Дівчинка - дівчина - жінка - мати
Шрифт:
Статеве виховання підлітків
Як свідчать спостереження останніх десятиріч, вже не можна розглядати труднощі підліткового віку тільки як прояв біологічних зумовленостей, зокрема гормональних.
Соціальна ситуація розвитку в пубертатному періоді складається у взаємодії біологічного і соціального. З початку XX сторіччя вік менархе зменшився в середньому на З роки. Чим раніше настає статева зрілість, тим бурхливіше вона протікає і досягає більш високого рівня.
Бурхливий розвиток фізичного і психічного розвитку ставить підлітка перед складним завданням реорганізації свого фізичного «я». Відчуття і переживання в цей період компенсуються в пошуках дорослості.
Все підлягає інтенсивній «психологічній
Для адекватного розуміння підліткової сексуальності важливо пам'ятати три основні обставини.
У древньогрецькому трактаті «Галуззя персика» згадується: «Три джерела має поклик людини — душу, розум і тіло. Поклик душ породжує дружбу. Поклик розуму породжує увагу. Поклик тіла породжує бажання. Поєднання трьох покликів породжує любов».
У підлітка ці поклики автономні. Кохання і поклик тіла ще виключають одне одного. Друга обставина полягає в тому, що у підлітка є необмежені можливості еротичних уявлень і цілком обмежена реалізація сексуального поклику.
Нарешті, третя обставина — сексуальна поведінка підлітка носить характер сексуального експериментування.
Підліткова маструбація (онанізм) — це той етап, який проходять фактично 95 % юнаків і 60 % дівчат. З початком статевого життя вона у абсолютної більшості людей повністю проходить. Петтінг — (взаємні сексуальні ласки, обійми, поцілунки, дотики) може бути гомо- і гетеросексу-альним.
Початок статевого життя довгий час був темою для сентенцій типу: «кращий спосіб — утримання». Мотиви першої близькості не вичерпуються тільки «високим коханням» або «низькою похіттю». В складному комплексі є різні мотивації: любов, потреба у довірливому спілкуванні, сексуальне бажання, допитливість, приклад ровесників тощо.
Статеве виховання дівчини-підлітка в існуючих умовах повинно враховувати дві обставини:
— підліток потребує перевиховання або подальшого виховання, враховуючи попередню обізнаність і виховний рівень;
— мінімальний шлюбний вік—18 років; статеве виховання визначає готовність дівчини до сімейного життя.
Статеве виховання у цьому віці непросте, навіть, скоріше, важке, але надзвичайно важливе. Етика і психологія сімейного життя як предмет, що викладається в школі, ще має безліч методичних труднощів. Нерідко ця тема стає предметом обговорень тільки тоді, коли вже скоєно якийсь «сексуальний проступок». Тоді «роз'яснюють, щоб настрахати». Така справа одразу ж приречена на провал. Потрібна доброзичлива, тактовна, довірлива, дуже спокійна розмова з дівчиною, без грубого повчання і «читання моралі». Якщо це буде саме так, дівчина неодмінно звернеться і за подальшою порадою вже з власної ініціативи. Дуже корисно батькам, вихователям, педагогам у такому діалозі згадати і свої особисті життєві переживання у цьому віці. Родичі часто-густо скаржаться на відчуженість доньки в сім'ї, мовляв, вона намагається всіляко вислизнути з-під опіки дорослих. Це реакція емансипації, яка природно притаманна підліткам, і це треба знати. Є і зворотня сторона емансипації — реакція групування з ровесниками, однокласниками, друзями по спорту.
Слід застерегти батьків і взагалі дорослих при спілкуванні
Дорослі нерідко вважають своїм обов'язком забезпечити безконфліктне життя дитині. Проте, повністю обмежувати її від зіткнень з сексуальними проблемами не слід.
Складною проблемою є початок статевого життя. Приймати чи не приймати сучасні норми? Ні вседозволеність, ні заборони не приносять успіху. Докази запобігання раннього статевого життя сприймаються як немотивована заборона. Посилання на можливість зараження венеричними хворобами теж не досить аргументовні для підлітків, бо вони його сприймають лише як попереджуючий знак, але кожен думає, що саме його це обійде. Звичні застереження типу «від цього бувають діти» на підлітків діють не більше, ніж на дорослих.
Тому в цьому аспекті краще сконцентрувати увагу на психології початку статевого життя і можливих наслідках ранніх статевих контактів. Передусім це стосується «малих венеричних захворювань» (вірус герпесу, хламідії, трихомонади). Вони мають малосимптоматичний перебіг, накопичуючись при зміні партнерів. Треба роз'яснювати дівчині-підлітку, що шанси захворіти на венеричні хвороби при нездоровому способі життя наближаються до 100 %. Наслідками їх можуть стати безпліддя, важкі інвалідизуючі запальні процеси. Треба роз'яснювати, як впливає занадто рання вагітність на здоров'я матері та її дитини. На кожні 1000 дітей, які народилися від матерів віком до 15 років, вмирає 43, а ризик такої жінки вмерти під час родів у 10 разів вищий, ніж у тієї, якій 20–24 роки.
Щоб статеве виховання підлітків було плодотворним, необхідно зняти «емоційні бар'єри» з самих вихователів. Досвід показує, що підлітки з великою увагою та інтересом слухають бесіди на ці теми, а підліткова аудиторія — одна з найсерйозніших і вдячних.
Мета статевого виховання — навчити дітей тільки кохаючи насолоджуватись статевим життям і свою насолоду, своє кохання і щастя реалізувати в сім'ї. Труднощі, що виникають у багатьох сім'ях, зв'язані з традиційним ігноруванням статевого виховання. Тому й непідготовленість батьків до такої роботи з дитиною. Недосвідчені батьки нерідко роблять акцент на анатомо-фізіологічній його стороні, випускаючи з поля зору моральний аспект статевих стосунків. Більше і детальніше слід роз'яснювати роль, смак духовного забарвлення статевої близькості і порожнечу стосунків партнерів, якщо вони обмежені тільки тимчасовим сексуальним покликом.
Особливим розділом підготовки дівчини до сімейного життя є виховання любові до дитини. Це почуття є індикатором стратегії репродуктивної поведінки і визначається значною мірою неусвідомленими установками. Центральне значення набуває виховання у дівчат адекватних установок на материнство. Основне завдання підготовки до сімейного життя полягає в поетапній допомозі підліткам у формуванні подружніх і батьківських ролей, вирішуванні разом з іншими членами сім'ї зв'язані з родинним життям проблеми.
Підлітковий вік ставить перед вихователями складні завдання. Емансипаційні тенденції, висока критичність підлітків роблять їх суворими суддями відношень у батьківській сім'ї. Реальне часто сприймається через призму власної, схильної до ідеалізації, романтичної закоханості.
Відгороджуючи дитину від побуту і забезпечуючи її всім необхідним, рідні так чи інакше чекають її вдячності, яка б проявлялася у допомозі, якій вони її так і не навчили. Породжувані при цьому настанови, докори, покарання наштовхуються на реакцію протесту. Коли ж вчорашнє «дитя» — дівчина опиняється у власній сім'ї, вона вражає своєю безпомічністю в найелементарніших ситуаціях.