Дивовижна історія Мері Стенз
Шрифт:
— Зрозуміло, але ж…
— Думаєте, я не збагнув, чого ви запросили мене випити? Ха-ха! Я вас, хлопців з “Очевидця”, добре знаю. Ви завжди все бачите. — Він трохи помовчав, наче про щось міркуючи. — А втім, це краще, аніж не бачити нічого, еге ж? — І тоненько засміявся з власного дотепу.
— Я не прошу вас виказувати таємниці фірми, — з притиском мовив Кері. — Але ж є речі, які рано чи пізно однаково стануть відомі. Коли ця штука й справді.така незвичайна, як ви кажете, про неї скоро знатиме вся Фліт-стріт. То чом би вам не просвітити давнього приятеля? Обіцяю, що й словом не прохоплюся
Роуз заперечливо помахав тендітною рукою.
— Скажіть, — не вгавав Кері, — ваш замовник — це та сама фірма, що вмістила сьогодні оголошення: потрібна невродлива дівчина для участі в косметичному досліді?
— Можливо, — ухильно відповів Роуз і похмуро втупив очі в свою склянку. — Завважте: я не кажу “так”, а тільки “можливо”.
— Отже, невродлива дівчина і цей ваш сенсаційний рекламний трюк мають бути якось пов’язані між собою.
Роуз відсьорбнув із склянки й делікатно облизав губи кінчиком язика.
— Ну, це вже занадто. Невже ви справді гадаєте, Віллє, що я так легко спіймаюся на ваш гачок?
— Як я розумію, — замислено вів далі Кері, — ваш клієнт розробив новий косметичний засіб, який, можливо, й справді чогось вартий. Випробування цього засобу на вродливій жінці навряд чи поліпшить її зовнішність. Щоб довести його ефективність, потрібна звичайна або й зовсім негарна жінка. Здається мені, що саме в цьому й полягатиме трюк: узяти просту, непоказну дівчину, застосувати до неї новий еліксир, чи що воно там є, і, коли наслідки будуть позитивні, розгорнути на цій основі гучну рекламну кампанію.
Роуз поблажливо засміявся.
— Жодна фірма не стане вкладати гроші в таку ризиковану справу. Вам слід би про це знати, Білле. Ця кампанія коштуватиме не менш як сто тисяч фунтів. Вона захопить майже всі столичні й місцеві газети, всі журнали й бюлетні. А також комерційне телебачення — ціла серія хвилинних передач у найкращі вечірні години. Все розраховано наперед, мій любий друже, все до найменших дрібниць. — Він на мить замовк і, підозріливо озирнувшись, прошепотів: — Скажу вам одне лиш слівце, Білле. “Врододій”. “Вро-до-дій”. Запам’ятайте цю назву. Колись вона ввійде в усі словники.
— Вип’ємо ще по одній, Клайве, — коротко мовив Кері.
Роуз квапливо підхопив свою недопиту склянку й вихилив її до дна.
— Оце ви гарно придумали, друже, — зауважив він. — Саме час промочити горлянку.
Кері дав знак барменові і, коли склянки було наповнено знову, звернув на співрозмовника задумливий погляд, пестячи пальцем свої пишні вуса.
— “Вро-до-дій”, — пробурмотів він, неначе куштував це слово на смак. — Непогано. Поєднання двох слів — “врода” і “чудодій”.
— “Чудодій” у них уже був, — озвався Роуз. — Треба було знайти щось інше, але близьке, щоб показати зв’язок. Цю назву я вигадав сам, і, коли хочете знати, тільки завдяки їй “Мерріт і Хау” дістали це замовлення. Винайти назву для нового виробу запропонували шістьом агентствам. Та жодна не витримала порівняння. От, приміром, “Лиск”. Воно ж годиться хіба що для вакси. А ще одне агентство запропонувало назву “Про”.
— Чому “Про”?
Роуз хихикнув у склянку.
— Отож і я питаю, Білле. Чому, як ви гадаєте?
— Ну, може, вона має наводити на думку, що цей засіб призначено для професіональних акторок, манекенниць тощо.
— А наводить?
— Щиро кажучи, ні. Я навіть уявити собі не можу, щоб пристойна дівчина спитала в крамниці косметичний засіб під назвою “Про”.
— Що таке назва? — промовив Роуз перебільшено патетичним тоном. — Назва — це все, Гарна назва допомагає збути абиякий товар, і навпаки — кепська назва може занапастити найкращий виріб. Асоціативна психологія — не справжнісінька наука, але більшість наших рекламних геніїв про неї і гадки не мають.
Кері відпив із склянки.
— Ви меткий хлопець, Клайве. Вас чекає велике майбутнє А скажіть, цей “Врододій” і справді добрий товар?
— Це не має аніякісінького значення, — відказав Роуз, незграбно махнувши рукою, яку простягнув був до склянки. — Щоб забезпечити йому успіх, цілком досить самої реклами.
— Ви маєте на увазі щось на зразок “раніш — і тепер”? Дві фотографи поряд: на одній — потворна нечупара, на другій — казкова красуня. І підпис: “Коли я відкривала обличчя, всі реготали”. Одна пляшка “Врододію” — і тепер усі прикладають до чола лід, щоб прийти до тями…”
— “Врододій” випускатимуть не в пляшечках, а в тюбиках, — перепинив його Роуз, — але загальну ідею ви вловили. Вся штука в перевтіленні. На ньому будуватиметься вся кампанія. Навіть більше — ми покажемо його наочно, крок за кроком. Візьмемо звичайну непоказну міс — продавщицю чи друкарку — і зробимо з неї першу в світі красуню.
Кері недовірливо гмукнув.
— А чи не краще було б узяти манекенницю чи акторку, таку, яка б знала, що й до чого?
Роуз допив свій джин і терпляче зітхнув.
— Білле, манекенниць і акторок використовують усі косметичні фірми. А тут зовсім інша річ. Йдеться про справжнє перевтілення. Ми не хочемо, щоб хтось казав, ніби все це просто фокус. Тим-то й шукаємо просту, нічим не примітну дівчину, яка навіть уявлення не має про такі речі. А потім зробимо її красунею. Справжньою, природною красунею.
— Щось на зразок Пігмаліона?
— Нехай так, коли хочете. Але все без обману. Можете не сумніватися. Нашому агентству добряче поталанило. Якщо ми успішно проведемо цю кампанію, вона здобуде нам славу, а отже, й нові замовлення. — Він замовк і похмуро втупив очі в порожню склянку. — Давайте-но ще по одній на дорогу, і я вже піду.
— Гаразд, Клайве, — обізвався Кері. — Ще по одній на дорогу.
Розділ третій
Вона була середнього зросту і вся якась незграбна, наче необтесана. Але то не була природна незграбність — просто обриси її постаті скрадала дешева бахмата сукня з грубої голубої матерії (“Фарбована мішковина”, — саркастично визначила в думці Бренда Мейсон). Підстрижені пасмочка тьмяно-каштанового волосся, спадаючи на чоло. робили її коротке обличчя ще коротшим. Шкіра на обличчі мала жовтуватий відтінок, неначе з неї не зійшов торішній загар або задавнений бруд.