду. Я допоможу тобі. Ми що-небудь придумаємо. Може бути, ми візьмемо нашийник у когось з хлопчиків, і ви будете користуватися ним поперемінно. Так. Це варіант треба спробувати в першу чергу!

Він міцно обійняв її.

— Нічого не вийде. Верна.

Раптово її осяяло, і вона ахнула від полегшення. Це ж так просто!

— Уоррен, все в порядку. Точно. Я тільки що зрозуміла, що потрібно робити.

Слухай!

— Верна, я знаю, що…

Вона цикнула на нього. Схопивши його за плечі, вона заглянула в його блакитні очі, потім ласкаво відкинула йому з чола світлу пасмо.

— Уоррен, слухай! Це дуже просто. Наш орден заснований для того, щоб допомагати хлопчикам, які з народження володіють чарівним даром. Нам дано Рада-Хань, щоб захищати їх, поки ми вчимо їх управляти даром.

— Верна, я все це знаю, але…

— Слухай! Все це сталося тому, що в давнину чарівники відмовлялися вчити своїх наступників, побоюючись конкуренції. Але досвідчений чарівник може увійти в твій розум і показати тобі, як поводитися з даром. Чарівник може навчити тебе цьому набагато швидше, ніж ми, чаклунки. Значить, нам просто потрібно знайти чарівника.

Верна вийняла з-за пояса журнал і піднесла до очей Уоррена.

— А чарівник у нас є. Зедд. Все, що нам потрібно, це поговорити з Енн і попросити їх з Зеддом нас зустріти. Зедд допоможе тобі, і все буде в порядку.

Уоррен подивився їй в очі.

— Верна, нічого не вийде.

— Не кажи так! Ти ж не знаєш. Ти не можеш цього знати, Уоррен.

— Ні, знаю. Мені було ще одне видіння. — Верна опустилася на п'яти.

— Так? І яке ж?

Уоррен притиснув пальці до скронь. Верна бачила, що йому дуже боляче.