Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Будь вдячна, якщо ти ніколи не почуєш таких уроків і тобі не доведеться ними користатися. А я змушена це робити, і, боюся, це тільки початок.
Цірілла насупилася. Келен — сповідниця, а не вбивця.
— Що це означає?
— Ми порушили їх кубло. Поки не отримано доказів, рано про це говорити, але я думаю, що гряде буря, якої ні мені, ні тобі ще не доводилося бачити.
— Келен… — У перший і останній раз в житті Цірілла ласкаво торкнулася долонею щоки своєї зведеної сестри. — Чому б тобі не залишитися? Розвійся, побудь зі мною до кінця
Лице Келен знову перетворилося на нічого не виражаючу маску.
— Я не можу. Моя присутність сковує людей. Спасибі за пропозицію, але я не хочу псувати тобі свято.
— Дурниці! Ти зовсім його не зіпсуєш!
— Я б дуже хотіла, щоб це було так, але на жаль. І пам'ятай, що говорив наш батько: не спускай з кельтонців очей. Мені треба йти. Збираються хмари, і сповідниць чекає багато роботи. Перед поверненням в Ейдіндріл я зроблю візит в Кельтон, оголошу про свої підозри і зроблю все, щоб те, що трапилося сьогодні, більше не повторилося. Я поставлю до відома Раду, щоб вона теж не спускала з Кельтона очей.
Які знання, отримані в Ейдіндрілі, можуть перетворити тендітну дівчину в залізного бійця?
— Дякую тобі, Мати-сповідниця. — От і все, що змогла сказати на прощання зведеній сестрі королева Галеї. Келен пішла, супроводжувана чарівником. Це була сама довірлива розмова, яка відбувся у них з сестрою. Після її відходу свято відновилося, але вже не доставляло Ціріллі колишнього задоволення. Вона думала про Келен. Таку юну і таку стару.
Увійшовши до зали, королева була вкрай здивована, виявивши, що Мати-сповідниця не очолює Раду, як звичайно. Ніхто не знав, де вона.
Можна було зрозуміти чому Келен була відсутня під час облоги і падіння Ейдіндріла; безумовно, вона не сиділа склавши руки і робила все можливе, щоб зупинити навалу Д'хари. Всі сповідниці брали участь в цій боротьбі, і Цірілла не сумнівалася, що Келен робила не менше за інших, використовуючи все, чому навчив її батько.
Але те, що вона не повернулася в Ейдіндріл відразу після закінчення військових дій, викликало тривогу. Можливо, вона ще не встигла повернутися, але Цірілла боялася, що її наздогнав Квод. Магістр Рал засудив всіх сповідниць до смерті, і за ними нещадно полювали. Галея надавала їм притулок, але Кводи, невблаганні і безжальні, вистежували їх всюди.
Але найгірше, що на Раді не було навіть чарівника, який спостерігає за засіданням. У Цірілли на мить завмерло серце. Вона зрозуміла, що відсутність Матері-сповідниці і чарівника створює небезпечну порожнечу в залі засідань Ради.
Але коли вона побачила, хто сидить на чолі Ради, тривога її переросла в жах. Високородний принц Фірен Кельтонський. Той, від кого вона прийшла просити захисту, сам виявився вершителем правосуддя. Страшно було бачити його сидячим в кріслі, яке завжди належало тільки Матері-сповідниці.
Схоже, далеко не все в Вищій Раді було благополучно.
І все ж Цірілла, не звертаючи на принца уваги, виклала Раді свої претензії. У відповідь принц Фірен встав і звинуватив у зраді королеву Галеї.
Без докорів сумління він поклав на неї відповідальність за ті злочини, в яких був винен сам. Він запевняв Раду, що Кельтон ні на кого не нападає, навпаки, сам змушений захищатися від жадібного сусіда.
На закінчення він прочитав присутнім лекцію про зло, яке несуть з собою жінки, які дорвалися до влади. Рада повністю з ним погодилася. Королеві Ціріллі навіть не дали можливості привести докази або хоча б виправдатися.
Вона стояла, втративши дар мови, а Рада, не втрачаючи часу, визнала її винною і ухвалила позбавити життя королеву Галеї шляхом відсікання голови.
Де ж Келен? Де ж чарівники?
Отже видіння пані Бевінвье говорило правду. Цірілла повинна була послухатися її або принаймні підготуватися до такого повороту подій. І Келен, попереджаючи її, теж була права: перший удар Кельтон завдав через заздрощі, а зараз, через роки, атакував знову, бачачи, що противник ослаблений.
У дворі замку королеву чекав почесний ескорт, готовий супроводжувати свою володарку додому. Їй треба було хоча б подбати про безпеку своїх людей! Але вона і цього не зробила.
Ледве було вимовлено останнє слово вироку, почулися відчайдушні крики і шум битви. Вірніше, не бою, а просто різанини. Галіанські воїни в знак поваги до Вищої Ради Серединних Земель прийшли без зброї.
Стоячи біля вікна в оточенні стражників, королева Цірілла в жаху дивилася, як гинуть її люди. Деяким вдалося заволодіти зброєю нападників і вчинити опір, але це було марно. Ворогів було уп'ятеро більше. Цірілла не могла сказати, чи вдалося комусь вислизнути, але вона всім серцем сподівалася на це. І молилася, щоб серед тих, що вижили, виявився її брат, Гарольд.
Червона кров парувала на білому снігу. Цірілла була в жаху від цієї розправи.
Єдине милосердя полягало в тому, що смерть була швидкою.
Королеву кинули на коліна перед Радою, і принц Фірен власним мечем обрізав їй волосся. Вона мовчки перенесла приниження і гордо підняла голову, намагаючись бути гідною своїх людей, яких вбили у неї на очах.
Всього година тому їй уявлялося, що біди її підданих ось-ось закінчаться, але виявилося, що це був тільки початок.
Її підвели до низеньких залізних дверей і ривком змусили зупинитися.
Цірілла мимоволі здригнулася, коли грубі пальці вп'ялися їй в зап'ястя. Біля протилежної стіни лежала драбина висотою у два людські зрости.
Стражник з ключами знову почав возитися з замком, проклинаючи проржавілий механізм. Він, як і всі інші, безсумнівно, був кельтонцем. До цих пір Цірілла не бачила жодної людини з колишньої охорони. Втім, майже всі вони були вбиті, коли військо Д'хари зайняло Ейдіндріл.
Нарешті двері відчинилися. За ними виявилася темна діра, що вела вниз. У Цірілли підкосилися ноги, і якщо б не руки конвоїрів, вона б, мабуть, упала. Її хочуть сунути в цю діру, а там напевно пацюки!