Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
— Так. — Він гордо посміхнувся. — І я знаю, яка гілка помилкова, а яка істинна. Я знаю, що нас чекає.
Ну, принаймні — хоч щось. Сестра дещо пожвавилася. Якщо Натан скаже, яка гілка справжня, а яка — помилкова, це вже досить цінна інформація. Оскільки пророцтва не розташовувалися в хронологічному порядку, простежити кожну гілку буде не так-то просто, але головне знати, з чого почати.
— Ти молодець, Натан. — Він посміхнувся, немов дитина, якій вдалося порадувати маму. — Посунь-но своє крісло ближче і розкажи мені про розвилку.
Натан
— Натан, ти можеш сказати мені, яке пророцтво розгалузилось?
— Ти впевнена, що хочеш це знати, сестра? — Він грайливо примружився. Пророцтва небезпечні. В останній раз, коли я переказав одне якійсь гарненькій особі, загинули тисячі людей. Ти сама говорила.
— Будь ласка, Натан. Вже пізно. Це дуже важливо.
Усмішка зійшла з його обличчя.
— Я не пам'ятаю слів, але це правда.
Маргарита все ж сумнівалася, що він говорить правду. Слова пророцтв віддруковувалися у свідомості Натана, як на кам'яних скрижалях. Сестра заспокійливо накрила долонею його руку.
— Це можна зрозуміти. Я сама знаю, як важко буває пригадати все до останнього слова. Просто перекажи мені, як можеш. Але, будь ласка, постарайся.
— Ну… Добре. — Він подивився в стелю і задумливо почухав пальцем підборіддя. — Це пророцтво, в якому щось говориться про чарівника з Д'хари, який зміг би занурити в морок весь світ, якщо б порахував тіні.
— Дуже добре, Натан. Чи не можеш ти згадати ще щось? Мені дуже потрібна твоя допомога.
Швидше за все Натан пам'ятав кожне слово, але сестра знала, як він любить, коли його вмовляють. Він кинув на неї швидкий погляд і кивнув.
— «З диханням зими піднімуться Зниклі Тіні. Якщо той, хто несе в собі помсту Д'хари, порахує їх вірно, тьма накриє весь світ. Якщо ж він помилиться, то ціною буде його життя».
Дійсно, пророцтво з розгалуженням. І сьогодні спливала перша доба зими. Маргарита ніколи не знала, що означає це пророцтво, але знала про його існування. Скільки разів вона чула, як про це сперечаються внизу, в скрипторіумі, як обговорюють кожне слово і кожен раз бояться, що саме зараз воно збудеться.
— І яка ж гілка реалізувалася?
— Гірша. — Обличчя Натана спотворила крива посмішка. Маргарита почала нервово перебирати гудзики.
— Ми загинемо у темряві?
— Тобі варто трохи краще ознайомитися з пророцтвами, сестра. Далі там говориться ось що: «Але слідом за силою, що забере в нього життя, ще більш чорне зло прийде в світ через прорив. І тоді надія на порятунок буде тонка, як білий клинок в руці народженого Істиною». — Натан ще ближче схилився до сестри і прошепотів:
— Є тільки одне ще більш чорне зло, сестра Маргарита, — це Повелитель Хаосу.
— Хай врятує нас Творець, та вкриє нас у своєму світі, — прошепотіла сестра.
Тепер на обличчі Натана з'явилася насмішка.
— У пророцтві нічого не говориться про Творця, який прийде спасти нас, сестра. Краще простеж справжню гілку. Саме так Вона дасть тобі проблиск надії.
— Натан, я не знаю, що означає це пророцтво. Ми не в змозі простежити істинну і помилкову гілки, якщо не знатимемо, що це означає. Ти сказав, що знаєш про це розгалуження. Ти не міг би розповісти мені? Ти не міг би розповісти мені пророцтва кожної гілки, щоб я могла простежити і порівняти подальший хід подій?
— «Помста Магістра наздожене всіх незгодних. Жах, відчай і безнадія будуть царювати всюди». — Пророк глянув на неї. — Це початок помилкової гілки.
Сестра мимоволі здригнулася від думки про те, яка ж тоді справжня, якщо вона ще гірше.
— А пророцтво з істинної гілки?
— «Не допоможе ніхто, крім єдиного, народженого з даром нести Істину, того, хто залишиться в живих, коли нависне загроза тіней. А потім прийде темрява велика, тьма смерті. І заради надії врятувати Життя та, що в білому, повинна бути віддана народу своєму, щоб звеселився і зрадів народ».
Маргарита задумалась. Цих пророцтв вона не пам'ятала, але перше здавалося досить простим. Як би там не було, помилкову гілку простежити можна.
Друге — більш туманне, але, мабуть, і його вдасться зрозуміти після деяких пошуків. Судячи з усього, тут мова йшла про сповідницю. Слова «та, що в білому» означали Мати-сповідницю.
— Спасибі, Натан. Помилкову гілку дійсно простежити неважко. З істинною дещо складніше, але, знаючи початок лінії, простіше виявити подальший її шлях. Нам просто доведеться простежити, з якими пророцтвами пов'язана це подія.
Цікаво, як вона звеселить свій народ? — На губах Маргарити заграла легка посмішка. — Звучить так, наче вона вийде заміж, так?
Пророк примружився, відкинув голову і застогнав. Він встав на ноги, заходячись істеричним реготом. Він реготав і реготав, поки сміх не перейшов в сухий кашель. А потім він повернувся до Маргарити, весь червоний.
— Дурепи пихаті! Ви, сестри, метушитеся навколо нас так, ніби те, що ви робите, має якесь значення, немов ви знаєте, що робите! Ви нагадуєте мені квочок в курнику, які кудахкають з таким виглядом, ніби обговорюють проблеми вищої математики! Я кидаю вам зерна пророцтв, ви намагаєтеся підібрати їх, але тицяєтеся дзьобами в бруд.
Вперше з тих пір, як вона стала сестрою, Маргарита відчула себе маленькою і жалюгідною.
— Натан, будь ласка, не треба.
— Ідіотки, — прошипів пророк.
Він рвонувся до неї так стрімко, що Маргарита злякалася. Чисто рефлекторно вона вивільнила силу нашийника. Натана жбурнуло на коліна. Він схопився за груди, судорожно ковтаючи повітря. В ту ж мить Маргарита, опанувавши себе, зупинила магічний потік. Вона вже шкодувала про скоєне.
— Вибач, Натан. Ти налякав мене. Як ти? — Він вчепився в підлокітник, насилу підвівся, важко дихаючи опустився в крісло і кивнув. Маргарита зніяковіло мовчала, чекаючи, поки він прийде в себе. Натан криво посміхнувся.