Друге Правило Чарівника, або Камінь Сліз
Шрифт:
Інші вважатимуть, що ти здатний закликати духів померлих. Вони хотіли б вивчити тебе. Але є й такі, які вірять, що ти можеш прорвати завісу і відкрити дорогу Безіменному, який поглине весь наш світ. Ці спробують убити тебе.
— Я знаю, Уоррен.
— Тоді навіщо ти відкрив їм, що це пророцтво — про тебе?
— Тому, що я дійсно Фуеро Грісса ост драука. Якщо буде потрібно, я вб'ю кожного, хто завадить мені зняти нашийник. Я повинен був чесно попередити їх про загрозу. Щоб не ризикували, — Але тільки, прошу тебе, не завдавай зла Паші! — Попросив
— Сподіваюся, мені взагалі нікому не доведеться завдавати зло, — кивнув Річард. Для мене ненависне бути Фуеро Грісса ост драука, але від цього я не перестаю бути ним.
На очах Уоррена з'явилися сльози.
— Прошу тебе, не роби Паші нічого поганого.
— Уоррен, вона мені самому симпатична. По-моєму, вона славна, хоча це, може, не відразу помітно, як ти сам казав. Я вбиваю, тільки щоб захистити своє життя чи життя невинних людей. Не думаю, що Паша колись дасть мені привід. Але ти повинен пам'ятати: якщо я не помилився і завіса дійсно пошкоджена, на карту поставлено щось більше, ніж життя однієї людини. Не важливо — моя, твоя або її.
Уоррен кивнув:
— Я розумію. Я читав багато пророцтв і постараюся знайти потрібні відомості.
Річард посміхнувся:
— Все буде добре, Уоррен. Адже я — Шукач. Я нікому не бажаю зла.
— Шукач? Що це означає?
Річард натиснув на металеву пластинку.
— А про це я розповім тобі потім.
Двері відчинилися. Уоррен знову здивовано втупився на Річарда.
— Як же це в тебе виходить? Паша стояла перед ним, зовні спокійна, але видно було, що вона ледве стримує гнів.
— Ну, і що це значить? — Запитала вона.
— Чоловіча розмова, — пояснив Річард.
— Що ще за «чоловічу розмову»?
— Я тут мучив Уоррена, щоб змусити його розповісти про випробування болем.
Ти ж мені нічого не сказала. Або може збиралася це зробити без попередження?
— Я таких речей не роблю, Річард, — відповіла Паша. — Це можуть робити тільки сестри.
— Чому ж ти мені нічого не розповіла? Сльози виступили у неї на очах.
— Я не люблю, коли людям роблять боляче. Я не хотіла лякати тебе, тим більше що це може відбутися дуже не скоро. А очікування болю часто страшніше, ніж сама біль.
Річард важко зітхнув:
— Що ж, це поважна причина. Пробач, Паша, Що я погано подумав про тебе.
Вона змусила себе посміхнутися:
— Чи не час нам приступити до занять? Вони піднялися по сходах і знову пішли через зали та коридори в будинок Гійома. Ця частина Палацу — кімнати, стіни, мармурові колони, сходи — була дуже красива. Втім, по пишноті Палац пророків явно поступався Народному Палацу в Д'харі, розкішшю Річарда було не здивувати, а тому він все ж більше намагався запам'ятати розташування кімнат.
Нарешті вони дійшли до його покоїв.
Паша потягнулася до дверної ручки, але Річард схопив її за руку.
— Там, всередині, хтось є! — Прошепотів він.
55
Я за тебе відповідаю! — І Паша силою свого Хань легко відкинула Річарда з дороги, відкрила двері і увірвалася в покої. Річард кинувся за нею, на бігу оголюючи меч.
В кімнаті було темно. Відблиски полум'я, що горіло в каміні, грали на стінах. Паша і Річард завмерли, напружено вдивляючись у темряву.
— Ти чекав побачити мрісвіза, Річард? — Пролунав знайомий голос.
— Сестра Верна! — Він вклав меч у піхви. — Що ти тут робиш? Сестра запалила лампу.
— Не знаю, чи чув ти… — Обличчя її було непроникним. — Я знову стала сестрою Світу.
— Правда? Ось це новина! — Вигукнув Річард.
— І оскільки я знову стала сестрою, — продовжувала сестра Верна, — мені б хотілося поговорити з тобою наодинці. — Вона подивилася на Пашу..
— Ну що ж, — похнюпилась Паша, — здається, моє плаття… ну, не дуже підходить для занять. Мабуть, піду-но я переодінусь. Доброї ночі, сестра. Я дуже рада за вас. Річард, спасибі. Ти вів себе бездоганно. Я ще повернуся.
— Бездоганно? — Перепитала сестра Верна, коли Річард закрив за Пашею двері. — Дуже рада чути це, Річард. Я теж хочу подякувати тобі.
За те, що я знову стала сестрою. Сестра Марена мені все розповіла.
Річард розсміявся:
— Ми дуже добре знаємо один одного, сестра. І щось я не помічав, що ти добре вмієш обманювати.
Вона посміхнулася у відповідь:
— Ну, сестра Марена сказала, що вона помолилася Творцеві, щоб Він вказав їй шлях, і що під час молитви зрозуміла: з огляду на мій досвід, мене знову треба зробити сестрою. Для кращого служіння Творцеві. Бідна сестра Марена! Варто було тобі з'явитися в Палаці, і тут почалася прямо-таки епідемія брехні.
Річард знизав плечима:
— Сестра Марена поступила правильно. Думаю, ваш Творець буде задоволений.
— Я чула, ти вбив мрісвіза. Новини в Палаці поширюються зі швидкістю блискавки.
— Довелося. — Річард дивився на вогонь у каміні. Сестра Верна обережно провела рукою по його волоссю.
— Як тобі тут?
— Добре, — буркнув він, знімаючи перев'язь. — Було б ще краще без цих безглуздих нарядів. Але доводиться терпіти. Про що ти хотіла поговорити зі мною, сестра?
— Не знаю, як ти зробив, щоб я знову стала сестрою Світу, але все одно спасибі тобі. Ми тепер станемо друзями?
— Тільки якщо ти знімеш з мене ошийник. — Верна відвела очі. — Коли-небудь, сестра, тобі все ж таки доведеться зробити вибір. Я сподіваюся, тоді ти опинишся на моєму боці. Мені ненависна одна думка про те, що доведеться вбити тебе, але… Ти ж знаєш, я зможу. Втім, навряд чи ти прийшла, щоб ще раз це почути.
— Пам'ятаєш, Річард, я говорила, що ти закликаєш Свій Хань, сам того не знаючи?
— Пам'ятаю. Тільки мені здається, ти не права.
— Але ти вбив мрісвіза. За останні три тисячі років нікому ще не вдавалося це зробити. Отже, ти закликав свій Хань.