Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Вона обняла його і поклала голову йому на груди.
— Сьогодні вдень, коли ти так ніжно обійняв мене, я зрозуміла: це знак. Ще один знак того, що тебе мені послав Творець. Я зрозуміла, що більше мені ніхто не потрібен. Ми призначені один одному, і я можу чекати скільки завгодно. Я буду чекати стільки, скільки треба. Ти сам побачиш, я — твоя доля. Просто ти цього поки не розумієш. Скажи мені, коли ти зрозумієш, — і я тут же стану твоєю.
Коли вона пішла, Річард
Він дістав з кишені локон Келен і почав задумливо крутити його в руці.
Слова Паші розлютили його. Хто вона, щоб судити Мати-сповідницю? Звідки їй знати, яку битву він, Річард, тримав разом з Келен? Які перешкоди їм довелося подолати, скільки винести поневірянь і страждань, скільки витримати боїв? Вже Келен — та дійсно боролася за нього! А Паша… Паша не варта навіть того, щоб подавати Келен чай: Він прибрав локон в кишеню. Не час зараз думати про Келен. Надто вже все це боляче.
Сьогодні ж він мав ще одну важливу справу. Річард пройшов в спальню і дістав плащ мрісвіза. Накинувши його на плечі, він підійшов до дзеркала і став вивчати своє відображення. Спочатку плащ був схожий на звичайну накидку. Втім, досить гарну накидку. Чорну, немов нічний камінь, подарунок Еді. Чорну, як шкатулки Одена, як могильна темрява.
Річард накинув на голову капюшон, щільно стулив поли і притулився до світло-коричневої стіни. Дивлячись у дзеркало, він зосередився на кольорі цієї стіни. І…
В одну мить його відображення зникло!
Плащ перетворився — він прийняв колір стіни. І лише уважно дивлячись на своє відображення, Річард зміг розрізнити на тлі стіни смутний силует. І хоча обличчя його залишалося відкритим, але завдяки магічним властивостям накидки, а може, ще й завдяки власному чарівному дару Річарда, його обличчя теж стало невидимим.
Ось, значить, як мрісвізам вдається зливатися з місцевістю!
Річард встав перед стільцем, на який він кинув свій червоний плащ. Плащ мрісвіза тут же з бежевого перетворився на червоний.
Коли Річард рухався, його ще можна було помітити, хоча і з великими труднощами. Коли ж він стояв на місці, помітити його було практично неможливо.
Головне було зосередитися.
Він розслабився — і плащ знову став чорним.
«Ця штука може виявитися дуже корисною», — подумав Річард, дивлячись на себе в дзеркало.
56
В наступні тижні Річард був постійно зайнятий. Зедд і Келен говорили, що в Серединних Землях чарівників майже не залишилося. Нічого дивного: здається, мало не всі чарівники зібралися тут, в Палаці пророків. Річард нарахував тут більше ста хлопчиків і молодих людей. Багато хто був родом з Серединних Земель, а деякі — навіть з Д'хари.
Перемога над мрісвізом перетворила Річарда в знаменитість. А двоє хлопчаків Кіп і Герш — шукали його товариства особливо наполегливо. Вони весь час ходили за ним по п'ятах і просили його розповісти про свої пригоди. Часом хлопчаки здавалися цілком зрілими, майже мудрими. Часом ж їх, як і інших їхніх однолітків, здавалося, цікавили тільки витівки. Їх мішенню зазвичай ставала якась сестра. Улюбленими трюками Кіпа і Герша були різноманітні сюрпризи, пов'язані з водою, брудом або рептиліями. Втім, сестри нечасто гнівалися на своїх улюбленцівнців. Зазвичай їх швидко прощали.
Річард не пам'ятав, щоб вони удостоювалися більш суворого покарання, ніж суворі нотації.
Спочатку вони і Річарда спробували зробити мішенню своїх витівок, але досить швидко зрозуміли, що це небезпечно, і залишили його в спокої.
Своєю строгістю Річард заслужив лише ще більшу прихильність Кіпа і Герша. Видно, хлопчаки зголодніли за суспільству старших, дорослих чоловіків.
Річард охоче розповідав їм про свої пригоди. Іноді, коли вони всі разом йшли гуляти за місто, він показував дітям лісові стежки, вчив розпізнавати сліди і пояснював повадки звірів. І Кіп, і Герш дуже цінували товариство Річарда. Якщо йому хотілося побути на самоті, вони зникали відразу, як тільки він давав це зрозуміти. Якщо він не був зайнятий чимось важливим, то дозволяв Кіпу і Герша супроводжувати його і коли бував разом з Пашею.
Треба сказати, Пашу засмучувало те, що їй майже не вдається побути з Річардом наодинці. Втім, почасти її тішило, що тепер хлопчаки хоча б перестали підкидати їй в кімнату жаб, бризкати водою на її розкішні сукні або, наприклад, загортати в улюблену шаль вужа.
Час від часу Річард давав Кіпу і Гершу всякі дрібні доручення. Так, для перевірки. Але в голові у нього визрів план.
Нерідко в прогулянках по місту Річарда супроводжували й інші учні сестер. Двоє з них, Перрі та Ісаак, його сусіди по будинку Гійома, якось раз відвели його в кабачок, куди любили заходити стражники. І тоді Річард купив мечоносцеві Кевіну обіцяне пиво.
Від своїх нових знайомих він дізнався, що багато молодих людей воліють ночувати не у Палаці, а в місті, в розкішних готелях. Як і у Річарда, у них були гроші. Але на відміну від нього, крім грошей, у них було ще й бажання їх витрачати. Вони купували собі самі дорогі наряди і одягалися, як принци. У місті було чимало жінок, готових розділити з молодими чарівниками ліжко. І серед цих жінок траплялися досить красиві.
Коли Перрі та Ісаак з'являлися в місті, їх теж негайно оточували гарненькі дівчата. Річард ще не бачив жінок, настільки нескромних і настирливих.
Щовечора Перрі та Ісаак вибирали собі подруг. Вони купували їм дорогі подарунки, а потім забирали їх в розкішні номери. Втім, як вони пояснили Річарду, на подарунки витрачатися зовсім не обов'язково. Досить просто піти в будь-який публічний будинок. Правда, в публічних будинках жінки не такі молоді і далеко не такі гарненькі, але це не біда.
Нашийник символізував багатство і владу. І оскільки Річард був у нашийнику, жінок до нього липло не менше, ніж до його приятелів. Але він уперто відкидав всі спокусливі пропозиції. І Перрі, і Ісаак тоді дивилися на нього, як на божевільного. Часом Річарду починало здаватися, що вони не такі вже й не праві.